Рівне, якщо згадати історію, столицею України проголошували тричі.

Уперше — у 1919-му, коли Директорія Української Народної Республіки на чолі з Симоном Петлюрою під натиском Червоної армії залишила Київ. У квітні того року вагон з урядовцями зупинився на залізничній станції й центр управління державою перенесли до Рівного. Тоді з’явилась приказка: «Під вагоном — територія, у вагоні — Директорія».
Утім, саме з вимушеного пристанища у Рівному розпочалася нова хвиля активізації дій УНР. Тут було створено новий уряд на чолі з Борисом Мартосом, затверджено міністрів: внутрішніх справ — Мазепу, закордонних справ — Темницького, військових справ — Сиротенка, справедливості (юстиції) — Лівицького, освіти — Крушельницького, земельних справ — Ковалевського, пропаганди — Лизанівського, пошти (зв’язку) — Паливоду та інших.
Новий уряд, який за партійною приналежністю дещо «полівішав», видав декларацію, в якій оголосив про соціалістичну будову України, повідомляв, що Україна в небезпеці, закликав народ об’єднати сили для боротьби з більшовиками (своїми й московськими).
Попри активний спротив більшовицькій навалі, події на фронті тоді розвивалися не на користь українського війська. Уряд Директорії і штаб армії 5 травня евакуювалися з Рівного. І місто перестало бути центром, звідкіля управляли Україною.
Друге проголошення Рівного державною столицею припадає також на весну 1919 року, коли 27-літній генерал-хорунжий Володимир Оскілко спробував усунути Симона Петлюру від керівництва Армією УНР і влаштував державний переворот. За одну ніч заколотники перебрали всю владу у свої руки. Їм вдалося захопити скарбницю УНР (приблизно три мільйони українських карбованців). Газета «Воля» надрукувала кілька звернень отамана Оскілка до українського народу, в яких він сповіщав про скинення «влади зрадників», обіцяв селянам віддати землю у приватну власність і завести в Україні тверду владу, порядок і спокій.
Себе ж генерал-хорунжий оголосив новим головнокомандувачем Армії УНР і відразу взявся формувати новий уряд й зробив деякі кроки для забезпечення міжнародних умов утвердження нової влади.
Водночас почалося полювання на Петлюру. Однак у Рівному заарештувати Головного отамана військ УНР не вдалося — він опинився у Здолбунові. Тим часом Рівне атакували частини корпусу Січових стрільців Євгена Коновальця, петлюрівська польова варта й один бронепоїзд, внаслідок чого переворот Оскілка зазнав поразки. Генерал-бунтівник утік, тож Рівне вдруге утримувало статус столиці недовго.
Під час Другої світової війни окупаційна німецька влада утворила Райхскомісаріат Україна, що охоплював частину сучасних українських та білоруських земель. Столицею райхскомісаріату стало Рівне. Тут зосередились основні адміністративні та тилові установи. Керував райхскомісаріатом Еріх Кох, чий кривавий режим приніс українцям чимало горя. Із березня 1942 року Кох («маленький Сталін», як його називали в Берліні) став випускати навіть українські гроші, офіційний курс — 1 німецька марка рівносильна 10 українським карбованцям. Гроші друкувалися Центральним емісійним банком України в Рівному. Однак ні гроші, ні зброя не врятували окупантів. У 1944-му вони залишили місто.

Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.

Млинів
Рівненської області.

 

 

Пам’ятник Петлюрі, який зробив Рівне столицею. 

Фото автора.