На Запоріжжі багато військових. Усе-таки прифронтова область, та й тут постійно дислокуються кілька потужних тактичних об’єднань. Утім, чи не найвідомішим на сьогодні у Запоріжжі чоловіком у погонах є полковник Михайло Логвинов (на знімку).
Він — заступник обласного військового комісара. В армії — майже сорок років, тридцять з них служив спочатку на Забайкаллі, потім — у районі землетрусу у вірменському Спітаку. Після розпаду Союзу повернувся на Батьківщину (він родом із Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області). Тут до 2005-го відслужив на «Уральських казармах» (так у Запоріжжі називають розташування теперішньої 55-ї артилерійської бригади).
Виростив з дружиною двох синів, які пішли стежкою батька — у військо Батьківщину захищати.
Починаючи з 2005 року, у зв’язку з постійними реорганізаціями, Михайло Логвинов обіймав різні посади в облвійськкоматі. Але переважно — заступника з виховної роботи. У березні 2014-го до нас прийшла війна...
Непростий призов першої хвилі мобілізації, а потім почалися... похорони. Найстрашнішим став день, коли до Запоріжжя прибуло понад 120 безіменних тіл загиблих під Іловайськом воїнів...
Сини Логвинова — 30-річний Сергій та 27-річний Антон — також пройшли пекло АТО, воювали під Маріуполем і Дебальцевим. Головне — повернулися живими і неушкодженими. Нещодавно у тривалому відрядженні до зони бойових дій побував і сам Михайло Олександрович. А повернувся — і знову робота, яка крає серце, адже область вже має 104 загиблих синів! 89 бійців — це втрати Запорізького та Мелітопольського гарнізонів.
Запорізька область.
Фото Володимира ШЕРЕМЕТА.
