Така думка прямо чи опосередковано домінувала на засіданні круглого столу, який відбувся в Києві і був ініційований головою Комітету Верховної ради України з питань охорони здоров’я Ольгою Богомолець за підтримки благодійного фонду «Пацієнти України». Його учасники — народні депутати, представники Міністерства охорони здоров’я та Національної академії медичних наук, громадських та міжнародних організацій, правники та експерти — обговорювали шляхи автономізації лікувальних закладів, яка передбачається законопроектом, поданим до парламенту Кабінетом Міністрів, а також альтернативним документом, автором якого є заступник голови профільного парламентського комітету Олег Мусій. І хоча офіційна тема дискусії мала зводитись до питання, що отримають українці від надання закладам охорони здоров’я означеної автономії, зміст розмови зачіпав значною мірою стратегію і тактику широкого реформування вітчизняної медицини загалом.
Варто зауважити: за своєю сутністю обидва законопроекти ідентичні, обидва пропонують надати державним і комунальним медичним закладам широку автономію. Різниця — в різному баченні підходів до реалізації цієї мети. До того ж у комітеті вважають автономізацію лише сегментом усього реформування медичної сфери, до того ж хоча й важливим, але не головним. На думку Ольги Богомолець, яку вона висловила, відкриваючи засідання круглого столу, автономізації мали б передувати інші, фундаментальніші кроки. За її словами, ще в січні було проведено комітетські слухання і запропоновано покроковий план реформи системи охорони здоров’я, який передано міністру. І одним із цих кроків була автономізація лікувальних закладів, у тому числі децентралізація повноважень, надання їх лікарським асоціаціям. Ця стратегія спрямована на те, щоб охорона здоров’я в Україні відповідала міжнародним стандартам. Однак, на жаль, жодного законопроекту, який би відповідав цій стратегії, міністерство не подало. Лише тепер з’явився законопроект про автономізацію. Комітет готовий максимально її підтримувати, просувати реформу далі, зазначила Ольга Богомолець. Але, на її переконання, потрібна дорожня карта, програма покрокових дій, щоб незалежно від політичних коливань, зміни міністрів стратегія реформ реалізовувалась, а люди почувалися захищеними.
Обов’язковою умовою автономізації лікувальних закладів державної і комунальної форм власності в комітеті вважають уникнення серйозних ризиків. А вони, за оцінкою експертів, в урядовому законопроекті є. Як пояснила на засіданні круглого столу адвокат, старший юрист адвокатської фірми «Паритет» Юлія Черкашина, в разі його прийняття можуть проявитися два типи ризиків. Перший — приватизаційний: в законопроекті закладено приховані можливості приватизації лікувальних закладів. І хоча відповідних термінів у ньому немає і про продаж установ, що належать державі, мова не йде, з юридичної точки зору це може стати можливим. Адже під час автономізації, приміром, державна чи комунальна лікарня перетворюється на комерційне чи некомерційне підприємство. У подальшому воно може продовжити процес зміни форми власності і стати акціонерним товариством або товариством з обмеженою відповідальністю. Тобто «у закладах, які не мали самостійних управлінських прав, з’являються можливості купівлі-продажу, вони стають предметом продажу в інтересах приватного капіталу», наголошує юрист.
Другий ризик — можливість банкрутства державних та комунальних закладів охорони здоров’я. Його загроза з’являється автоматично одразу, тільки-но відбудеться перетворення державних та комунальних лікувальних закладів у комерційні підприємства, АТ чи ТОВ. Їх можна буде збанкрутувати в судовому порядку в разі, якщо таке підприємство, наприклад, заборгувало постачальникам, приватним у тому числі. Суд ухвалює стягнення на його майно, яким такі підприємства відповідають за своїми зобов’язаннями. Жодних обмежень для приватних покупців у цьому разі немає. До того ж відомо, що механізми банкрутства часто створюються штучно, наголосила Юлія Черкашина.
Ризики приватизації, як стверджує партнер юридичної компанії Jurіmex Марина Слободніченко, нівельовані в альтернативному законопроекті, доопрацьованому за участю групи народних депутатів. Ним пропонується пере-
творити державні установи на казенні некомерційні підприємства, комунальні — на комунальні. Об’єктом фінансування має бути послуга з надання медичної допомоги закладом охорони здоров’я, а не ліжко-місця. Гроші повинні рухатись за пацієнтом (про це, до речі, давно каже і міністр Олександр Квіташвілі. — Авт.). Відкриття рахунків передбачається виключно в державних банках. Заклади охорони здоров’я зможуть самостійно затверджувати штатний розпис, здійснювати реорганізацію. Рівні права надаються всім закладам, у тому числі відомчим. Закладено юридичні основи для отримання ними коштів від третіх осіб, надання платних послуг.
Передбачається також непоширення на перехідний період державних закупівель на договори про медичне обслуговування. Головне, щоб кошти використовувалися на благо пацієнта, вважає Олег Мусій. Скажімо, на оновлення діагностичного обладнання, на розширення асортименту медикаментів, зменшення водночас кількості ліжок у лікарні, які часто пустують, на підвищення заробітної плати медикам. Не може держава залишити пацієнта сам на сам з комерційним закладом охорони здоров’я. Через бюджет вона має нести соціальне навантаження за тих людей, які не можуть чи не здатні через ті чи інші фінансові обмеження отримати доступ до медичних послуг. Для цього якраз і мають існувати державні та комунальні підприємства.
Якому законопроекту дати хід? Урядовий варіант парламентський профільний комітет відхилив, свій — відправив на доопрацювання. І у ньому експерти—учасники круглого столу вбачають недоліки. Вони пов’язують їх насамперед з тим, що підприємства діятимуть на праві оперативного управління, а не господарського відання. Експерт Нінель Кадирова, зокрема, зауважила, що обмеження правового статусу лікарень стануть перешкодою для надходження прямих інвестицій. «Ви зіштовхнетеся з тим, що вам будуть потрібні великі інвестиції і необхідність у приватно-державному партнерстві, і тоді це буде серйозною перешкодою», сказала вона, пославшись при цьому на досвід своєї участі в реформуванні медичних галузей Казахстану та Киргизстану. Крім того, за запевненнями деяких інших експертів, приватизувати держустанову, в тому числі і лікарню, можна й нині — чинні закони це дозволяють. Інша річ, що, зокрема, закон про державну приватизацію не працює по відношенню до медичної сфери, оскільки Конституція України забороняє зменшення кількості медичних закладів.
Як висловився перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції Юрій Гарбуз, «обидва законопроекти не готові». За його словами, шкала дуже різна — від села, районного центру і до столичної лікарні. Різні умови, можливості, інтереси. Хотілося б зрозуміти, як працюватиме хірург у районній лікарні, яка обслуговуватиме сім тисяч населення? Яка доля чекає на пологові будинки: чи будуть їх знову укрупнювати і в такий спосіб ще збільшувати відстані до місць помешкань людей. Важливо передбачити також чітку відповідальність лікарів за лікарські помилки. Треба бачити реформи по всій вертикалі.
До аналізу щодо можливих ризиків мало залучити лише юристів, застеріг перший віце-президент Національної академії медичних наук, академік НАМНУ Юрій Кундієв. Є ще фахівці із системного аналізу. У Національній академії наук їх достатньо. За словами вченого, всі найсерйозніші реформи західного світу попередньо аналізувались у Міжнародному інституті системного аналізу у Відні. Видавався математичний прогноз результатів і наслідків реформи, до якої приступали. У нас, зазначив він, цього бракує. А це варто зробити якомога швидше.
У контексті думок щодо необхідності зваженого і відповідального підходу до реформування галузі охорони здоров’я звучало і таке застереження: краще дмухати на холодне, ніж помилитися, здійснити зміни в цій надсоціальній сфері на шкоду людям. Водночас у виступах учасників лунали також заклики прискорити реформи.
Питання реформування охорони здоров’я не просто нагальне, воно вже дозріло і перезріло, наголосив заступник міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський. Міністерство налаштовано на конструктив і на розумний компроміс, пошук тієї нормативної моделі, яка дасть змогу швидко опрацювати, винести спільно погоджений документ на розгляд парламенту і максимально швидко розпочати реформи системи охорони здоров’я. Часу не те що обмаль, його немає. У цьому зв’язку голова правління благодійного фонду «Пацієнти України» Дмитро Шерембей закликав усіх, від кого залежить реформування, сісти за один стіл, спільно зробити все, щоб закон було прийнято вже цього року, і якомога швидше. На його переконання, він дуже важливий і є передумовою поліпшення надання медичної допомоги громадянам. У проведенні реформ потрібна консолідація, вважає народний депутат, член профільного парламентського комітету Андрій Шипко. Важливі насамперед політична воля, фінансовий ресурс, нарешті, відповідні базові закони. І їх проекти вже є. Їх потрібно розглядати не окремо, а комплексно. Позицію парламентарія підтримав голова Української федерації роботодавців охорони здоров’я Володимир Загородній, який також висловився за «пакетне законодавче рішення». Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Оксана Корчинська однією з умов успішного реформування системи охорони здоров’я в Україні бачить необхідність зобов’язати чиновників усіх рангів лікуватися самим і їх родинам виключно в Україні, за винятком випадків, коли таких можливостей щодо певних хвороб у нас немає. Якби ми цього домоглися за прикладом Білорусі, зазначила вона, наша реформа була б не просто швидкою і якісною, а надшвидкою і надякісною. Бо чиновники розуміли б, що їхнє здоров’я залежатиме від рівня медичної служби в країні. Тоді всі будуть зацікавлені в тому, щоб провести цю реформу.
Головне — знайти компроміс і рішення, яке потрібне державі, наголосив заступник глави адміністрації Президента України, секретар Національної ради реформ Дмитро Шимків. На його переконання, важливо також обрати найоптимальніший шлях прийняття закону про автономізацію і зрозуміти наступні кроки в його реалізації, у здійсненні реформи загалом.
Київ.
ПРЯМА МОВА
Ольга БОГОМОЛЕЦЬ:
— Наше завдання — рухати автономізацію лікувальних закладів вперед, але без ризику прихованої приватизації, яка, зокрема, дала можливість в 90-х роках приватизувати більшу частину державних підприємств в Україні і створити всі наші клани і клони олігархів, котрі сьогодні спрямовують прибутки з тих підприємств у власні кишені. Тому допустити ризику приватизації майнових комплексів медичних установ, які протягом десятиліть будувалися за гроші платників податків, в жодному разі не можна. Тим паче що всі медичні майнові комплекси, лікарні перебувають у центрі міст на гарних, ласих територіях. Більше того, в урядовому законопроекті передбачається звільнення таких підприємств після зміни статусу від аудиту. А це означає, що в результаті такого звільнення можна загубити і землю, і будівлі, і майно.
