Перший номер газети, створеної і надрукованої місцевими «партизанами», отримали в поштові скриньки мешканці Донецька, Горлівки та низки інших міст тимчасово окупованої території. Видання має нейтральну назву «Мирный Донбасс», але його поява в місті справила ефект не менший, ніж черговий вибух на базі озброєних прихильників самопроголошеної «ДНР». В публікаціях — аргументовані відповіді на запитання, які обговорюють мешканці: «Що стоїть за обстрілами Горлівки?», «Чи допоможе нам Росія?», «Коли «Донбас Арена» побачить великий футбол?» На території, де інформаційне поле обмежується російськими або сепаратистськими медіа, люди чи не вперше за багато місяців одержали іншу точку зору.


«Голос України» зумів поспілкуватися з головним редактором газети і розпитати не лише про видання, а й про діяльність руху спротиву на Донбасі взагалі. Із міркувань безпеки ім’я співрозмовника не називаємо.

 

— Підпільну діяльність у тилу ворога зазвичай пов’язують із якимись фактами знищення техніки і живої сили неприятеля. Чому донецькі «партизани» включилися в інформаційну війну на окупованій території?


— Тому що це не менш важлива частина боротьби. Рух спротиву діє вже півтора року — ще з тих днів, коли Гіркін захопив Слов’янськ. За цей час наші активісти накопичили досвід успішного знищення бойовиків чи складів із боєприпасами. Це викликало резонанс, серед супротивників сіяло паніку, а серед звичайних мешканців — надію. Проте є і зворотний бік. Група партизан проводить акцію знищення — а завтра на місце приїздять із «міністерства державної безпеки ДНР», із «поліції», лютують, шукають винних — і потерпають непричетні. Місцеві мешканці можуть потрапити «до підвалу» за типовим звинуваченням — «коригувальник артилерії ЗСУ» чи «диверсант».


В якийсь момент стало очевидно: необхідно не просто підривати бази і техніку, а й «воювати» за місцевих людей, за їхні погляди. Населення тимчасово окупованої території теж різне. Якщо йдеться про молодь — вона має доступ до Інтернету, може читати інформацію на різних ресурсах. А от у людей старшого віку немає такої альтернативи. Лише російське телебачення, три місцеві телеканали, які прославляють «ДНР», дві-три аналогічні газети — і все. Промивання мізків з ранку до вечора. Ми подумали, що було би добре дати таким людям іншу точку зору. Тим паче багато хто вже починає критично оцінювати те, що говорять сепаратисти.

Раніше ми друкували і розкидали листівки, адресовані насамперед «добровольцям армії ДНР». Але листівки замало, вона не звільнить народ від пропаганди. Потрібно говорити з людьми, в даному випадку — через газету.


— Деталі підготовки, друку і розповсюдження газети — звичайно, таємниця. Але якою була реакція мешканців міст на появу газети з альтернативною від «ДНР» позицією?


— Тираж номера становив 100 тисяч примірників. Звичайно, до кожної поштової скриньки на окупованій території газета потрапити не могла. Але навіть ті відгуки, про які ми знаємо, свідчать: своєї мети видання досягло. Ми прагнули відкрити очі людям, яким постійно втовкмачують про «підступних, злісних укрів», що обстріли — ніщо інше, як провокація з боку бойовиків. Що на ціни в магазинах впливають насамперед росіяни, а не Україна, адже в сусідній країні продукти набагато дорожчі. Крім того, в номері опубліковане звернення до тих, хто воює в «ополченні», розчарувався в ідеях «Новоросії», готовий вийти, але боїться кримінального покарання з українського боку. Таким людям Служба безпеки України пропонує скласти зброю і отримати амністію за низки умов. Знаю, що багато чоловіків, які воюють на боці сепаратистів, незадоволені, розчаровані й шукають вихід.
Гадаю, мети своєї публікації досягли. Мені відомо про те, як у Горлівці народ обговорював газету, почав ставити запитання перед самопроголошеною владою. Це було, скажімо так, у місці масового перебування людей. Те ж саме в Донецьку. Про популярність номера свідчить той факт, що газета розійшлася дуже швидко. Знайшлися добровільні помічники, які забирали частину тиражу і розповсюджували власними каналами. Факт появи української газети чи листівки спричиняє паніку в лавах бойовиків. Вони мимоволі змушені відволікатися на цей випадок, шукати канали розповсюдження. Хай спробують!


— Чи плануєте випуск нових номерів?


— Плануємо раз на два-три тижні, в залежності від наявності ресурсів, а також від завантаженості на «основній роботі» — на напрямі знищення бойовиків. Надрукувати таку газету на непідконтрольній території набагато дорожче, ніж на мирній. Є плата за ризик. Запрошуємо до співробітництва також журналістів із окупованої території. Це все непросто. Але іншого шляху завершити конфлікт на території Донбасу, крім як протидіяти пропаганді, немає.


Будемо відвертими: одна газета не зробить людину українським патріотом. За Україну виступає відсотків 15—20 населення окупованої території, близько 60 відсотків — нейтрально: «ми за мир», «аби не стріляли». А своїми діями проти населення — мародерством, розкраданням гуманітарної допомоги — «ДНР» збільшує відсоток незадоволених. Спостерігаємо, що дедалі більше людей виступає ще не за Україну, але проти Росії і проти бойовиків. Іноді навіть публічно. Нещодавно в Донецьку якийсь чоловік не підкорився вимозі озброєного сепаратиста, різко відповів — і той відступив. Тобто є приклади, коли мешканці чинять спротив, і надалі це буде більш масовим явищем. Навіть той, хто чекав Росію із розкритими обіймами, почав розуміти: сусідній країні Донбас не потрібен. Зрештою люди самі «винесуть» самопроголошену владу, яку вже кинули «куратори» з Москви. А от буде в краї одразу українська влада чи такий собі «перехідний варіант» — побачимо.


— Хто вони, донецькі партизани? Маю на увазі вік, соціальний стан...


— Нам лаври ні до чого (сміється)... Ми — ті, на кого ви й не подумаєте, зустрівшись у місті. Озброєні «захисники Новоросії» мають усвідомлювати: нас багато, і ми всюди. Скажу словами героя роману Чака Паланіка «Бійцівський клуб»: «Ми готуємо вам, виносимо сміття, з’єднуємо дзвінки, водимо машини «швидкої допомоги», ми охороняємо вас, поки ви спите...» Ми стежимо за кожним із вас. Хтось допомагає інформацією, хтось виконує завдання. Рух спротиву зростає з кожним днем. Ходіть, оглядаючись, панове «захисники».


Для тих, хто хоче підтримати підпільників на тимчасово окупованих територіях, подаємо адресу сторінки «Фронту визволення Донбасу» в соціальній мережі Facebook: https://www. facebook. com/FrOsDon? fref=ts 


На цій сторінці ви знайдете корисні контакти, а також реквізити для перерахування коштів через систему WebMoney.


Розмовляв Андрій СЕРЕДА.

 

Уперше за багато місяців мешканці окупованої території отримали газету з іншою точкою зору.

 

Одна з листівок, що їх розповсюдили «партизани» в Горлівці.

 

 

Ілюстрації надані автором.