День захисника України

 

Зі школи — на війну, з війни — на навчання. Такі колінця викидає життя для Сергія Калмикова та його приятеля Івана Рибачука, котрі в АТО несли службу в різних частинах, а зустрілися вже як майбутні офіцери нової поліції — першокурсники Херсонського факультету Одеського державного університету внутрішніх справ.

 

Сергій одразу після школи в селі під Херсоном за повісткою потрапив у львівську частину тодішніх внутрішніх військ номер 4114, звідти — у навчальний центр сержантів. А 28 квітня минулого року уже боронив Головне управління УМВС Донецької області, яке на той час залишалося чи не єдиною міліцейською будівлею, ще не зайнятою озброєними сепаратистами.


День народження під «Градами»


«У травні нас перекинули до Маріуполя і розмістили у казармах тамтешньої частини внутрішніх військ. А 9 травня кинули на штурм зайнятого сепаратистами приміщення міського управління міліції. Зі зброєю та бронежилетами нас було всього тридцять осіб, з них десять строковиків і дванадцять контрактників, всі інші — офіцери. Інформації про кількість та озброєння тих, хто нам протистояв, ми не мали жодної, а ворог приготувався добре і при наближенні до будівлі накрив нас щільним вогнем з автоматів та кулеметів. Я йшов у центрі однієї з двох штурмових груп і бачив, як зліва, зовсім поруч зі мною, упав боєць — у старий, ще радянський, бронежилет влучили дві кулі, і він їх не втримав. Справа поранили ще двох, у тому числі підполковника: йому куля поцілила у легеню. Як сам уцілів — досі не розумію». 


Товариш Сергія, гранатометник херсонського батальйону Нацгвардії України Іван Рибачук встиг відбути кілька ротацій в АТО. У секторі «М» у Широкиному під Маріуполем зустрів свій двадцятий день народження. Але то сумне було свято: просто біля їдальні гвардійців накрив залп ворожих «Градів». Іван встиг заховатися під машину, що стояла поруч. І так уникнув вірної смерті. «Другові, Івану Миколайчуку, осколок від реактивного снаряду потрапив у голову і вбив. Інший побратим дістав поранення ноги: гостра скалка залетіла просто до берця», — згадує Іван.


Ціну життя дізналися на війні


Та дарма, що шляхи на війні у Івана та Сергія не перетиналися. Визначивши для себе значення мирного життя, вони вирішили й далі його боронити, прийнявши схожі рішення. Після демобілізації воїни прийшли вчитися на офіцера поліції до Херсонського факультету Одеського державного університету внутрішніх справ. Після отримання дипломів юнаки хотіли б служити у карному розшуку. Та цікавлять їх аж ніяк не зірки на погонах чи кар’єрне зростання.


Як кажуть першокурсники, вони бачать себе у поліції насамперед заради того, щоб вулицями рідного Херсона більше ніколи не швендяли «клоуни» зі зброєю та вибухівкою і ніяка сепаратистська наволоч не перешкоджала їхнім рідним, близьким та друзям жити у мирі та злагоді. Адже з дорогою ціною миру вони вже визначилися — на війні.

Фото автора.


Херсон.

 

Першокурсники Херсонського факультету Одеського ДУВС, учасники АТО Іван Рибачук та Сергій Калмиков.