Про можливість перезавантаження всієї судової гілки влади — звільнення всіх суддів та призначення нових за відкритим прозорим конкурсом — розмірковує директор департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України Тетяна КОЗАЧЕНКО (на знімку):

— Перезавантаження судів — це єдиний шлях. І не для того, щоб рятувати судову систему, бо там уже немає що рятувати, а щоб відновити можливість здійснення правосуддя в Україні.
Ті зміни, які нині пропонує Конституційна комісія, стосуються форми, а не змісту — доступу до правосуддя, певних правил, звільнення та припинення повноважень суддів, але вони ефективно не забезпечать якісний склад суддівського корпусу. В Україні занадто довго взагалі був відсутній прозорий відбір суддів. Про яку якість суддівського корпусу можна говорити, коли останніми роками судді призначалися, в тому числі, за особистою співбесідою з Андрієм Портновим? І тепер залишити тих суддів на посадах без заходів очищення системи — означає позбавити країну права на справедливий суд. Якщо не було прозорого відбору суддів, а також фактично не працювали належним чином внутрішні контролюючі механізми, такі як Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада юстиції, куди входили Пшонка, Лукаш, Ківалов, Ізовітова, Портнов, Татьков, Самсін та інші, про яке очищення могла йти мова?
В Україні понад дев’ять тисяч суддів на 45 мільйонів населення. Щороку суди виносять три з половиною мільйона рішень. Однак за останніх 16 років Вища рада юстиції подала на звільнення у зв’язку із порушенням присяги судді матеріали приблизно щодо 140 суддів.
Нині є можливість реформувати судову систему, але ці зміни не мають бути косметичними і не повинні стосуватися лише деяких формальних вимог, у тому числі й щодо форми набору та звільнення суддів. Ми зможемо отримати якісний склад судів через правильний відбір — у прозорий спосіб. Ті судді, які насправді є доброчесними (а такі судді в Україні є, небагато, але є), якраз щодо такого відбору і не хвилюються.
Але «суддівська корпорація», яка сама себе захищає, прагне забрати суддівські посади у «приватну власність». Вони начебто наполягають на своїй незалежності, але настільки підвладні політичному та адміністративному впливу, настільки корумповані, що борються за незалежність від закону і відповідальності. Але так не має бути в країні, що обрала європейський вектор розвитку. Йдеться не про звільнення всіх суддів, а про реформування системи шляхом перенабору. Про поступовий, відповідно до законодавства, з правом доступу всіх, перенабір суддів на конкурсній, прозорій основі.
Наприклад, так, як сьогодні реформують міліцію в поліцію. Люди ще не будуть вірити старій системі, щоб завоювати довіру до старого складу органу, сформованого в непрозорий спосіб, потрібні навіть не роки, а десятиліття. Країна не має стільки часу. Але в нас настільки добрі люди, що вони готові надавати довіру кредитом, коли вони бачать, що через відкритий конкурс прийшли працювати відповідальні особи, є нова матеріальна база, нові правила, обов’язкова підготовка. І тепер поліція вже має довіру населення кредитом і повинна її виправдати.
Ми повинні дати відповідь на запитання, яку судову систему матимемо ми та наші діти, бо не можна жити тільки сьогоденням чи планами благополуччя виключно через 40 років. Кажуть, у кожній діжці меду є ложка дьогтю, яка його псує. А нині щодо судової системи ми маємо навіть ложку меду в діжці дьогтю. Бо незалежності суддів насправді в Україні не існує. Можливо, є окрема думка окремих доброчесних суддів, але вони насправді в такій меншості, що не можуть впливати на те, що відбувається у судовій системі всередині: поведінка суддів, порядок винесення рішень. Наприклад, судді Апеляційного суду міста Києва, що виносили рішення взимку 2014 року проти громадян, подали заяви на відставку, але вже 50 відсотків із них відкликали свої заяви, бо заспокоїлися і впевнені, що з ними вже нічого не трапиться, що все є безкарним. Така безкарність і породжує зловживання, коли судді можуть неправомірно позбавити людей прав, свобод, власності і їм нічого за це не буде. Нова система повинна мати дієві механізми відповідальності. Невже в країні із 45-мільйонним населенням ми не знайдемо фахівців-юристів, адвокатів, правозахисників, власне суддів, які зможуть чесно пройти відбір?
У такий спосіб поступово будуть замінені всі судді, починаючи від вищих судів, апеляційних і закінчуючи найнижчими. Так країна отримає оновлений судовий корпус і за змістом, і за формою роботи, що надасть доступ до правосуддя.

Записала Олександра КУЧЕРЯВА.