У парламентському Комітеті з питань науки і освіти відбулося перше засідання робочої групи з підготовки пропозицій до узагальненого проекту закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Під час попередніх дискусій народні депутати вирішили взяти за основу документ, поданий Кабінетом Міністрів (реєстр. №2244-а).

 

Загалом до парламенту було внесено чотири варіанти законопроекту: окрім уряду, свою версію запропонували Олег Березюк та його колеги від «Самопомочі», народний депутат Сергій Тарута, а також низка парламентаріїв на чолі з Григорієм Заболотним, Тарасом Кремінем та Іваном Кириленком. Нині законопроект готують до першого читання. «До складу робочої групи ввійшли  представники від усіх чотирьох груп розробників, щоб узгодити та внести до урядового законопроекту найбільш принципові позиції, викладені в альтернативних документах, — наголосила голова Комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич. — Хоча, мушу визнати, що деякі з них суперечать одна одній».


Зокрема, члени робочої групи по-різному уявляють собі склад і роль майбутньої Національної ради України з питань розвитку науки і технологій — постійно діючого консультативно-дорадчого органу, який має бути створено при Кабінеті Міністрів «з метою ефективної взаємодії представників наукової громадськості, органів виконавчої влади та реального сектору економіки у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності». Згідно з урядовим законопроектом, нацрада готуватиме Кабміну «підказки» щодо пріоритетів розвитку науки і техніки та заходів з їх реалізації, пропозиції щодо засад функціонування системи незалежної експертизи наукових проектів, державної атестації наукових установ, присудження наукових ступенів і вчених звань. Вона надаватиме уряду рекомендації з формування державного бюджету (в частині визначення загальних обсягів фінансування наукової і науково-технічної діяльності та Національного фонду досліджень) та заслуховуватиме звіти центральних органів виконавчої влади, НАНУ та галузевих академій наук про використані кошти та отримані результати. Крім того, вноситиме кандидатури голови Національного фонду досліджень України та визначатиме членів наукової ради цієї нової структури.


Член президії НАНУ Володимир Семиноженко, який в робочій групі представляв внесений Сергієм Тарутою законопроект №2244а-3, висловився проти «занадто завищених повноважень дорадчого органу при Кабміні»...

Зокрема, на його думку, нацрада не повинна втручатися в господарську діяльність Національної академії наук. Водночас можна посилити впливовість цієї структури «через фінанси і кадри». 


У першому варіанті урядового законопроекту, який розробляли в МОН, головою нацради «планувався» прем’єр, повідомив заступник профільного міністра Максим Стріха. Та в остаточному тексті ця позиція зникла. Занадто детально регламентувати в законі діяльність нацради недоцільно, — переконував він, — краще ці питання виписати в постанові Кабміну.


З ним не погодилася заступник голови ради молодих учених Юлія Безвершенко, яка представляла законопроект від низки народних депутатів на чолі з Олегом Березюком (№2244а-2). Уже на етапі створення закону варто прискіпливіше поставитися до формування цієї структури, каже вона. Щоб «організаційні питання» не перекреслили добрі наміри з реформування галузі. Крім того, «Самопоміч» хоче значно посилити роль «консультативно-дорадчого органу». У законопроекті визначено, що основною формою роботи нацради з науки і технологій є асамблея. А рішення асамблеї, що ухвалені в межах повноважень національної ради та стосуються центральних органів виконавчої влади, «є обов’язковими для розгляду такими органами».


Бурхливі дискусії викликала тема фінансування науки та соціального захисту вчених. 

 

Заступник завідувача секретаріату Комітету з питань науки і освіти Микола Шевченко представляв законопроект №2244а-1 від низки народних депутатів на чолі з Г. Заболотним, Т. Кремінем та І. Кириленком. Він запропонував піти двома шляхами: або залишити відповідні статті в редакції свого документа, або повернутися до першого варіанта урядового.


«У законопроекті, який готувався, а потім був поданий до Кабміну, всі ці речі було виписано добре — зокрема, питання стипендії, питання зарплати молодих учених відносно середньої в економіці, додаткової житлоплощі тощо», — наголосив він. Крім того, експерт запропонував урахувати рішення постанови Верховної Ради від 11 лютого 2015 року про поетапне збільшення фінансування наукових досліджень та розробок до показників ЄС з обов’язковим базовим фінансуванням наукових установ на рівні 0,5— 0,7% ВВП, а також визначити інструменти стимулювання залучення коштів реального cектору економіки для наукових розробок.


«Ми хочемо, щоб наука фінансувалася якнайкраще і щоб соціальні гарантії для вчених також було збережено. Але урядовий законопроект пройшов узгодження в усіх міністерствах. Тому постає питання такого характеру: чи є фінансове обґрунтування під нові соціальні гарантії, які ми хочемо закласти?» — зауважила Лілія Гриневич. 


Представник МОН погодився: «Дуже небезпечно виписувати норму, яка свідомо не виконуватиметься». За словами Максима Стріхи, в урядовому законопроекті на проміжному етапі закладено норму фінансування в 1,7% та її збільшення до 3% ВВП (показника, визначеного Лісабонською стратегією ЄС) до 2030 року.


«На це погодився Мінфін, щоправда, з дуже далеким відтермінуванням», — зауважив він. Водночас у законопроекті вдалося зберегти спеціальні (наукові) пенсії для вчених хоча б на рівні «проголосованих парламентом і підписаних Президентом 60% (від зарплати. — Ред.)». Щедріші обіцянки неможливо виконати, нагадав чиновник. Через ситуацію в країні і наші зобов’язання перед МВФ.