Останнім часом Німеччину збурюють внутрішні політичні поштовхи, які поляризують суспільство. «Вулканом» слугує наплив сотень тисяч біженців від війни і злиднів, котрі правдами й неправдами прагнуть потрапити саме до цієї країни. Пояснюється усе просто: в ФРН щодо мігрантів найбільш сприятливе законодавство. Та й уряд, очолюваний канцлером Ангелою Меркель, декларує прихильність до них, узявши на себе чималі фінансові зобов’язання.

 

Ласкаво просимо, або Геть!


Та проблема в тім, що одна частина громадян країни підтримує гостинність, а інша не згодна з тим, щоб приймати їх у такій кількості. За прогнозами, число мігрантів може сягнути позначки 1 мільйон 200 тисяч. Деякі німці вбачають у напливі людей з ісламського світу не лише загрозу власному добробуту, а й самій німецькій ідентичності. Невдоволення виливається у багатотисячні вуличні протестні акції, які акумулював рух під назвою ПЕГІДА — абревіатура розшифровується як Європейські патріоти проти ісламізації Заходу.


Перший мітинг ПЕГІДА відбувся торік наприкінці жовтня, коли на вулиці Дрездена вийшло майже 300 осіб. Але вже в середині грудня їх було понад 35 тисяч. Вони висловлювали невдоволення не лише міграційною політикою уряду, а й, власне, рівнем життя. Утім, учасники мирної ходи не висували жодних політичних гасел.


Можливо тому, політики і уряд відреагували досить мляво, щоправда, відповіли також багатотисячним мітингом, на якому звинуватили ПЕГІДА у ксенофобії, екстремізмі, розпалюванні міжнаціональних конфліктів, а дехто навіть у нацизмі та правому радикалізмі. Тим часом у самій ПЕГІДА розпочалися міжусобиці, внутрішні конфлікти, що легко пояснювалося: громадський рух — не політична партія, а люди, які його очолювали, не мали відповідного досвіду. До того ж відчутний був потужний тиск держави та офіційних ЗМІ, які звинувачували його учасників у нацизмі. Тож деякі експерти припускали, що на тому цей рух і здується.


Захистити західну християнську культуру


Але війна в Сирії, збройні конфлікти в інших країнах знову погнали їх громадян шукати притулку у Європі, що активізувало ПЕГІДА, і він вивів своїх прихильників на вулиці Дрездена. Днями тут відбулася 20-тисячна демонстрація. Цього разу учасники руху висловлювали конкретні політичні цілі: необхідність запровадження принципу перерозподілу потоку біженців по всіх державах-членах ЄС, фінансування міграційних служб із бюджету Євросоюзу, а не з національних бюджетів, неприпустимість існування паралельної мусульманської влади в районах компактного мешкання іммігрантів тощо.


Водночас різноманітні опитування громадської думки підтверджують, що 50 відсотків респондентів вважають протести ПЕГІДА доцільними, а ще 20 — потенційно готові взяти в них участь. Але чимало соціологів гадають, що проблема більшості прихильників ПЕГІДА полягає не так у наступі ісламу, як у страху за власне майбутнє — небезпеці поступитися добробутом, втратити роботу й звичні блага.


Скільки витрачати на утримання біженців


Та й уряд уже оприлюднив намір: для утримання мігрантів щороку спрямовуватиметься понад три мільярди євро. Утім, значну частку витрат мають узяти на себе місцеві громади. Наприклад, на засіданні представників міст і комун Саксонії повідомили, що річні витрати на одного біженця становлять 10 552 євро. Але з федерального бюджету виділяється 7600 євро на особу, а решту мають доплачувати самотужки. Крім того, для мігрантів передбачені допомога з бідності, а також соціальна підтримка, якщо людина непрацездатна, що теж перекладається на плечі комун. І якщо канцлер Меркель постійно запевняє: «Ми впораємося!», то в самих землях дедалі частіше доходять висновку: «Ми не витримаємо!»


Тим часом на рух ПЕГІДА обрушилася уся міць держави: вищі посадові особи, політики правлячої коаліції, офіційні ЗМІ обвинувачують його мало не в усіх смертних гріхах, попереджаючи й застерігаючи від загроз, які начебто несе своїми ідеями цей рух. Цікаво, що на його емблемі зображена людина, котра викидає у сміття свастику, комуністичні та мусульманські символи. Але експерти все-таки вбачають у гаслах цього руху ознаки правого радикалізму. Адже всі популістські об’єднання і партії з таким ухилом постійно заявляють про крах політики мультикультуралізму, збільшення прірви між європейським і мусульманським світом, міжетнічну загрозу, що дедалі зростає у ФРН. Не таємниця, що міграційну політику уряду Німеччини нині не схвалює хіба лінивий, принаймні, за різноманітними дослідженнями, кількість критиків становить 70%. Але підтримка руху ПЕГІДА саме представниками правих сил дала можливість керівникам ФРН звинуватити його в роздмухуванні міжнаціональної і міжрелігійної ворожнечі.


Хто вони — невдоволені люди


То, може, насправді учасники ПЕГІДА становлять загрозу для нації? Як, скажімо, на останньому з мітингів, коли один з промовців — виходець із Туреччини Акіф Пірінчі — назвав біженців окупантами, ісламським сміттям і пошкодував, що «не існує більше концентраційних таборів»... для невдоволених німців. Саме ця заява, вирвана з контексту, нині в усіх на вустах. «Пегідавці» уже вибачилися, а під час його промови самі учасники мітингу закликали до толерантності.


Політологи Дрезденського технологічного університету вирішили дослідити, хто вони — люди, які протестують проти засилля біженців? Чи насправді бал у русі правлять праві радикали? З’ясувалося, що типовий демонстрант ПЕГІДА — це особа чоловічої статі, з покоління, народженого наприкінці 1940-х років, що не сповідує жодної релігії, представник середнього класу. Більшість  мають хорошу освіту, роботу, але їхні доходи — нижче середнього рівня.


Політолог Вернер Патцельт в одному з інтерв’ю заявив, що в ПЕГІДА беруть участь цілком нормальні люди. Часто вони — не виборці, бо не ходять на вибори. І лише 17% — праві радикали, які також схвалюють і насилля проти політичних опонентів. Ця група — молодша за інших учасників. 30 відсотків, за даними Вернера Патцельта, — помірковані учасники.


Країна переселенців?


Найбільше вони занепокоєні тим, що через наплив біженців можуть втратити культуру своєї батьківщини й усе те, чого Німеччина зуміла досягнути. Вернер Патцельт вважає, що таких учасників руху не слід вважати правими радикалами.


— Мене обурює, — каже дослідник, — намагання політиків заборонити рух. Відтак він набуває дедалі більшої популярності, оскільки ігнорування і неврахування їхньої думки додає демонстрантам ще більшої упертості, скепсису і відкритого несприйняття існуючої демократії. Що, утім, готує хороше підґрунтя для правих популістів, які використовують ці настрої. Відповідальні за розвиток подій надто наївно поставилися до німецького правого популізму, тож це їхня провина, що ПЕГІДА так розрослася.


Та хай там що, а ПЕГІДА навряд чи й надалі вдасться ігнорувати. Участь у русі беруть не одиниці, а тисячі його прихильників, для яких не знайшлося політичної сили, де вони могли б бути почутими.

Берлін.