29 березня 1944 року Чернівецьку область було повністю визволено. Чернівці не постраждали. Місто пощадили і росіяни, котрі наступали, і румуни, які його залишили. Можливо, головним чинником стала архітектура австрійської доби, якою забудовано основну частину Чернівців.
Найменшу за територією область України довелося визволяти військам трьох фронтів, чотирьох армій, 49 з’єднань і окремих військових частин в ході трьох наступальних операцій.
Першими на територію області зі сходу вступили 22 березня 1944 року воїни 42-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Ф. Боброва, 51-го стрілецького корпусу генерал-майора П. Авдєєнка 40-ї армії (командувач генерал-лейтенант Ф. Жмаченко) під час Уманської наступальної операції, яку проводив 2-й Український фронт на чолі з маршалом Радянського Союзу І. Конєвим. 40-ва армія, яка мала три стрілецькі корпуси, сім стрілецьких дивізій, одну повітрянодесантну дивізію, укріплений район, 24-ту винищувально-протитанкову артилерійську бригаду і 328-й полк реактивних мінометів, звільнила Кельменецький, Сокирянський і Хотинський райони.
З півночі область визволяла 1-ша танкова армія 1-го Українського фронту. На дев’ятий день Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції командувач фронтом маршал Радянського Союзу Г. Жуков наказав командувачу 1-ї танкової армії генерал-лейтенанту танкових військ М. Катукову наступати на південь до Дністра і Чернівців, розсікти ворожий фронт і створити умови головним силам 1-го і 2-го Українських фронтів для оточення 1-ї німецької танкової армії.
На світанку 21 березня з району на схід від Тернополя після короткої артилерійської підготовки і прориву оборони противника 1-ша танкова армія почала наступ на південь.
Великого значення бойовим діям армії Катукова надавав маршал Радянського Союзу Георгій Жуков. Він не тільки особисто віддав наказ командувачу 1-ї танкової армії, а і був присутній на початку наступу його армії. Знищуючи живу силу і техніку ворога, 1-ша танкова армія просунулась вперед на 50 кілометрів за дві доби. 23 березня командувач фронту надіслав радіограму командувачу 1-ої танкової армії: «Армія діє добре. Продовжуйте скоріше виконувати поставлене армії завдання».
24 березня 20-та гвардійська механізована бригада 8-го гвардійського механізованого корпусу (командир бригади полковник А. Бабаджанян) першою на всьому 1-му Українському фронті вийшла до Дністра, в ході двогодинного бою оволоділа містом Заліщики і на підручних засобах форсувала Дністер, захопивши плацдарм на протилежному березі. То були перші радянські воїни, які ступили на буковинську землю з півночі.
Згідно з наказом командарма Катукова 64-та гвардійська танкова бригада під командуванням Героя Радянського Союзу підполковника І. Бойка вийшла в авангард 11-го гвардійського танкового корпусу і повинна була оволодіти Чернівцями. Брід для танків був знайдений біля села Устечка на захід від міста Заліщиків. Подолавши Дністер, бригада ввечері 25 березня зайняла Садгору і дві доби вела бої з противником. В Чернівцях були частини 7-ї і 25-ї танкових і 68-ї піхотної дивізій німців, 3-й румунський прикордонний полк і 50 літаків на аеродромі.
27 березня в кінці дня до Садгори почав підходити 11-й гвардійський танковий корпус. Командарм Катуков наказав підполковнику Бойку увійти з бригадою в підпорядкування 11-го гвардійського танкового корпусу і сумісними зусиллями звільнити Чернівці.
Командир корпусу генерал Гетьман одержав наказ командувача армії визволити Чернівці так, щоб їх не було пошкоджено і зруйновано. На світанку 29 березня почався штурм Чернівців. Виконуючи наказ генерала Гетьмана, 64-та гвардійська танкова бригада підполковника Бойка разом з 168-м стрілецьким полком 24-ї стрілецької дивізії, форсувавши річку Прут у районі Калічанки — Магали, наступала на обласний центр зі сходу, а 45-та гвардійська танкова бригада під командуванням полковника М. Моргунова з 274-м стрілецьким полком, долаючи Прут біля Ленківців, наступала на Чернівці з заходу.
Щоб противник не міг посилати підкріплення своїм військам в Чернівці, танковий взвод молодшого лейтенанта В. Шкіля 64-ї гвардійської танкової бригади зайняв з боєм місто Новоселицю на схід від обласного центру. А посилена танкова рота на чолі з лейтенантом Г. Корюкіним 45-ї гвардійської танкової бригади оволоділа містом Сторожинцем на заході. О 14-й годині 29 березня Чернівці було визволено. Командир відділення автоматників 45-ї гвардійської танкової бригади старший сержант Юнус Юсупов зірвав з флагштока мерії (нині міська рада) прапор із свастикою і прикріпив червоний.
Чернівчани радісно зустріли своїх визволителів.
Факт
Ворог втратив у Чернівцях 25 танків, 190 автомашин, 12 гармат, 2 літаки і близько 1200 вояків; 480 — взято в полон, захоплено 14 ешелонів і складів з різним майном, 40 літаків. Визволення обласного центру було досягнуто з мінімальними втратами — загинуло 16 воїнів 1-ї танкової армії.
Матеріал підготував Сергій СУЛИМА.
1944. Колона танків Т-34-76 з десантом форсує водну перешкоду біля Чернівців. 1-й Український фронт.
Фото з Чернівецького обласного архіву.
