Завтра українці обиратимуть представників місцевої влади. Конкуренція цього разу доволі висока. За даними ЦВК, участь у перегонах вирішили брати 142 політичні сили. Щоправда, стосовно документів десяти партій були запитання, тож вони відсіялися. Про те, як Центральна виборча комісія оцінює виборчий процес та чому за місцевими виборами стежитиме аномальна кількість міжнародних спостерігачів, «Голос України» спілкувався із заступником Голови ЦВК Андрієм МАГЕРОЮ (на знімку).

 

 

— Андрію Йосиповичу, нинішня виборча кампанія не стала зразком прозорості та дотримання законодавства. Як ЦВК оцінює кампанію загалом, чи надходили до комісії скарги щодо порушення виборчого законодавства?


— Центральна виборча комісія як орган не оцінюватиме виборчий процес. Але зі свого боку скажу: закон про місцеві вибори ухвалений із багатьма вадами, він сирий. Запроваджена виборча система, на жаль, створює сприятливі умови для підкупу виборців, адміністративного ресурсу з боку, зокрема, власників підприємств, організацій. Тому не варто було очікувати, що ця кампанія буде краща за парламентські вибори 2014 року. Чесно кажучи, в мене такої думки навіть і не було. Маємо розуміти: сам закон не може створити фальсифікацію. Але він, на жаль, може цьому сприяти або, навпаки, запобігати. Цей закон, на жаль, ефективній боротьбі із зловживаннями не сприяє.


— Чи може недосконалість закону і те, що люди не встигли розібратися з нюансами виборчої системи, вплинути на явку виборців? Ще одне запитання стосується роботи місцевих виборчих комісій. Щодо їх членів постійно виникають якісь скандали, або ж бюлетені не встигають надрукувати...


— Низька активність виборців характерна для будь-яких місцевих виборів і в Україні, і за її межами. Як показує практика, найбільша активність припадає на президентські та парламентські вибори.


Що ж стосується місцевих комісій, на жаль, є дуже багато зауважень щодо їхньої роботи. Наприклад, є Черкаська міська виборча комісія, яка свідомо ігнорує рішення ЦВК, попри будь-які наші звернення. Сподіваюся, тут втрутяться правоохоронні органи. Можливо, через кримінальні провадження вдасться повернути членів комісії в законне русло.


— Чому взагалі виникає така ситуація з членами виборчих комісій: не встигли підготувати якісний склад чи закон винен?


— Є багато причин — суб’єктивних і об’єктивних. До об’єктивних я б відніс ту обставину, що закон про місцеві вибори набрав чинності незадовго до початку виборчого процесу. Зрозуміло, що за такий короткий період часу потенційним членам виборчих комісій ефективно підготуватися до роботи було досить складно. Попри ці труднощі і за умов відсутності будь-якого фінансування з державного бюджету на навчання членів виборчих комісій, ЦВК вдалося за допомогою координатора проектів ОБСЄ в Україні, а також представництва Міжнародної фундації виборчих систем в Україні організувати тренінг-навчання для членів виборчих комісій. Також було підготовлено певні посібники, методички, соціальні ролики. Хотілося б, щоб провідні українські телеканали, якщо не безплатно, то хоча б за помірну ціну їх розповсюджували. Бо ЦВК не має тут жодного інтересу. Наш інтерес суто державницький — усі мають розуміти, як голосувати. До об’єктивної причини я б ще відніс те, що багато членів комісій були змінені самими політичними силами. Туди потрапили люди, які не проходили навчання.


Серед суб’єктивних причин — багато висуванців від партій мають у роботі виборчих комісій політичний інтерес і вони, можливо, занадто зацікавлені в тому, щоб їхня партія отримала якісь преференції. Це не сприяє об’єктивному перебігу виборчого процесу. Ці два чинники й пере-
тнулися в Черкасах.


— У своїй передвиборній риториці кандидати від більшості політичних сил апелюють 


до загальнодержавних проблем. Обіцяють встановити мир, знизити тарифи на житлово-комунальні послуги, запровадити контрактну армію... Наскільки це відповідає духу місцевих виборів і чи не означає, що стартувала парламентська кампанія.


— На жаль, це має місце. Кандидати спекулюють на проблемах загальнодержавного характеру. Партії мають розуміти: на місцевих виборах може йтися лише про ті речі, які належать до повноважень місцевих рад. Це облаштування парків, благоустрій територій, своєчасне вивезення сміття, певною мірою дороги...


— До місцевих органів влади подекуди балотуються люди, які активно підтримували сепаратистський рух. Чи не стане їх перемога таким собі «троянським конем», чого тоді чекати?


— На жаль, така небезпека існує. Парламент не спромігся прийняти якісний закон про місцеві вибори. У законі, як на мене, потрібно було встановити запобіжники. Добре, що там є запобіжник участі у виборах партій комуністичного чи націонал-соціалістичного спрямування. Водночас потрібно було вирішити питання недопуску до виборів тих осіб, які свідомо закликали до ліквідації незалежності України, територіальної цілісності, які схвалювали вбивства українських громадян, їх катування тощо. Це мають бути окремі підстави для відмови в реєстрації кандидатом. Цього зроблено не було. Ще одна причина в тому, що правоохоронні органи і суди за цей період часу не вжили жодних заходів для притягнення до кримінальної відповідальності таких осіб. Нині вони балотуються і можуть стати не лише депутатами, а й міськими головами. Як це вплине на ситуацію в країні? На жаль, негативно. Тільки та держава може втримати свої території, яка здатна ефективно захищатися.


— Однією з головних проблем, яка заважає країні розвиватися, українці називають корупцію. Але водночас ми бачимо, як виборці продають свої голоси. Це проблема бідності чи, радше, моралі?


— Це комплекс проблем, які потрібно розв’язувати. Якщо в усіх сферах існує корупція, то вибори не можуть існувати окремо. Але водночас на виборах можна істотно зменшити ці ризики, ухваливши законодавчі зміни, які зроблять процес максимально відкритим, зокрема в частині фінансування політичних сил. З цими речами треба, безумовно, боротися. Лише однією соціальною рекламою подолати проблему не вдасться.


— Скільки коштують вибори?


— У державному бюджеті на проведення чергових місцевих і перших виборів в об’єднаних громадах закладено видатки в розмірі 1 мільярд 180 мільйонів 300 тисяч гривень. За цими межами залишаються кошти виборчих фондів політичних сил. Тут можу навести такий приклад: Харківська обласна виборча комісія відмовила в реєстрації кандидатів від місцевої організації однієї з політичних партій, як на мене, на законних підставах, через те, що грошову заставу було сплачено не політичною організацією, а фізичною особою. Натомість ЦВК зауважує інакше й ухвалює рішення щодо реєстрації кандидатів до Харківської обласної ради. Вважаю, зайнята Центрвиборчкомом з цього питання позиція є помилковою. На жаль, не лише ЦВК її зайняла. Є судові рішення, які її підтримали. Суди мають бути незалежні, але ж не від закону.


— Цього разу за місцевими виборами стежитимуть утричі більше спостерігачів, ніж у 2010 році, — 1554 міжнародні спостерігачі від 14 країн та 14 міжнародних організацій. Чим спричинена така цікавість? Можливо, тим, що ці вибори стануть своєрідним тестом для України?


— Я вітаю велику кількість міжнародних спостерігачів. Ми є відкритою державою, а у виборах немає нічого таємного. Водночас різке зростання кількості спостерігачів зумовлено, зокрема, й тим, що Україна є цікавою для багатьох держав світу. Тому немає нічого дивного, що приїхали стільки спостерігачів, але це справді аномальна кількість для місцевих виборів.


— Якщо спостерігачі фіксуватимуть масові порушення під час волевиявлення, чи не призведе це до певного розчарування в нашій країні?


— Не думаю, що буде розчарування, але критика буде. Вона, власне, не завадить, як у частині самого закону, так і в позиції суддів, комісій тощо. На помилки треба вказувати і виправляти їх. Не страшно помилитися, страшно повторювати помилку.


— Що б ви порадили виборцям, які ще не визначилися, за кого з кандидатів голосувати?


— Хочу нагадати виборцям, що в бюлетені будуть альтернативні кандидати. У них завжди є вибір і його потрібно робити. Дехто слушно зауважує: якщо ми не йдемо на вибори, то потім з’являється Майдан. Не хочу сказати, що Майдан 2004 року чи Євромайдан 2014 року — це було погано. Навпаки. Але постає запитання: можливо, був сенс не доводити до Майданів? Тому обов’язково потрібно розуміти свій громадянський обов’язок — йти на вибори, голосувати, обирати місцеву владу і розуміти, що на нас, виборцях, лежить велика відповідальність, і не уникати її.


— У неділю відбудуться також вибори до об’єднаних територіальних громад. Але ті громади, що об’єдналися пізніше встановленого законодавством терміну, обиратимуть місцеву владу лише на два роки. Чи варто було проводити такі вибори взагалі, витрачати бюджетні кошти? Чи не краще було дочекатися завершення об’єднавчих процесів і вже тоді призначати волевиявлення?


— Це питання до парламенту. Призначення виборів — виключно прерогатива законодавчого органу. ЦВК не уповноважена ухвалювати такі рішення. Комісія визнала за неможливе проведення виборів лише у двох випадках, які стосувалися Донецької та Луганської областей, за поданням керівників обласних військово-цивільних адміністрацій.


З другого боку, перші вибори в об’єднаних громадах все одно будуть неминучі — у 2016-му чи 2017 році. А 25 жовтня відбудеться волевиявлення до 159 об’єднаних територіальних громад.


— Дякую за розмову.


Записала Олена ГОРБУНОВА.


Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.