Сьогодні держава у напруженому очікуванні: простий люд — з острахом, роботодавці — з підспудним нетерпінням чекають прийняття українськими законодавцями Трудового кодексу у новій редакції. Утім, для абсолютної більшості представників «еліти» будь-який закон — що п’яте колесо до воза: адже вона вже давно живе за «законами», яких не відшукаєш у жодних кодексах... Тож новий трудовий для них — хіба щоб ще раз потішити своє ущербне самолюбство та показати «плебсу» свою всемогутність.
Зозуля хвалить півня за те, що...
Про Українську автомобільну корпорацію «УкрАвто» у нашій державі не чули хіба що глухі та немовлята. Ще б не знати. Адже білборди, рекламні ролики на радіо, телебаченні і в друкованих виданнях розповідають про «душевність» її співвласників 36 годин на добу. Хіба тільки горобці ще не цвірінькають про їхні «чесноти» і «добропорядність». Тож і я беру на себе сміливість із заповнення цієї прогалини: «хвалити» то «хвалити»...
У згаданої корпорації зі штаб-квартирою в Києві, а, можливо, й деінде, філій неміряно. У глянцевому рекламному буклеті дворічної давності нарахував їх аж 48. Звила вона кілька своїх «гнізд» і на Сумщині, приватизувавши колишні державні СТО. Найкозирнішою вважається та, що в обласному центрі по вулиці Роменській. Усі її «козирі» спробую описати у цьому матеріалі. А «дорогою» — заодно і розвінчати казку про одного із численних «сервісних бичків» УкрАвто, яких сьогодні вихваляють на всі заставки. Тим більше, що це бажання виношував уже давно.
Було, та... загуло
...З десяток років тому, коли вперше привів сюди свого залізного коня на техогляд, «СумиАвто» мало вигляд доволі потужного підприємства. Виробничого персоналу у ньому налічувалося близько сотні чоловік: мотористи, електрики, механіки, кузовні, фарбувальники. Роботи тоді вистачало всім. З ранку і до вечора тут усе «пеклося», «смажилося», «парилося»... Щоб потрапити на техогляд чи ремонт, автомобілісти записувалися у чергу за кілька днів наперед. Відповідною була і якість сервісу. Було ж бо і чим ремонтувати. Найдефіцитніших запчастин і вузлів на складі тримали по кільканадцять комплектів. Що вже говорити про прохідні деталі. У разі відсутності якоїсь її доставляли на станцію за добу, максимум — за дві, ледь не нарочним. Тож «опелі», «шевроле», «ланоси» і набагато «крутіші» іномарки, не кажучи вже про «москвичі», «жигулі», «запорожці», на ремонті не затримувалися. Одне слово, на зорі прихватизації власники компанії працювали на її імідж і власний авторитет. Підприємство тоді справді мало чим похвалитися: воно могло запропонувати клієнтам найширший спектр послуг і при цьому високу якість обслуговування.
— Це так давно було, що ми вже й забули коли, — хором кажуть ремонтники, яких тепер на виробництві на пальцях двох рук можна полічити і які стверджують: «У нас нині ані умов нормальних для роботи, ані сервісу належного, ані гідної зарплати, яку останнім часом майже наполовину урізали»...
Тож як тепер заїжджаю на ремонт чи техогляд, завжди просять: «Напишіть у газеті про «панське» ставлення наших господарів і до нас, робітників, та й до клієнтів також». І таки допросилися.
Почнемо з «умов», які побачив на власні очі
Цьогоріч редакційна дев’ятирічна «старенька» застрайкувала у розпал січневих морозів, тож довелося доправляти її в «СумиАвто» евакуатором. Заходжу до кімнати замовлень на оформлення, а там двоє знайомих ремонтників одразу беруть в оборот: «Ну, коли врешті напишете про наше «райське життя»? Зранку термометри в цеху показують лише плюс 2. До обіду потеплішає заледве на 5 градусів. Якби не технологія, у рукавицях працювали б...».
— Вони, мабуть, готують нас на чергову Олімпіаду з моржування, — каже Інокентій (усі імена замінено на прохання працівників. — Авт.). — Інакше з якого дива ось уже кілька років у нашій душовій з кранів тече лише крижана вода. Тож помитися після роботи відважуються хіба що справжні «моржі». Та й то влітку. Решта сяк-так обполосне лице та руки — і галопує під душ додому.
Що говорити про забезпечення адміністрацією належних умов гігієни для робітників, на яких, по суті, тримається виробництво, якщо вони питну воду за власні кошти у складчину купують. «Керівництво нам прямо заявило: не мильтеся, вода нині дорога, тож дбайте самі про себе», — каже інший ремонтник.
Зрештою, того, як власники та їхня челядь у Сумах «піклуються» про умови праці робітників, щонайменше на трилер американської доби 30-х років вистачило б. Утім, у цій публікації автор лише позначає проблеми, а вирішувати їх мають профспілки, які стоять (чи тільки декларують?) за людей праці. У разі чого «Голос України» стане з ними пліч-о-пліч на захист робітників.
Нині на часі так звана заробітна плата
— Останнім часом вона у нас на жебрацьку подачку ледве витягує, — в один голос підтримують іще одного ремонтника — Григорія добрий десяток його товаришів. — Раніше нам виплачували 38—40 відсотків від собівартості виконаних робіт. Нині — 22—25, буває, що і менше. Причому адміністрація «ощасливила» нас негласно. До речі, з майстрами вона також не панькається: виплачує мінімалку. Каже, обсяги зменшилися. Це — правда. Обсяги впали щонайменше втричі, але ж і ремонтників поменшало вчетверо. Однак, як і раніше, ми працюємо на совість, і претензій до ремонту у клієнтів немає (майстри інформацію про мінімалку підтвердили).
— Звідки взялася така «новація»? — запитую в одного із заступників директора.
— Це наша внутрішня справа, — почув у відповідь.
Правда про «сервіс» від УкрАвто
На нещасні два сальники диференціала для передньої осі я чекав 5 днів. Враження, що доставили їх чи то з Китаю, чи то Австралії...
— Це вам пощастило, — «порадували» мене ремонтники, — у нас нині запчастин місяцями чекають. Склади ж бо давно геть порожні. Бачите, на підйомнику біла «Forza» висить. Вже третій місяць, з початку грудня минулого року, теліпається: ніяк не замінимо бракований підшипник. Кажуть, ніде немає. Через такий «сервіс» власник автівки, либонь, і нам усі кісточки перемолов.
— І часто такі казуси трапляються?
— Краще спитайте, коли без них обходиться...
Про всяк випадок вирішую зв’язатись із хазяїном автомобіля Сергієм Бойком:
— Ремонтників не згадую «незлим тихим словом», — невесело зітхає у телефонну трубку співрозмовник. — А ось командний склад і власників компанії — тисячі разів. Та й то. Наряд переписаний. Насправді автомобіль на ремонті на місяць довше — з початку листопада. Через несправні склопідйомник і підшипник до коробки передач. Уже четвертий місяць годують «варениками»: завтра заберете, завтра заберете. І це, зважте, авто на гарантійному ремонті. Мабуть, чекають, доки гарантія закінчиться, щоб виштовхнути за ворота без жодної компенсації. Спочатку взагалі замилювали очі, мовляв, ніякого заводського браку, ніякої несправності, підшипник узагалі не шумить і не гуде, тож не морочте нам голову. Потім усе-таки взяли. Та мій терпець урвався: з такою «якістю сервісу» всіх власників і начальників відправив би гамузом волам хвости крутити. Не полагодять за 2 дні, нехай дають іншу або повертають гроші, і за моральні збитки теж. Ні — судитимуся і на всю Україну ославлю. Ніколи більше не зв’язуватимуся з УкрАвто і іншим пораджу обходити цю компанію десятою дорогою. Там що якість автомобілів, що якість ремонту — жодної критики не витримують. Ціни, до речі, на запчастини порівняно з конкурентами тут також скажені, наче золоті.
Що правда, то правда. Лише два приклади. Диски на «Шеврове» (переконують — чисті «корейці») продають майже по 1300 гривень за штуку. Я купив у іншому місці тих само «корейців» удвічі дешевше. Акумулятори фірми «Bosch» у конкурентів також коштують у півтора разу менше (про всяк випадок рахунки у редакції. — Авт.). І так практично всі вузли і запчастини. Самі ремонтники радять купувати деінде, тільки не в торговельній мережі УкрАвто.
Не треба бути надто розумним, щоб здогадатись: власники компанії заклали віраж, протилежний сервісному.
— Чистісінької води правда, — підтверджують мою здогадку скаржники. — З клієнтами ж мороки скільки, а навар, хоч і ціни на запчастини захмарні, далекий від голлівудського. Ось кілька років тому правляча верхівка УкрАвто і зробила 90-градусний крен з обслуговування на продаж автомобілів: мороки менше, а ґешефт у десятки разів вагоміший.
Щоб попередити «спростування» «благодійниками» з УкрАвто звинувачень у наклепі та інсинуаціях, наведу обліковий склад виробничого персоналу за останні 7 років: 2007-й — 56 чоловік, 2012-й — 30 чоловік, 2013-й — 16 ремонтників. Нехай живе УкрАвто!
Тож, можливо, правий Сергій Бойко: з таким сороміцьким сервісом і справді краще волам хвости крутити?.. І мороки менше, та й тварини нікому не поскаржаться «на сервіс»...
Владислав ЖМУРКОВ.
Сумська область.
Обліковий склад виробничого персоналу УкрАвто за останні 7 років.
Колаж Євгена ХИЛЯ.
