«Голос України» вже розповідав про гучні збори просто неба працівників ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів». Боячись втратити разом із ефективним керівником і саме підприємство, вони вимагали від акціонерів повернути відстороненого від виконання обов’язків генерального директора Андрія Федоткіна. Тоді, 18 жовтня минулого року, представник більшості у наглядовій раді ПАТ Володимир Почеп і в. о. гендиректора Артем Кузьменко заспокоювали людей і запевняли, що не мають наміру руйнувати єдиного в Україні виробника сумішей — замінників материнського грудного молока. Сьогодні підприємство працює, емоції назовні вже не вихлюпуються. Однак пристрасті довкола його перспектив перемістилися в храми Феміди.
Нагадаємо, що усунення з посади колишнього гендиректора повпреди власників комбінату пояснювали необхідністю розібратися зі спробами рейдерського захоплення підприємства. Невдовзі, на зустрічі з тодішнім головою ОДА Олександром Удовіченком, справжній «хазяїн» комбінату, російський бізнесмен Георгій Сажинов також скаржився на палиці в колеса. А приховані за псевдонімами автори публікацій у пресі й Інтернеті головним «рейдером» називали 80-річного Героя України, колишнього керівника комбінату Миколу Гавриленкова. Це ж, мовляв, саме він як фундатор ТОВ «Хорольський молококонсервний комбінат» (не плутати з ПАТ із такою назвою) ініціював судовий позов до представника нинішнього власника — московського ВАТ «Нутрінвест» — із накладенням арешту на основні активи підприємства...
Для непосвячених нагадаємо, що свого часу комбінат був одним із трьох виробників замінників грудного молока на весь Радянський Союз. Ринкові умови змушували модернізувати виробництво, щоб вижити у жорсткій конкурентній боротьбі з іноземними грандами. Та де взяти кошти на це? Вже акціоноване підприємство намагалася «проковтнути» відома голландська компанія, націлившись на ласий шматок українського ринку дитячого харчування. Набагато прийнятнішими видавалися інвестиційні пропозиції згаданого московського підприємця Георгія Сажинова.
Казав пан — кожух дам...
Тим паче що Сажинов особисто приїздив у Хорол і обіцяв вивести комбінат на захмарні висоти. Тож 51 відсоток акцій підприємства у вересні 2005 року продали саме його ВАТ. Водночас хорольське ТОВ із московським «Нутрінвестом» уклало договір про спільну діяльність. Виконання його положень було обов’язковою умовою дії договору купівлі-продажу цінних паперів. Новий інвестор зобов’язувався за декілька місяців вкласти в модернізацію виробництва 25 мільйонів гривень, а ТОВ — 12,5 млн. грн. Однак московський «благодійник» робити цього, м’яко кажучи, не поспішав...
Натомість зосередився на концентрації якомога більшої частки акцій комбінату в одних руках. За словами Миколи Гавриленкова, після особистих наполягань інвестора-обіцяльника він таки погодився на продаж структурі пана Сажинова за номінальною (!) вартістю ще 28,17 відсотка акцій, які належали ТОВ «Хорольський МКК ДП». Але тільки за однієї умови: забезпечення виконання положень угоди про здійснення інвестицій та спільну діяльність від 8 вересня 2005 року. Ті домовленості в аналогічній угоді про здійснення інвестицій та спільну діяльність від 26 квітня 2007 року закріпили ще раз. Та після того, як у червні 2007 року другий договір купівлі-продажу акцій було підписано, московський інвестор про свої зобов’язання вкладати кошти у розвиток підприємства взагалі забув...
Тим часом комбінат у Хоролі наближався до прірви. Через величезні борги, у тому числі й виробникам молока, йому світило тільки банкрутство. Воістину рятівним стало ініційоване Гавриленковим рішення, згідно з яким у 2009 році очолюване ним ТОВ «Хорольський МКК ДП» на закупівлю нового обладнання спрямувало 13,7 мільйона гривень своїх коштів.
Наголосимо: згадане рішення було ухвалено в односторонньому порядку за клопотанням наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства.
Саме на цьому обладнанні в Хоролі почали випускати оновлену продукцію, що відповідала європейським стандартам якості, й заробляти чималі прибутки.
Загроза втрати унікального підприємства
Не виконав закордонний інвестор й інших договірних зобов’язань щодо заборони перепродавати акції комбінату третім особам протягом п’яти років. Частину з них «Нутрінвест» уже 2007 року продав міжнародній комерційній компанії «Нутрітек Інтернешнл Корп.», зареєстрованій на Британських Віргінських Островах. Щоправда, 2012 року за позовом продавця (ВАТ «Нутрінвест») Господарський суд Полтавської області визнав договір купівлі-продажу між ними недійсним. Та чи є в таких маневрах із цінними паперами бодай якісь ознаки передбаченої угодами партнерської «спільної діяльності» з хорольським ТОВ? І чи не йдеться про закамуфльовані кроки до можливості розпоряджатися активами підприємства одноосібно, на власний розсуд? Особливо за умов, коли згадана компанія встигла взяти «прив’язаний» до підприємства кредит на понад 2,5 мільярда (!) гривень. І в 2009 році за згодою московського інвестора заставила під ті кредитні зобов’язання іншій компанії «Серп Файненс Лімітед» все майно комбінату на таку астрономічну суму.
— Хоча весь комбінат і сотої частки тих грошей не коштує, — зазначає Микола Гавриленков. — Не кажучи вже про те, що з того кредиту на розвиток виробництва не виділили жодної гривні. Стало зрозуміло, що такі закулісні оборудки, про які дізнався тільки з судових рішень 2012 року, ведуть до втрати Україною підприємства. Його хочуть продати іноземним конкурентам, від яких ми свого часу ледве відбилися. Тому змушені були подати до суду позов про визнання договору купівлі-продажу акцій комбінату між нашим товариством і «Нутрінвестом» недійсним.
Згаданий позов хорольського ТОВ надійшов до Господарського суду Полтавської області у березні 2013 року, та спочатку не був розглянутий по суті. Лише через сходинки апеляційного та Вищого господарського судів він таки потрапив на розгляд служителям Феміди першої інстанції у жовтні 2013 року. При цьому відповідач — ВАТ «Нутрінвест» — усіляко затягував початок розгляду справи процесуальними «заморочками». Звісно, породжуючи підозри про наміри за цей час вивести з комбінату значні кошти. Тим паче що схожу, м’яко кажучи, дивну «бухгалтерію» тут уже застосовували. Адже московський інвестор, на переконання Миколи Гавриленкова, тільки для того, щоб викачати з підприємства кругленьку суму, підсунув йому якесь обладнання на мільйони гривень. Завезли його з добитого російського підприємства за Уралом і в Хоролі до цього часу не використовували...
«Наслідки» без наслідків
Зрештою, 5 лютого нинішнього року Господарський суд Полтавської області визнав недійсним тільки перший договір купівлі-продажу цінних паперів від 8 вересня 2005 року (згідно з ним «Нутрінвест» придбав у ТОВ 51 відсоток акцій). Водночас у частині вимог щодо визнання недійсним і другого такого договору щодо продажу 28,17 відсотка акцій позивачеві було відмовлено. З посиланням на те, що обумовлені ним правові наслідки нібито «настали»... Хоча, наголосимо ще раз, після тієї угоди, як і після першої, хорольському підприємству від структур Сажинова не капнуло жодної копійки інвестицій!
То про які наслідки йдеться, коли офіційною прелюдією до другого договору була така ж, як і в першому випадку, угода про внесення інвестицій та спільну діяльність? Тим паче що обидва договори пов’язані між собою. Адже необхідність зосередити у своїх руках якомога більшої частки акцій тоді, у 2007 році, московські «благодійники» пояснювали труднощами при внесенні прописаних попереднім договором інвестицій. І взагалі, відмовлялися від будь-яких фінансових вливань без такого поповнення свого «кошика» власності.
Що маємо сьогодні в «сухому залишку»? Згадане судове рішення про фактичне повернення ТОВ «Хорольський МКК ДП» 51 відсотка акцій підприємства до розгляду апеляційних скарг на нього не набуло чинності. Водночас за умов, коли у наглядовій раді й керівництві підприємства домінують представники структур Сажинова, в них залишаються реальні важелі для блокування будь-яких змін. Чи, навпаки, для протягування рішень, які видаються представникам ТОВ сумнівними. Чого варті лише дії «хазяїв» комбінату, спрямовані на розширення повноважень наглядової ради. Вона, згідно з останніми змінами до статуту ПАТ, може відчужувати його товарні марки. І це при тому, що продаж, у тому числі й за кордон, за такою «спрощеною» схемою головних візитівок хорольського підприємства фактично підписуватиме йому смертний вирок...
Працювати на чужого дядька?
Не менше здивували фахівців і дії ВАТ «Нутрінвест» з укладення в червні 2013 року попередньої угоди щодо продажу пакета акцій, левову частку яких оскаржує ТОВ «Хорольський МКК ДП», іншій, зареєстрованій під Києвом фірмі. Остання ж, у свою чергу, подала до «Нутрінвеста» судовий позов про зобов’язання укласти основний договір купівлі-продажу цінних паперів із вимогою для його забезпечення накласти арешт на згадані акції. Згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 14 березня 2014 року, такий арешт було накладено...
Чи не з «прицілом» на розгляд апеляційних скарг щодо договорів купівлі-продажу акцій між хорольським ТОВ і «Нутрінвестом»? Микола Гавриленков переконаний:
служителі Феміди не можуть не звернути уваги на невиконання іноземним «інвестором» своїх договірних зобов’язань.
Тобто на фактичний обман ним ТОВ «Хорольський МКК ДП», яке в обох випадках продавало акції підприємства винятково задля обіцяних із Москви фінансових вливань у розвиток виробництва.
Справедливий і законний вердикт Феміди дасть змогу повернути на підприємство ефективного керівника та працювати на перспективу. Не стати розмінною монетою в руках охочих тільки до наживи та, зрештою, не потрапити на зуби тим, кому комбінат «заважає» безроздільно владарювати на українському ринку продуктів дитячого харчування.
Фото автора.
