Уряд Японії підтримує операції ВМС США у межах 12-мильних зон біля штучних островів у Південно-Китайському морі. Про це на прес-конференції у Токіо заявив генеральний секретар японського уряду Йошіхіде Суґа. Днем раніше речник висловив позицію японського кабінету і щодо самого створення Китаєм штучних островів у Південно-Китайському морі. Він кваліфікував дії Пекіна як «односторонні, що викликають зростання напруженості».
Ось уже понад рік Японія, як і інші країни — тихоокеанські сусіди Китаю, із занепокоєнням спостерігають за намаганнями Пекіна розширити свою морську територію через створення штучних островів в архіпелазі Спратлі. Використовуючи рифи, атоли, особливості морського дна, китайці взялися нарощувати їх, довівши до «стану» невеликих островів, на яких можна розмістити злітні смуги та деякі інші об’єкти військової інфраструктури.
Цілий рік тривав обмін заявами та коментарями між Китаєм і США. Свою негативну позицію висловлювали міжнародні організації, країни, чиї території виходять до Південно-Китайського моря. На острови архіпелагу Спратлі, які розміщені досить далеко від китайського узбережжя і значно ближче, наприклад, до філіппінського, крім Китаю претендують Філіппіни, Бруней, Малайзія, Тайвань і В’єтнам. А сам архіпелаг — це майже 30 тисяч дрібних островків, скель і рифів, коралових атолів. Ще на початку нового тисячоліття всі зацікавлені сторони домовилися не чіпати проблему приналежності островів до 2052 року. І, може, так би й сталося, якби не розвідані в тих місцях поклади вуглеводнів.
Китайська державна нафтова компанія підрахувала, що запасів там може вистачити для їх країни на кілька десятиліть. Але здійснювати видобуток будь-яка країна, за міжнародним морським законодавством, може лише в радіусі 12 миль від своєї сухопутної території. І поза нею в радіусі 200 кілометрів буде її виняткова економічна зона.
Ймовірно, саме така мотивація зумовила китайську будівельну лихоманку. Але що ж робити на намитих островах? Не картоплю ж вирощувати. Логічніше створити умови для захисту своїх дій і контролю за прилеглими територіями. Наприклад, на рукотворному острові Субі спочатку з’явилися радіостанція, радари, потім постав маяк, за ним злітні смуги. За такою само схемою поступово нарощується і «колонізується» острів Місчіфе. Навесні Пекін заявив про суверенітет над островами, хоча юридично вони перебувають у міжнародних водах.
Тобто, американський есмінець «Лассен», який пройшов поблизу рукотворного острова Субі, насправді перебував у міжнародних водах. США ще з травня заявляли про необхідність забезпечити вільне судноплавство Південно-Китайським морем, адже через його акваторію щороку проходить вантажопотік загальною вартістю в 5 млрд. доларів. До того ж недавно підписано угоду про Транстихоокеанське партнерство з зоною вільної торгівлі.
Токіо.
