До 71-ї річниці визволення України від фашистських загарбників
З першого дня війни до останнього пройшов її дорогами Леонід Семенович Кобренюк (на знімку), житель села Новоолександрівка Новоукраїнського району.
Ветеран найчастіше розповідає про бої за Кам’янець-Подільський. Старший сержант 63-ї гвардійської танкової бригади Л. Кобренюк у складі 4-ї танкової армії разом з бійцями 1-го Українського фронту брав участь у розгромі 1-ї танкової армії противника.
«До 15 березня 1944-го ми відстоювали вже зайняті рубежі, одночасно готувались до наступу», — розповідає Л. Кобренюк.
Із «Хроніки визволення Кам’янця-Подільського»: «24 березня. 63-я танкова бригада переправилася через Збруч і рушила по шосе в напрямку Кам’янця-Подільського. Бій за Оринин був коротким. Після декількох залпів танкових гармат фашисти, які не чекали появи радянських військ біля цього райцентру, подалися до лісу, а звідти — до Привороття».
«25 березня. На Довжок прибув генерал Лелюшенко. Він підписав наказ про створення оперативної групи для підготовки плану штурму Кам’янця-Подільського. Частина сил 63-ї танкової бригади та 29-го окремого танкового полку, батальйон 16-ї гвардійської мехбригади при підтримці 17-ї мехбригади о 9.00 оволоділи Жванцем і переправою через Дністер. О 17.00 після залпу «катюш» і 10-хвилинної артпідготовки підрозділи радянських військ розпочали штурм міста.
26 березня. Вранці радянські бійці, подолавши останні вогнища опору гітлерівців у районі залізничної станції, завершили визволення міста.
27 березня. Оголошено наказ Верховного Головнокомандуючого. У ньому говорилося, що війська генерала Лелюшенка стрімким ударом заволоділи Кам’янцем-Подільським. На честь здобутої перемоги о 21.00 Москва салютувала героям 20 артилерійськими залпами із 224 гармат».
Ветеран пригадує, що командувач 4-ї танкової армії генерал Лелюшенко особисто висловив йому подяку за майстерність та справність, з якими він, будучи водієм-механіком, разом з екіпажем нищив ворогів та мужньо боронив рідну землю, завдаючи гітлерівцям значних втрат.
«Наприкінці березня 1944 року війська Першого Українського фронту вступили на землі Західної України, — розповідає фронтовик. — Після розгрому Бродівського угруповання (Бродівський котел) наша 63-я гвардійська танкова бригада в складі танкових армій генералів Лелюшенка і Рибалка розгорнула наступ на Львів, а коли наблизилися до міста, почали обходити його з півдня і півночі. Чотири дні й ночі ми вели бої в самому Львові з німецькими частинами, які вирвалися з Бродівського котла...
Тяжке поранення та контузію хоробрий танкіст отримав уже в Берліні. Та, підлікувавшись у госпіталі, Л. Кобренюк знову повернувся в стрій.
Як учаснику історичної битви за Берлін Леонідові Семеновичу Кобренюку наказом Сталіна оголосили подяку. Другу письмову подяку від Сталіна Кобренюк отримав за визволення Чехословаччини. Також водій-механік легендарної Т-34 нагороджений орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни, медалями «Георгій Жуков», «За взяття Берліна», «За визволення Праги» та багатьма іншими.
У переддень 71-ї річниці визволення України від гітлерівських загарбників Леоніда Семеновича Кобренюка відвідали представники міської ветеранської організації та працівники територіального центру допомоги одиноким непрацездатним громадянам. Крім невеликої матеріальної підтримки, вони передали герою нагороду від уряду Білорусі — медаль «70 років визволення Білорусі від німецько-фашистських загарбників».
Приймаючи відзнаку, ветеран просльозився та зауважив, що приємно вражений тим, що на Білоруській землі пам’ятають і цінують подвиги українців. Але ніколи навіть не міг подумати, що доживе до того часу, коли онукові Миколі доведеться воювати з онуками тих, з ким пліч-о-пліч боронив рідну землю від Гітлера.
«Колись я отримував нагороди в Кремлі, а тепер Путін називає мене «бандерівцем». Щось не так у цьому житті», — зауважив герой.
Кіровоградська область.
Фото Олени КОМІСАРЕНКО.
