Україна у рейтингу Doіng Busіness Project. Перемога чи поразка?
 Застосування соціальної норми споживання газу по-новому: звикли викручуватися, і цього разу не пропадемо.

Між Саудівською Аравією і Брунеєм. Результат — нульовий

Президент України Петро Порошенко, виступаючи перед студентами в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, заявив: країна щонайменше на 10 пунктів поліпшить свої позиції у рейтингу Світового банку Doіng Busіness-2016 — до 86-го місця. Нагадаємо, що навесні міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус у своїх прогнозах зайшов ще далі, заявляючи, що чекає поліпшення на 25 позицій.
Коли вже сам Президент переймається місцем держави в цьому рейтингу і надає йому такого значення, вирішили й ми поцікавитися: а що ж воно за такий показник популярності й чого слід очікувати простим українцям від отих 10 сходинок. Як зазначають аналітики, проект Doіng Busіness Project — рейтинг простоти ведення бізнесу. Він дозволяє визначити якість правил регулювання підприємницької діяльності, що підвищують чи обмежують ділову активність у країні. Світовий банк розраховує цей індекс від 2003 року за такими показниками, як легкість відкриття нового бізнесу, отримання дозволу на будівництво, реєстрація власності, отримання позики, захист прав інвесторів, сплата податків, законодавчий захист контрактів тощо. Нагадаємо, торік Україна увійшла до першої сотні та посіла 96-те місце серед 189 країн, піднявшись на 16 пунктів порівняно з попереднім роком.
І ось — черговий рейтинг Doіng Busіness, в якому Україна опинилася вже на 83-му місці. Однак, як в один голос стверджують експерти, по-перше, для країни, що так гостро потребує інвестицій, 83-те місце — це коли не поразка, то аж ніяк не досягнення. По-друге, 9 пунктів із 13 — не є результатом наших успішних реформ, а всього лише наслідок перегляду Світовим банком методології, через що позиція України в торішньому рейтингу змістилася з 96-го на 87-ме місце. Отож всю активність українського уряду з проведення реформ оцінено лише в 4 позиції (з 87-го до 83-го місця). І, по-третє, експерти Світового банку аналізують ситуацію лише на підставі змін законодавства і підзаконних актів, незважаючи на реальні особливості реалізації цих норм. А реалії, будемо відверті, далекі від ідеалу.
Судіть самі: підвищення позицій нашої держави в рейтингу стало можливим лише завдяки одній формальній реформі, що стосується спрощення реєстрації бізнесу, а саме — для реєстрації підприємства в Україні тепер необхідно пройти 4 процедури і для цього знадобиться не більше семи днів, тоді як раніше — 6 процедур і 21 день. Всі декларовані зміни і спрощення торкнулися лише скасування печатки та необхідності сплати реєстраційного збору. При цьому найголовніші проблеми, які значно затягують і ускладнюють процес реєстрації — дозвільні документи, перевірки контролюючих та правоохоронних органів, так досі й не вирішені. Мало того, зазначають аналітики, закрити бізнес так само нереально, як це й було раніше! А з усіх зареєстрованих в Україні суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб — понад 70% так і залишаються економічно неактивними.
За словами аналітиків, поліпшення умов ведення бізнесу в Україні не відчули ні українські підприємці, ні іноземні інвестори, які продовжують активно залишати країну. Умови для ведення бізнесу, навпаки, значно погіршилися. Бізнес фактично позбавлений можливості захистити себе від свавілля чинуш.
Отже, сьогодні, після оприлюднення результатів рейтингу, на думку експертів Світового банку, Україна суттєво відстає від Росії, Білорусі, Молдови і залишається однією з найгірших для ведення бізнесу серед європейських держав. Серед країн Європи вона випередила хіба що Албанію, яка посіла 97-ме місце. Тож теперішнє місце України на світовій карті бізнесу — між Саудівською Аравією, яка на позначці 82, і Брунеєм — 84-те місце. А найбільше просунулися, за показниками проекту, Коста-Рика, Уганда, Кенія, Кіпр, Мавританія, Узбекистан, Казахстан, Ямайка, Сенегал і Бенін. Саме ці десять країн з 2014-го по 2015 рік провели 39 регуляторних реформ, спрямованих на поліпшення підприємницького середовища. Україна ж у номінацію «прогрес року» не потрапила, хоча мала б для цього всі шанси, якби Верховна Рада успішно не провалила низку ключових законів, що вивели б нашу державу, принаймні, на 49-те місце в рейтингу.
А, може, не варто так перейматися отим показником популярності. Не вдалося цьогоріч, надолужимо згодом. Воно б, звісно, можна було погодитися. Але... Як показує досвід інших країн, кожен пункт підвищення в рейтингу Doіng Busіness — дуже хороший знак для іноземних інвесторів. Кожен щабель у ньому дає до 300 мільйонів доларів додаткових інвестицій. А це — нові виробництва, робочі місця, зарплата, благополуччя пересічного українця, про якого так багато говорять, та мало дбають.

Хоч круть, хоч верть, а у сумі — те саме?

Минулий місяць для нас пройшов в очікуванні початку опалювального сезону. Думки громадян роїлися навкруг кількох злободенних питань: норм, тарифів та перспектив для одних комфортного, а для когось — не дуже, зимування.
І от, ніби почувши нарікання, Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив про те, що в Україні вводиться новий механізм застосування соціальної норми споживання газу. Тепер можна використати 1200 кубометрів блакитного палива упродовж усього опалювального сезону. За словами прем’єра, споживач сам визначатиме, скільки газу використати у рамках соціальної норми щомісячно. Також прийнято рішення, що в лютому 2016-го контролюватимуть реальні витрати блакитного палива і, відповідно, оцінюватиметься необхідність збільшення соціальної норми в разі холодної зими.
Звісно, заяву прем’єра можна сприймати неоднозначно. Одні, швиденько перемноживши й розділивши, безапеляційно стверджують, мовляв, хоч круть-верть, хоч верть-круть, а в сумі те саме вийде. Воно ніби й так, але, погодьтеся, з’явився хоч якийсь простір для маневру, й ним, на нашу скромну думку, гріх не скористатися. Хто сумнівається, давайте прикинемо. Опалювальний сезон у країні триває 6 місяців. І, за попереднім механізмом, хочеш того чи ні, а на місяць припадало 200 кубів за так званою пільговою ціною у 3,60 грн. за кубометр. Все, що більше, — удвічі дорожче. А що таке 200 м куб. навіть для скромного домогосподарства, та в люті морози, та без альтернативних джерел — грубок, пічок, твердопаливних котлів і тому подібного начиння, та ще коли в усі щілини завіває...
От і виходило, що в порівняно теплі місяці для багатьох цілком реально було б не лише вкластися у норми, а ще й дещо заощадити, перекинувши зекономлене на більш холодну пору. От тільки перекинути колишні норми не дозволяли. А нині можливість для такого маневру з’явилася. І нею, очевидно, гріх би було нехтувати.

Підсумовував Віктор БОНДАР.

Мал. Олександра ДУБОВСЬКОГО.