Серед мешканців тимчасово окупованих територій зростає незадоволення самопроголошеною владою «ДНР» та «ЛНР». Про це свідчать, зокрема, джерела «Голосу України» в Донецьку. Навіть традиційно «слухняні» бюджетники — лікарі і педагоги — в деяких випадках наважуються чинити опір, поділилися співрозмовники.

 

— Коли «вибори» в так званій «ДНР» 18 жовтня ще не були скасовані, у нашій школі скликали збори, на яких завуч роздала підписні аркуші «за кандидатів» і наполегливо вимагала від нас записати свої дані. Із 80 вчителів свої підписи поставили лише півтора десятка. Це мене потішило: щиро пораділа, що більшість колег не хоче мати нічого спільного з такими «виборами», — пригадує Тетяна, вчителька однієї зі шкіл обласного центру.


Наприкінці серпня в цій само школі на зборах примушували вступати до сепаратистського руху «Донецька республіка». «Зібрали нараду, пояснили, що треба вступати, продиктували заяви. Частина людей написала заяви просто на нараді. Цих людей, мабуть, виявилося не так багато, як очікувала директор школи. Тому пізніше викликала до себе вчителів по одному, тиснула: казала, мовляв, жодних наслідків вступ до руху не матиме. Але погодилася записатися лише половина вчителів», — змальовує події педагог.


Мешканці Донецька діляться досвідом, яким чином вдалося уникнути вступу до сумнівної громадської організації, яка в «ДНР» вважається провладною. Ось лише кілька цитат із бурхливого обговорення в одній із закритих груп у соціальній мережі.


«До нас не приходили, а в сусідніх школах викручувалися, як могли, — аж до лікарняних».


«До нас приходили на початку навчального року. Я так і думала, що станеться щось таке, тому прийшла у вишиванці, щоб до мене із пропозиціями навіть не зверталися. Так ось, сказали — хоча би людей сім набрати, тоді жодних проблем для школи, жодні служби не прийдуть перевіряти. «Корочка» як захист. Скільки не горлопанили сепаратисти на всю школу, а як записуватися до їхньої ...овнопартії — жодного».


«У Горлівці пару місяців тому було те ж саме: всіх шкільних учителів посилено схиляли, погрожували звільненням. Моя мама, пенсіонерка, відмовилася, хоча її викликали на «килим» і питали, чи розуміє, мовляв, хто їй платить гроші. Вона відповіла, що гроші не отримує, а заробляє, і ще раз відмовилася «вступати до лав». І працює, все гаразд».


«У чоловіка в офісі 99 відсотків відмовилися вступати».


«На нашій шахті директор запропонував записати до «Донецької республіки» дружин ополченців, бо ніхто не хотів».


«Якщо тиснуть — скажіть, що вам віра не дозволяє вступати до різних партій і рухів. А суть віри роз’яснювати не обов’язково. Насправді це віра в Україну».


Масова відмова записуватися до лав прихильників сепаратистської організації — красномовне свідчення того, як змінюються настрої мешканців окупованих територій. Йдеться якщо не про відкритий протест проти озброєних сепаратистів, то про своєрідну «дулю в кишені». Однодумці підбадьорюють один одного, викладаючи в соцмережах знімки, де містяться ознаки українського Донецька. Нехай це навіть вивішені поруч футболки синього і жовтого кольору чи цінники в магазинах українською (бо програми в супермаркетах залишилися старими).


«Моя родина відмовляється купувати в магазинах російські товари. Українські зараз треба ще пошукати, минулого місяця навіть я не змогла нічого спекти, бо не знайшла українського борошна. Але купувати товари окупантів не хочу. Прошу знайомих, які виїздять на контрольовану територію, привезти необхідне», — зізнається донеччанка Марина.


Такі дії мешканців тимчасово окупованих територій мовою політологів називаються «ненасильницький спротив». Після відведення важкої зброї і затишшя на фронті питання настроїв місцевого населення стає дедалі актуальнішим. За визволення cходу повинні боротися не лише армія та добровольці з усієї країни — повинен боротися насамперед і сам Донбас, підкреслюють експерти.

 

 У деяких донецьких магазинах ще продають залишки українських книжок.