Навесні в «Голосі України» була надрукована моя стаття «Літак втрачає висоту», де країна порівнювалася з літаком, який через зовнішні та внутрішні кризові проблеми поступово втрачає керованість. Минуло кілька місяців, і якщо продовжувати тему літака, то слід, на жаль, визнати, що висота так і не набрана, а ризиків увійти в штопор залишається багато.
Промислово-підприємницька спільнота України б’є на сполох, намагаючись привернути увагу влади, уряду до проблем економіки та закликаючи до більш рішучих та професійних дій. Так, розвитку країни перешкоджають анексія територій, так звана гібридна війна, втрата промислового Донбасу та традиційних східних ринків. Але серед причин того, що криза досі не зупинена, що вона навіть за низкою показників поглиблюється, слід назвати безпрецедентне падіння рівня державного управління соціально-економічною, промислово-підприємницькою сферою, несистемні та непродумані антикризові заходи, а за окремими напрямами, що ще гірше, — повну відсутність таких.
Лише кілька цифр з офіційної статистики. У другому кварталі п. р. падіння ВВП в Україні становило 14,6%, промислового виробництва — 18%. Безпрецедентно впали обсяги експорту України — на 35% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Практично на чверть знизилася реальна заробітна плата, а це, крім збідніння громадян, чревате втратою мотивації для подальшого розвитку виробництва.
Вкрай важлива для перспективи держави робота — підготовка бюджету на 2016 р. — триває дивним чином. Не визначені остаточні варіанти продекларованих податкових змін, у тому числі — за відсутністю необхідної прозорості, послідовності та координації в діях Верховної Ради України та КМУ. Водночас відбулося ритуальне внесення та відкликання урядом проекту Державного бюджету України на 2016 рік до парламенту, що ніяк не посилило надії бізнесу на стабільність та інвестиційну передбачуваність. Про яку прогнозовану діяльність, гарний інвестиційний клімат можна говорити, коли за кілька місяців до початку нового 2016 року ще немає навіть погоджених концептуальних параметрів податкової системи? Це є неприпустимим для бізнесу експериментом. Вимогу припинити імітацію реформування податкової системи, перейти до справжньої роботи, зокрема підготовки «фінансової конституції» на майбутній рік, УСПП, Антикризова рада громадських організацій висунули в окремій заяві.
Думати глобально, діяти локально
Що нині треба робити? Може, нас врятують чергові зовнішні позики? Однак не можна весь час ходити по світу з простягнутою рукою, поглиблюючи фінансову залежність України від міжнародних кредиторів та залишаючи борги прийдешнім поколінням. Вдатися до фіскально-силових методів (до речі, нещодавні «маски-шоу» в ІТ-компаніях, на інших підприємствах уже свідчать про таке), що нібито прикриє діри в бюджеті? Але ще ніколи у такий спосіб не вдавалося «відбілити» 60% економіки, що, за окремими даними, перебувають у тіні, — хіба «добити» тих, хто ще працює прозоро... До речі, у МВФ порахували, що за рівнем динаміки ВВП з 166 країн Україна посідає... 166 місце, а також перебуває на непочесному першому місці з рівня економічної несвободи в Європі. Куди ж далі?
Сучасна, продумана, системна економічна політика та бездоганні державні механізми для її виконання — ось найочевидніша відповідь на складне запитання. Прикро, але для України, яка має величезний індустріальний, промисловий, технічний, інтелектуальний, науковий потенціал, з лексикона на всіх рівнях зникло таке поняття, як стратегічна складова економічного розвитку держави, як промислова політика. До речі, весь розвинений світ після фінансової кризи 2008—2009 рр. зрозумів, що основою економічного розвитку є насамперед конкурентоспроможна сучасна промисловість. У директивах Європейського Союзу, програмах президента США, урядів Японії, Німеччини та Франції чітко сформульована пріоритетність промислової політики. Вона спирається як мінімум на три складові. Перша — це міжнародна конкурентоспроможність продукції, оскільки ринки невідворотно відкриваються, і «залізні завіси» нікого не врятують; друга — експортна експансія, бо лише швидкі та рішучі дії дадуть змогу забезпечити присутність держави на зовнішніх ринках. І третя — сучасний державний протекціонізм за всіма напрямами податкової, кредитної, інвестиційної, експортної політики.
Країні потрібна сучасна промислова політика
Облікова ставка НБУ коливалася в поточному році від 30 до 22%, комерційна є значно вищою. Банківські установи фактично згорнули серйозні програми кредитування реального сектору економіки. Середня ставка за найбільш затребуваними кредитами — на поповнення оборотних коштів підприємств — зросла з початку року до 30%, що є абсолютно неприйнятним для промисловості, малого та середнього бізнесу. Водночас серйозних адекватних заходів з реалізації програм кредитування виробництв уряд та Національний банк не пропонують, а борг держави з відшкодування від’ємного сальдо ПДВ разом з авансовими платежами податку на прибуток досягають 47 млрд. грн.
Знекровлення економіки, а саме це відбувається через брак фінансового ресурсу, призводить до деградації всієї системи, до тенденцій деіндустріалізації, коли зупиняються не лише окремі заводи, а й цілі галузі.
На межі повної зупинки основа ракетно-космічної галузі — об’єднання «Південмаш». Загальні обсяги випуску транспортних засобів скоротилися на 83%, а за деякими позиціями вони сягають 100% — так, у серпні Україною не було випущено жодної легкової автівки. Серед причин такого стану виробники називають брак стимулів для виробництва продукції, відсутність доступу до кредитів, програм імпортозаміщення та локалізації виробництва.
На офіційному рівні у нас формулюється величезна проблема Укрзалізниці — локомотиви застарілі на 92%, пасажирські вагони — на 83%. І водночас падіння виробництва в галузі транспортного машинобудування становить близько 80%. Хіба не час задіяти потужні державні програми модернізації рухомого складу залізниці, зберегти унікальні колективи, підсилити свою присутність на внутрішньому ринку України і поступово виходити на нові ринки?
Одним із найнагальніших питань є розробка та затвердження Державної програми з реформування та розвитку Збройних Сил України. Свого часу РНБОУ погодило розроблені експертним середовищем заходи щодо підвищення обороноздатності країни. Серед іншого, там йшлося про необхідність невідкладного прийняття нової редакції Стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини та державної програми реформування ЗСУ. На їхній базі планувалося розробити і програми виробництва спецтехніки та зброї. Перші дві були затверджені аж з річним запізненням, останніх немає і досі. Поза тим, вони можуть стати гарантією національної безпеки, дадуть потужний імпульс до реструктуризації вітчизняного ОПК, активізують роботу суміжних галузей, які забезпечать робочими місцями сотні тисяч українців.
Має існувати система мотивацій для виробника — наприклад, ту частину прибутку, яка спрямовується на оновлення фондів, переобладнання, впровадження новітніх технологій, треба звільнити від оподаткування. Для того й існують системи управління господарським комплексом, щоб їх використовувати.
Хто чекає на вітчизняну продукцію?
За січень-вересень поточного року експорт країни впав більше як на третину. Переконані: однією з причин падіння експортних показників, крім втрат на сході, є відсутність чіткого валютно-курсового регулювання, експортної політики в цілому.
Як підприємства з довгим циклом виробництва, наприклад, «Турбоатом», «Зоря-Машпроект», можуть працювати в умовах нормативного терміну повернення валютної виручки 90 днів? Намагання довести керівництву НБУ очевидні факти, що унікальні заводи, які виробляють складну науково-технічну продукцію з широкою географією кооперації, потребують інших умов, результатів поки що не дали.
Безумовно, ми маємо бути патріотами держави і дбати про надходження в казну валюти. Але якщо існує 75% норма обов’язкового продажу, потрібна ще можливість вільного виходу на валютний ринок за такими ж умовами, бо підприємствам необхідно закуповувати сировину, комплектуючі! Цього немає.
Серед загальних експортних проблем виокремлюється проблема експорту в Європу, тим більше що з 1 січня 2016 року Україна працюватиме в умовах вільної торгівлі з ЄС. Відкриваються чудові перспективи — європейський ринок містить понад 500 млн. платоспроможних споживачів та величезний інвестиційний і технологічний ресурс. Однак чи витримає вітчизняний виробник конкуренцію? Як відомо, в ЄС вартість кредитних ресурсів становить 3—5%. Крім того, в Україні продуктивність праці в 3—4 рази нижча, а фізичне та моральне зношування фондів у базових галузях сягає 60—70%.
І загрози реальні, і час гаяти не можна, адже для нас початок вільної торгівлі — це шанс прискорити впровадження на українській землі сучасних стандартів, які визначають конкурентоспроможність економіки. Але, на жаль, у країні до цього часу немає жодної галузевої програми з адаптації технічних регламентів, стандартів України до вимог ЄС.
Тривожний сигнал прозвучав за результатами 2014-го. ЄС зробив нам крок назустріч — з травня 2014 року знизив мита на український експорт до нульової позначки. У нас усі були в захваті, раділи від великих очікувань. Закінчився 2014-й, і результати «не забарилися»: зростання експорту товарів з України в ЄС становило аж 2,6%. У цифрах це близько 115 млн. євро, тоді як на східних ринках ми втратили 8—9 млрд.
Висновок: жодні преференції та нульові ставки мит у разі відсутності серйозних внутрішніх заходів зі зростання конкурентоспроможності, якості і безпеки продукції, відповідності технічним регламентам і стандартам не гарантують місця на європейських, світових ринках. Жодні сприятливі режими нічого не принесуть, якщо відсутня «домашня робота».
В Антикризовій програмі спільних дій влади і бізнесу ми пропонуємо низку заходів з цього приводу і готові співпрацювати і з урядом, і з парламентом щодо втілення їх у життя за той час, який залишився до впровадження ЗВТ.
Малий бізнес врятує країну від потрясінь
Днями сталася прикра подія — пройдено історичний максимум за всі роки незалежності України з безробіття. Що має робити держава в такій ситуації? Максимально сприяти створенню умов для самозайнятості громадян, для розвитку малого, середнього бізнесу, зняти всі бар’єри на шляху приватної ініціативи, створити доступ до кредитного ресурсу, отримання стартового капіталу з тим, щоб люди не йшли на біржу зайнятості, а за рахунок власного розуму, власної волі та праці ставали підприємцями, брали відповідальність за себе, свої сім’ї та державу в цілому. Натомість у нас усе наполовину — є позитивний рух у бік дерегуляції, однак розпочата нова дискусія навколо спрощеної системи, у пропозиціях Міністерства фінансів з податкової реформи міститься по суті завуальована спроба її ліквідації.
Нині, за офіційними даними, малий і середній бізнес — це 70 відсотків податкових надходжень, це сегмент, де працює 7,5 мільйона найнятих осіб та два мільйони самозайнятих. Однак підтримка малого та середнього бізнесу має принципове значення не лише з точки зору соціально-економічних показників. Підприємництво формує той середній клас, який уособлює стабільність суспільства, вміння людей захищати свої права і створювати запит на демократичні перетворення. Без нього у нас просто не буде майбутнього.
Проблема з проблем
Про яку б сферу діяльності бізнесу або життя держави не йшлося, обов’язково доводиться зачепити тему боротьби із корупцією. Ніби злоякісна пухлина, вона розриває на частини здоровий суспільний організм. Цю проблему бачить уже весь світ. Наші міжнародні партнери беруться «виховувати» Україну. Канцлер Німеччини А. Меркель заявляє, що бізнес її країни готовий до інвестицій за умови успіхів у боротьбі з корупцією.
«Корупція на найвищому рівні є для України більшою загрозою, ніж російські танки», — вважає Посол США в Україні Д. Пайєтт. Прикро та принизливо чути таке. Отже, подолання корупції — це наше внутрішнє першочергове питання, яке маємо вирішити самостійно і тим самим довести свою дієздатність як держави і прагнення змін як цивілізованого суспільства. Кожен корупціонер має отримати своє — незалежно від статусу, посади, політичної приналежності, оскільки перед законом усі рівні. Водночас у суспільстві, у бізнес-середовищі має бути створена атмосфера неприйняття корупції, до адміністративних заходів має додатися суспільний гнів, тотальний осуд хабарництва та крадіжок. Тоді результат не забариться.
І наостанок. Драматичні, трагічні події Революції Гідності, висока ціна, яку Україна вже заплатила, втрачаючи власні території, відбиваючи агресію на сході, мали навчити одного — життя, коли влада і суспільство розділені парканом, уже не буде. Ця система зруйнована і поновленню не підлягає. Влада не може ховатися від людей, не може імітувати діалог і реформи, ігноруючи справжнє партнерство. Навпаки — розумна влада зацікавлена у ефективному зворотному зв’язку з народом і бізнесом, оскільки так має можливість підсилювати свої дії за рахунок інтелекту та енергії громади, розділити з нею частину відповідальності, застрахувати себе від неточних рішень, і, що є дуже важливим у період реформ, заручитися підтримкою людей, розширити коло симпатиків, створити атмосферу довіри та взаємоповаги.
Саме цю думку ми й прагнемо донести до української влади. Саме тому створена Антикризова рада громадських організацій, саме тому ми підтримали ідею Національного форуму «Трансформація України», куди ввійшли представники українських церков, громадських організацій, зокрема промисловців і підприємців, культури і науки, міжнародного співтовариства. Тож громадськість за власною ініціативою, власними силами створює постійно діючі платформи комунікацій та плідної співпраці представників українського суспільства, громадських активістів, влади, міжнародного співтовариства.
Переконані, іншим шляхом, без діалогу, знайти відповідь сучасним викликам, які постали перед Україною, — необхідністю збереження державності, проведення результативних реформ, сучасного, демократичного та конкурентоспроможного розвитку країни, успішного процесу євроінтеграції, — неможливо.
Україна може подолати кризу лише як сконсолідована держава, як сконсолідоване суспільство. Треба відкинути на десятий план політичну кон’юнктуру, особисті інтереси, докласти зусиль з налагодження постійно діючого діалогу між державою і суспільством, владою, бізнесом, і працювати 24 години на добу. Саме так будується майбутнє — не через чергові потрясіння, а через цивілізовані методи творення та впевненого розвитку.
Переконаний: інших сценаріїв немає.
Анатолій Кінах, голова Антикризової ради громадських організацій, президент УСПП.
Фото надане прес-службою УСПП.
