На полігоні «Широкий Лан» у Миколаївській області пройшли військові навчання 28-ї механізованої бригади у рамках науково-практичної конференції «Шляхи реалізації досвіду ведення бойових дій в антитерористичній операції в ході підготовки Збройних Сил України». Простими словами, керівний склад нашої армії — командування видів, оперативних та повітряних командувань, командири бригад, офіцери штабу відпрацьовували і аналізували різноманітні варіанти ведення бойових дій. Це повний комплекс навчань із бойовими стрільбами, переправою через водні перешкоди, наступами-відступами, котлами-оточеннями та іншими ознаками на прикладах бойового досвіду. Останній день тижневого вишколу за легендою був контратакою на ворога після оборони. У навчальних «бойових діях» брали участь танкісти, мотопіхота та реактивні системи залпового вогню «Град». Усі разом також відпрацьовували взаємодію з авіацією — вертольотами та реактивними літаками. 25-та повітрянодесантна бригада здійснила десантування. Всього у навчаннях було задіяно майже 3 тисячі військовиків та майже тисяча одиниць техніки.

Командир 28-ї механізованої бригади Олег Зубовський зазначив, що після цих тижневих навчань бійці набули величезного досвіду, боєздатність підрозділу стала на голову вищою, ніж була до навчань.
Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройними Силами України генерал армії України Віктор Муженко повідомив під час брифінгу, що головне завдання навчань полягає в уніфікації підготовки бойових частин в умовах, максимально наближених до бойових. 28-ма бригада відпрацювала на полігоні і знову вирушає в райони проведення АТО, а на її місце прийде інший підрозділ.
Отже, за легендою навчань, бригада тиждень вела оборону, а в певний день після бойового зіткнення з противником перейшла в контратаку після артпідготовки підрозділом реактивної артилерії. 22-річний лейтенант Олександр Степаненко — командир батареї «Градів». Скорочена назва військової посади «комбат» звучить так само, як і в командира батальйону. У лютому 2015 року закінчив львівську академію сухопутних військ — і одразу на війну. У нас протягом літа нібито тривало перемир’я, та Олександру «пощастило» побувати у боях під час спроби захоплення російсько-терористичними військами Мар’їнки. Розповідає він про це як справжній ветеран: «Спочатку ішли маршем у точку, звідки б дістали задану ціль. Стали, вираховуємо: не вистачає 200 метрів для влучного залпу. Йдемо ще далі, знову вираховуємо, знову не вистачає, трохи коригуємо параметри, міняємо кут нахилу. О, достатньо! Аж раптом я бачу, що ми майже в тилу ворога!..»
Юнака-ветерана слухають його підлеглі, бійці-реактивники, мобілізовані дядьки віком 30—40 років, для яких він — поважний авторитетний командир.
Під час наступу на допомогу механізованій бригаді з неба прийшли парашутисти 25-ї повітрянодесантної бригади. Десантники «двадцятьп’ятки» — єдині серед таких підрозділів нашої армії, які з’являються з неба разом із технікою. З літака Іл-76 десантувалися три БМД (бойова машина десанту) та рота бійців. З двох Ан-26 на парашутах спустився вантаж, потрібний для повноцінної військової роботи. Усе відбувалося красиво, картинка — як у кіно. Відразу подумалось: чи буде так в умовах справжніх бойових дій, а не на навчаннях?
На наш погляд, якщо серйозно підходити до військової загрози з боку Російської Федерації, яка нікуди не зникла, то потрібно залучати й наші військово-транспортні літаки Ан-70, Ан-178. Адже сімдесят шостих Ілів у нас залишилось дуже мало після грандіозного розпродажу сотень машин кількох полків військово-транспортної авіації, що базувались в Україні після розпаду Радянського Союзу. Пам’ятаю, влітку 1991 року довелось бути на військовому аеродромі в Мелітополі — красені Іл-76 стояли на бетонці в ряд, і кінця-краю тій армаді не було видно. Таку ж картину можна було бачити на аеродромах Запоріжжя, Кривого Рогу. Та це було колись.
«На озброєнні Української армії на початок 2010 року є 10 літаків Іл-76. У планах модернізації ЗСУ передбачається повна заміна Іл-76 на Ан-70 вітчизняного виробництва», — така цитата з минулого.
Ремонтувати й складати один Іл із кількох, напевно, досить. Ан-70, Ан-178 — сучасні машини, які наш ОПК здатен зробити. Де вони? Коли ми побачимо армади військово-транспортних Анів? Адже війна нікуди не поділась.
Десантування відбувалося також і посадковим способом з вертольотів Мі-8. Пара Мі-24 відпрацьовувала супровід наземної операції. Особисто для мене польоти вертольотчиків — це найвища естетика й краса війни. Льотчики армійської авіації — без сумніву, герої. У перші дні війни зазнали відчутних втрат. Не відмовлялись, не ховались, ішли у бій. Та якось прикро й дико чути, що деякі з них досі не мають статусу учасників бойових дій. Є серед них офіцери, котрі кілька разів пройшли місії ООН у Африці, нагороджені орденами за участь в АТО. Тому неможливо зрозуміти парадокси військової бюрократії — льотчик воював, нагороджений бойовим орденом, але не учасник бойових дій. Упевнені, що це прикре непорозуміння найближчим часом буде виправлено. Бюрократія МВС тут має просто зразковий вигляд — усі міліціонери і «беркутівці», які стоять на блокпостах на певній відстані від передової, автоматично стають УБД. А льотчики, які літали і яких збивали?! Під час розмови з ними довелось почути, що і з наданням допомоги сім’ям загиблих та їхнім статусом не все чітко і ясно.
Хотілось би ще сказати і про інформаційну політику, якою під час війни мають займатися спеціально створене міністерство та відповідні прес-служби. Під час навчань є змога знімати, назвемо умовно, «круте кіно» про нашу армію. Тут, на полігоні, знімальна група не заважатиме військовим, не розкриє позиції, кількість техніки та інші секрети. А якщо й плутатиметься під ногами, то завжди можна знайти компроміс. Адже, як ми впевнились, інформаційна складова війни, телекартинка не менш важлива за бойові дії.
Окрім цього, такі навчання є справді хорошою базою для документального кіно про АТО. Усім відомий фільм «Рейд». Для тла, на якому проходять інтерв’ю героїв, задіяли групу десантників на БТРі, які їздили по полю, а їх знімали. На «Широкому Лані» не потрібно нікого спеціально залучати, тут усе живе й «картинка» гарна. Але побачили ми на зйомках тільки одного військового телеоператора з ТРК «Бриз» Павла Парфенюка. Він сказав, що за кілька днів напрацював понад 40 гігабайт відео, і воно насправді круте. Я вірю Павлу, який не раз бував у морських походах, на «Сагайдачному» ходив на реальне бойове чергування під час боротьби з сомалійськими піратами. А у війну багато знімав у реальних боях, зокрема і в Дебальцевому. Він дивується, чому тут нема ще кількох військових чи цивільних операторів. Картинка важлива також і для історії армії, історії АТО, історії України. Тим більше що не потрібно для цього докладати багато зусиль.
Навчання закінчились підбиттям підсумків. Генерал армії України Віктор Муженко зазначив, що такого бойового досвіду, як у нас, на сьогодні немає в жодної держави світу. «Навіть країни НАТО беруть наш досвід та вносять його у свої стандарти. Але всім командирам необхідно чітко усвідомлювати, що в бойових умовах не можна помилятися, бо кожна помилка коштуватиме життя підлеглих», — сказав начальник Генерального штабу Збройних Сил України.

 

 

Командир 28-ї механізованої бригади Олег Зубовський та начальник Генерального штабу Головнокомандувач Збройними Силами України генерал армії України Віктор Муженко (праворуч).

 

 

Десантування БМД з борту Іл-76.

 

 

Пара вертольотів Мі-24 бригади армійської авіації відпрацьовує супровід наземної операції.

Фото автора.