Радіо «Свобода» здивувалося, що в Розівському районі Запорізької області транслюють 12 російських телеканалів і жодного українського. Потім уже один з народних депутатів здивувався, що 23 тисячі випускників шкіл втратили право вступу до вишів, бо провалили тест з української мови.
Щодо першої новини, то Радіо «Свобода» мало здивуватися, чому не тільки в Розівці (яка зроду не приймала запорізького телемовлення, а замикалася на Донецьк), а й на підконтрольних українській владі територіях Донбасу транслюють ВИНЯТКОВО російські телеканали. Включно з усіма угрупованнями наших військ, які сидять в окопах під обстрілами путінських «трактористів і шахтарів». У роки Першої світової більшовицьку пропаганду на фронті називали «окопною вошею». Яка таки доконала Російську імперію... Нині от уже понад рік наших бійців-окопників мучать не листівками, а повноцінними ФСБ-news і Путін-TV.
Щодо поганих результатів тестів з державної мови, то дослідження показали, де найгірше знають українську. Шістка лідерів така: Закарпаття, Чернівці, Рівне, Одеса, Тернопіль, Івано-Франківськ. І якщо результат перших двох територій пояснюється угорським і румунським фактором, а в одеській Бессарабії — цілого «інтернаціоналу», то результат самого серця україномовного регіону непояснюваний. Хіба тим, що ЗМІ переважно перейшли на мову північного сусіда.
І ще про українську мову. Стільки контор нею після «революції» «опікуються», а її в маршрутці вже майже не чути. Радіо- і телеведучі, які було вже опанували «мову», знову мило лопочуть на «языке». Про те, що «Deutschland, Deutschland uber alles» звучить із кожного нашого «репродуктора» (а на музичних буцімто українських телеканалах тільки він, «рідний», і лунає) і говорити не варто. Втім, от статистика: «З журналами та іншими періодичними виданнями ситуація катастрофічна — лише 9,9% від загального тиражу випущено 2014-го українською мовою (2010 року цей показник становив 19,6%)... У прайм-тайм 8 найрейтинговіших телеканалів частка російської мови в ефірі становила 44%, а української — 30%. При цьому зріс до 26% час двомовних ефірів... Крім того, частка пісень українською мовою в ефірі 5 найрейтинговіших радіостанцій становить 5% від загальної кількості пісень... Експерти також зазначили, що лише 55% книжок надруковано в Україні 2014-го державною мовою, причому більшість з них — навчальна література, а масований імпорт книжок з Росії в рази перевищує випуск книжок в Україні». (Expres.ua, 8.07.2015 р.).
Яке відношення до цього має законопроект «Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ»? Дуже конкретне. Майже на всій комунальній і державній пресі (а вона зазвичай україномовна) можна поставити хрест!
Хто ж лобіює законопроект? Українська асоціація видавців періодичної преси! Щоб вас не ввела в оману назва організації — до цього об’єднання увійшли або російські, або російськомовні видання. Такі, наприклад, як «Вести», «Сегодня», «Донецкие новости» (так-так, привіт нам усім з окупованих територій), а також «Агроснаб Черноземья». А ще «веселі картинки» для тіток (безліч усіляких «Лиз» і «Elle») і для дуже дорослих дядь («Maxіm» і «Playboy»).
Ми розуміємо, що «районка» з Михайлівки своєю конкуренцією позбавляє шматка хліба «Playboy», а така ж із Чернігівки — «Вести» (які безплатно роздають у Києві й не тільки фантастичними тиражами). Чи ні? Отже, річ в іншому — у повному закритті Путіним українського питання вже за нинішнього покоління поки що українців? Бо іншого пояснення вбивству державної й місцевої УКРАЇНСЬКОЇ преси немає. Економія? Не смішіть! Сьогодні «бюджетна» преса сама заробляє гроші на зарплату, податки й тепло. Якщо її знищать, все одно видаватиметься бюлетень у 20—100 екземплярів, тому що одним Інтернетом, коли справа запахне податками, не обійтися. Адже написаного сокирою не вирубаєш. Так вам і закон, і будь-який суддя скаже. Тож незабаром український медіапростір місцевого рівня нагадуватиме армійську казарму, тільки вже без стінгазети, а лише з «Дошкою документації». Де тільки інструкції й обов’язки. От вам і вся журналістика...
До речі: у цьому разі «тю-тю» і з держзамовленням на журналістських факультетах! Адже для кого замовляти — для «Playboy»? І ще: якщо ми говоримо про «децентралізацію», то як бути із правом засновувати на місцях газети? Законопроект каже однозначно: заборонено засновувати, та й годі. Тож із «Playboy» вас, чи що...
Михайло ЛЕВЧЕНКО, депутат Запорізької міської ради, заступник голови постійної депутатської комісії з гуманітарних питань.
Запоріжжя.
