Сьогодні наша розповідь про Луганський обласний ліцей-інтернат з посиленою військовою підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії».
Цей навчальний заклад відродився заново після того, як був розгромлений і розкрадений в окупованому Луганську. Керівник ліцею полковник Валерій Ємбаков коротко, по-воєнному, розповідає, як це було.
— У серпні минулого року наша навчальна база в Луганську була повністю розкрадена терористичними угрупованнями. У нас, офіцерів ЗСУ, не було ніяких сумнівів у тому, що треба переводити ліцей на українську територію, відновити його. Він повинен не тільки запрацювати, а й стати центром військово-патріотичного виховання, як це було раніше.
Ми перебралися в районний центр Кремінна в приміщення школи-інтернату й зробили все для того, щоб першого вересня прийняти перших кадетів. Сьогодні в нас 50 вихованців з майже всіх регіонів області, у тому числі й окупованих.
Готуємо їх так, щоб вони не сприймали Луганщину як окрему частину країни, а були повноправними українцями, які люблять свою батьківщину й усе зроблять для її захисту. Ми впевнені у тому, що козацтво на Луганщині живе.
До речі, Валерій Ємбаков — колишній депутат обласної ради. Коли в Луганську активно почався сепаратистський рух, він і двоє його колег написали заяви й добровільно склали із себе депутатські повноваження. Це сталося 1 березня 2014 року, а вже наступного дня відбулося перше захоплення будинку обладміністрації й обласної ради.
П’ятнадцять вихованців ліцею прибули із прифронтової зони — Щастя, Новотошківського, Станиці Луганської. В одних — зруйновані будинки, у других — немає умов для навчання.
— Коли обстрілювали наше місто, снаряди падали поруч із нашим будинком, і від вибухової хвилі посипалися всі вікна нашої квартири, — розповідає Сашко Качкало із Щастя. — Спочатку було страшно, а потім звикли. Я вчився в ПТУ, але через бомбування заняття часто не проводилися. Одного разу міни розірвалися біля головного входу в супермаркет «АТБ», і осколками зачепило двох хлопчиків. Поранення були дуже серйозними. Коли було затишшя, ми навчалися й навіть практику проходили. Але взимку багато людей виїхало — і вчителі, і учні. Раніше на нашу спеціальність набирали 250 осіб, а того року було тільки 50. У місті залишалися тільки ті, хто працював на Луганській ТЕС. Перший курс я все-таки закінчив, але потім вирішив піти вчитися в ліцей з військовим ухилом. Прагну служити в ДСНС. Я бачив, у яких екстремальних умовах працюють рятувальники, скільки життів вони зберегли, витягаючи людей з-під уламків.
— Тим, хто залишився без даху над головою або без школи, ми створюємо не тільки умови для навчання, а й для проживання. Наші ліцеїсти отримують безплатне чотириразове харчування, одяг, — коментує полковник Ємбаков. — Уже підписане розпорядження керівника Луганської ВЦА Георгія Туки про виділення коштів для розширення контингенту ліцею. До кінця року відремонтуємо приміщення й для майбутнього курсу — класи, санвузли, спальні кімнати. Закупили багато приладів, щоб удосконалювати навчальний процес. Мультимедійні дошки, комп’ютери є. Словом, створюємо всі умови, щоб хлопці вчилися.
На запитання про те, чи повернеться ліцей додому, якщо Луганськ знову стане українським, Валерій Ємбаков відреагував так:
— Слово «якщо» тут, вибачте, недоречне.
Ми повернемося в Луганськ, тому що життя й логіку життя ніхто не переламає. Це однозначно.
Що стосується повернення в Луганськ ліцею, то розглядається кілька варіантів. Можливо, тут залишаться 8—9 класи, а 10—11 поїдуть у Луганськ. А взагалі для того, щоб повернутися, потрібен не один рік і не один десяток мільйонів гривень, щоб відновити все зруйноване й викрадене. Чекаємо миру й завершення війни.
Луганська область.
Кадет Олександр Качкало (ліворуч) з товаришем.
Фото автора.
