Нагороди діють на людей по-різному. Одному вони додають сил і мудрості, другий роздувається від них, як жаба на болоті, і обіцяє підкорити весь світ. Особливо вислужуються холуї. Одержавши від свого пана відзнаку, холуй із шкіри пнеться, намагаючись вислужитися, довести свою відданість. У цій ролі особливу запопадливість виявляють глави самопроголошених так званих народних республік «ДНР» і «ЛНР». Воно й зрозуміло, вони відпрацьовують свої срібляники й нагороди. Причому нагороди неабиякі, не якісь там хрестики й медальки. Наприклад, шеф донецьких сепаратистів О. Захарченко, якого підручні по-свійськи кличуть Захаром, крім полковницького звання, одержав з рук російських хазяїв вищу нагороду — зірку героя.
Це вам не абищо.
Зрозуміло, просто так нагороди не дає ніхто, їх треба заробити. Заслуги в бравого полковника, звичайно, є, і чималі. Поміркуйте самі — керовані ним сепаратисти вщент розбили новенький, відбудований до минулої футбольної першості Європи донецький аеропорт, майже зрівняли із землею міста Іловайськ і Дебальцеве, зруйнували квартали Маріуполя й Краматорська й ще багато чого розвалили. При цьому місцеве населення наполегливо переконують, що зробили це Збройні Сили України. Але ця версія для повних ідіотів. Справді, як могли урядові війська обстрілювати міста й аеропорт, якщо самі там перебували? Вони що, самогубці? Втовкмачується в голови вже зовсім фантастична за ідіотизмом версія: начебто ЗС України стріляли з артилерії самі по собі для того, щоб потім... звинуватити в обстрілах сепаратистів. Ось так вони оцінюють розумові здібності населення, яке нібито захищають від «київської хунти». Таку нісенітницю із самострілами й навмисно не придумаєш.
Однак вищу нагороду Росії дали ватажкові «ДНР» не тільки за минулі «досягнення» в справі знищення Донбасу (а відбувається саме це), а й для того, щоб надихнути своє воїнство на майбутні подвиги. Про те, що він має зробити, начальник «ДНР» докладно розповідав на прес-конференції вірним йому ЗМІ. Він багато віщав про те, яка прекрасна держава буде створена на Донеччині, як багато й вільно заживуть у ній люди. Але для цього треба не тільки відновити зруйновану промисловість, житло й соціальну сферу, а й необхідно «визволити окуповані Україною міста й території». До них належать насамперед Маріуполь, Краматорськ, Слов’янськ. «Як ми це зробимо, не знаю, — сказав отаман сепаратистів, — але ми зробимо це обов’язково». І скромно додав: «Хотілося б мирним шляхом, але як вийде».
Однак ці плани «визволення» не обмежуються територією однієї Донецької області, ватажки «ДНР» погрожують іти набагато далі з метою створити горезвісну Новоросію від Сумської області до Молдавії. Ні більше, ні менше. Вони вважають, що населення Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя, Миколаєва й інших міст і сіл півдня України мучиться, як вони кажуть, «під п’ятою київської хунти» і чекає не дочекається, коли прийдуть «визволителі» з Донецька й Луганська й урятують його.
Ця риторика посилюється в міру погіршення ситуації в «ДНР» і «ЛНР», що відчуває кожен житель. Дедалі напруженішим стає матеріальне становище жителів, слідом за системою супермаркетів «АТБ» у Донецьку закрилися магазини найбільшої мережі «Брусничка». А в працюючих крамницях і на ринках ціни такі, що виданої в російських рублях пенсії заледве вистачає на одне відвідування. Люди ходять у продовольчі магазини, щоб на м’ясо подивитися й рибу понюхати. А щоб обивателі не думали про хліб насущний й у їхні голови не потрапляла небажана інформація, відключені всі українські телеканали, закриті старі газети й на територію «ДНР» і «ЛНР» не допускаються українські видання, у голови втовкмачується думка про захист від «київської хунти», нарощується кількість своїх збройних загонів і звучать заклики до «визвольного» походу аж на Київ.
Чого розмінюватися на дрібниці, обмежуватися сусідніми містами й областями, даєш усю Україну!
Мрії ці — зовсім не невинна маячня відморозків, які допалися до влади і уявили себе визволителями України, вони чреваті великою небезпекою для людей. Зрозуміло, що добровільно міста й села ніякий дурень під владу сепаратистів не віддасть, а намір взяти їх силою означає не що інше, як війну з її артобстрілами й бомбуваннями й масовою загибеллю мирного населення. Але голові «ДНР» на це наплювати, він як той Мальбрук, у похід зібрався, адже йому треба відпрацьовувати високу нагороду, подаровану щедрим російським заступником і годувальником. А там, диви, і генеральське звання подарує.
Донецьк.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
