«Проект Трудового кодексу: правові новації для бізнесу» — під такою назвою у Торгово-промисловій палаті (ТПП) відбувся круглий стіл, зініційований Комітетом Верховної Ради з питань соціальної політики та пенсійного забезпечення. До участі в ньому були запрошені, зокрема, представники Міністерства соціальної політики, Державної служби зайнятості, Федерації роботодавців, Всеукраїнської асоціації кадровиків України.
Власне, в першому читанні проект Трудового кодексу Верховна Рада ухвалила минулого четверга, нині триває його підготовка до другого читання. Стосовно документа лунало багато критики, але не вся вона конструктивна, переконаний народний депутат, голова підкомітету з питань регулювання трудових відносин та зайнятості населення Комітету з питань соцполітики Олександр Дроздик. «Ми достатньо ретельно вивчили проект кодексу, прибрали всі негативні моменти. Фактично, критика щодо утиску прав жінок чи інвалідів, збільшення тривалості робочого тижня до 48 годин — це все неправда. В тексті проекту Трудового кодексу таких норм немає. Документ не тільки залишає існуючі гарантії, а й дещо покращує та збільшує їх», — наголосив він. Водночас, зауважив депутат, поряд із захистом інтересів працівників не слід забувати і про роботодавців, адже має бути баланс. А спірні моменти можна доопрацювати до другого читання.
Що ж, власне, не влаштовує роботодавців, озвучив голова Комітету підприємців малого та середнього бізнесу при ТПП В’ячеслав Биковець. Він, зокрема, акцентував увагу на дисбалансі прав працівників та роботодавців. «Це стосується правового врегулювання трудових відносин. Так, ст. 2 п. 3 встановлюється презумпція винуватості роботодавця в разі неоднозначного трактування закону, і він вимушений буде доводити свою правоту, не скоївши правопорушення», — зауважив В. Биковець.
Не погоджуються роботодавці й з новелою щодо забезпечення права працівників на участь в управлінні юридичної особи. Подібна дефініція, з їхньої точки зору, є вкрай некоректною.
Окремо голова Комітету підприємців малого та середнього бізнесу при ТПП звернув увагу на неринкові принципи врегулювання оплати праці. «З нашої точки зору, система оплати праці має бути прерогативою роботодавця, оскільки це є однією з умов господарської діяльності. Втручання держави в господарську діяльність неприпустиме. Тому державне регулювання оплати праці має закінчуватися встановленням оплати мінімального рівня», — наголосив він.
Архаїчними нормами роботодавці вважають і забезпечення працівників шкідливого виробництва молоком, лікувально-профілактичним харчуванням та газованою солоною водою. «Ці статті залишилися з радянських часів і не враховують нинішньої ситуації. Подібні норми мають регулюватися на колективно-договірному рівні, бути гнучкими і враховувати реальні потреби працівників та можливості роботодавців», — зауважив він.
Крім того, В. Биковець акцентував увагу на питанні відпусток. Загалом у проекті їх передбачено 17 різних видів: щорічні трудові, заохочувальні, творчі, у зв’язку з навчанням, соціальні, без збереження заробітної плати тощо. Водночас тривалість щорічної обов’язкової відпустки збільшується з 24 до 28 днів.
З огляду на це, зазначив представник Торгово-промислової палати, під час прийому на роботу кожен працівник оцінюється як потенційний отримувач відповідних відпусток, що суттєво знижує його конкурентоспроможність стосовно інших працівників. Тож, на думку роботодавців, види гарантованих відпусток варто скоротити, а як компенсацію зберегти тривалість основної щорічної відпустки у кількості 28 днів. Решту відпочинку передати на рівень колективно-договірного врегулювання.
Утім, на думку Олександра Дроздика, про жодну неконкурентоспроможність тут не може йтися. «Роботодавці мають створити належні умови праці й сплачувати достойну заробітну плату. Тоді люди й не користуватимуться додатковими відпустками», — зауважив він.
А от голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець проект Трудового кодексу розкритикував. За його словами, ст. 108 проекту передбачає право роботодавця звільняти одиноких матерів, на утриманні яких перебувають неповнолітні діти віком до 15 років або діти-інваліди, а також вагітних жінок. Але робиться це завуальовано, з посиланням на інші статті. Водночас 68 стаття передбачає право передачі найманого працівника від одного роботодавця іншому, до того ж без територіального обмеження. Тож вважає, що права трудящих у проекті дуже звужені.
Вторить йому й експерт із соціальних питань Олена Кравченко. На її думку, документ має бути суттєво доопрацьовано й обговорено за участі громадськості. А в парламенті ухвалюватися конституційною більшістю, оскільки дане питання стосується 2/3 громадян країни.
Утім, Олександр Дроздик усе ж сподівається: попри різні позиції щодо кодексу в процесі його підготовки до другого читання компроміс буде знайдено.
Дослівно
Голова підкомітету з питань регулювання трудових відносин та зайнятості населення Комітету з питань соціальної політики Олександр Дроздик:
«Неможливо, аби в документі були прописані норми, які повністю задовольняють роботодавців і не задовольняють працівників. Маємо знайти компроміс, який задовольнятиме кожну зі сторін. А для цього кожна з них має поступитися якоюсь часткою своїх інтересів».
