Між страхом і духом спротиву французьке суспільство намагається прийти до тями після кривавих подій минулої п’ятниці. Незважаючи на свіжу, незагоєну рану, французька столиця силкується продовжувати жити своїм життям: на терасах кав’ярень сидять парижани й гості столиці, а маленькі вулиці знову загомоніли. Однак, якщо уважно придивитися, то можна побачити сліди занепокоєння і турботи на обличчях тих, хто кидає виклик убивцям, які мріють вселити страх і ненависть у наші серця.

 

Попри поради не виходити без потреби зі своїх домівок, у неділю ввечері сотні людей зібралися на Площі Республіки. Раптовий вибух петарди, і паніка охо-
пили натовп: люди почали бігти в різні боки, засліплені тваринним страхом та інстинктом виживання. Адже більшість французів усвідомлює, що події 13 листопада — це тільки початок війни, оголошеної ісламістами всьому цивілізованому світу. Попереду інші трагедії та інші драми, й ніхто не знає, як їм запобігти.


Як уникнути наступного кровопролиття, коли ворог залишається невідомим та невидимим? В ефірі FranceІnfo кримінолог та доктор геополітичних наук Ксав’є Рофер наголошує: «Ми не знаємо, з ким маємо справу. Спецслужби більш-менш ідентифікували верхівку піраміди Ісламської держави. Йдеться про 50 керівників, які перебувають у постійному контакті між собою і проживають між Сирією та Іраком. Серед цих 50 керівників жоден не є ісламістом. Усі вони колишні офіцери армії Саддама Хусейна, які в минулому були невіруючими людьми, вживали алкоголь і жили звичайним життям. Ми знаємо, хто такі ісламісти — це люди, які їдуть на декілька років до Афганістану, мають певний психологічний профіль, пишуть тексти певного змісту. Але жоден керівник Ісламської держави не відповідає цьому опису. Отже, що таке Ісламська держава? Від відповіді на це запитання залежить характер боротьби».


Але в політичних колах сумніви не озвучують, і кожен продовжує проштовхувати свою ідеологію та захищати напрямок, обраний своєю партією. Уряд Франсуа Олланда пообіцяв дотримуватися своїх позицій щодо Сирії, а проросійські політики Марін ле Пен та Ніколя Саркозі, без жодних сюрпризів, закликали об’єднатись із Володимиром Путіним, якого вони вважають єдиним політиком, здатним ефективно боротися проти тероризму. Саме таку думку висловив і лідер партії «Вставай, Франціє», Ніколя Дюпон-Еньян, що гаряче захищає агресивну та загарбницьку політику російського президента. За його словами, в цьому світі є тільки один справжній глава держави, і це — Володимир Путін, оскільки він зрозумів, наскільки небезпечною є Ісламська держава.


Не відомо, чи будуть дослуховуватись французи до закликів тих, хто волає про національну небезпеку, зневажаючи людськими цінностями і поповнюючи свої кишені в Москві, але більшість експертів продовжують нагадувати: альянс з Кремлем проблему не розв’яже. В своєму інтерв’ю для France 24 історик і знавець сучасного ісламу Жан-П’єр Філью наголошує: «Ті, хто думає, що Путін може контролювати монстра, якого він розбудив, дуже помиляються. Він організував операцію із захисту свого друга Башара, режим якого починає розпадатися[...], і ми констатуємо, що Путін — це озброєна рука Башара, оскільки цілі, по яких він ударив, не мають нічого спільного з Ісламською державою, але мають — з опозицією.[...] Путін допомагає ІДІЛ, і саме ми, європейці, розплачуємось за це безумство ціною 
терактів на нашому континенті. Башар — це апарат, який виробляє терористів і біженців, котрі від них втікають. Якщо ми хочемо мати на нашій території ще більше терористів і ще більше біженців, тоді нам треба підтримувати Башара і йти назустріч Путіну».


Як краще боротися із тероризмом, ніхто точно сказати не може, але очевидно, що працювати знадобиться і над зовнішньою політикою країни, і над внутрішньою. За словами колишнього працівника Генерального директорату зовнішньої безпеки П’єра Мартіне, у Франції приблизно чотири тисячі осіб ідентифіковані як «потенційно небезпечні», але поки вони не скоїли жодного порушення, заарештовувати їх не мають права. Поліція змушена мати докази й чекати, поки вони не почнуть діяти. Превентивні арешти — це велика рідкість, тому й постає питання: що робитиме Франція з тисячами потенційних терористів, які проживають на її території.

Париж.