Проблеми фінансування тісно пов’язані з роботою «духовних» закладів
Скарга від бібліотекарів, незалежно від того, на що жаліються, вже сама по собі сенсація. Насамперед через те, що від людей цієї професії взагалі важко почути будь-які скарги. Здається, вони можуть знести все, а насамперед — оклади, які скорочуються наполовину, а то й до однієї чверті. І неопалювані сільські приміщення, в яких холод в’ївся просто в стіни і не перестає дошкуляти ані взимку, ані влітку. І ще — такі застарілі книжкові фонди, що інколи вони нагадують просто звалище макулатури, а не місце, де зібрана мудрість віків...
Утім, настає час, і терпець уривається навіть у найтерплячіших. Тож поскаржитися до редакції вирішили працівники Полонської центральної районної бібліотеки. І не тільки до редакції.
На перший погляд, проблема, про яку йдеться у листі, доволі банальна. Автор розповідає, що в колективі виник конфлікт між керівником та рядом працівників. Та, сказати відверто, не справа редакції розбиратися в особистих конфліктах, виховувати будь-кого чи радити, як формувати мікроклімат у колективі. Ці внутрішні проблеми працівникам бібліотечної системи району варто було би обговорити насамперед між собою і разом вирішити, як далі працювати.
Але в тому, що і в цьому колективі, і загалом у бібліотечні галузі існують справді серйозні проблеми, не доводиться сумніватись. Та й автор листа, розпочавши з історії майже п’ятирічної давності, коли була призначена директор, не забула згадати, що особливо конфлікт загострився з початком нинішнього року, коли з бібліотекарів почали знімати доплати.
— Думаю, саме це стало основною причиною невдоволення, — підтверджує думку начальник районного управління культури Тетяна Шамрай. — Депутати районної ради навіть створили комісію, котра намагається розібратися, що ж відбувається в бібліотечній системі району. Гадаю, не варто в усьому звинувачувати лише керівника. Те, що у директора характер трохи запальний, це правда. Але ж усі ми різні. Та чому ніхто не згадує і про хороші справи, котрі були започатковані нею? Адже не без участі директора бібліотечна система району взяла участь у грантовій програмі. В результаті отримали півтора десятка комп’ютерів, які тепер використовуються в бібліотеках. Знайти кошти в районному чи сільських бюджетах для такої покупки ми ніколи не змогли б.
А люди нервуються і конфліктують через те, що їхні заробітки стали меншими. Адже, за рішенням районної ради, доплати, які раніше отримували бібліотечні працівники у розмірі п’ятдесяти відсотків від окладу, тепер зменшені всього до п’яти.
Рівень доплат залежить від бюджету
Скрутне фінансування — це проблема не одного Полонського району. З нею зіткнулися практично всі бібліотеки, а з ними — місцеві ради. Саме органи місцевого самоврядування, враховуючи стан своїх бюджетів, мусили визначити, кому і в яких розмірах доплати залишати, а з кого частково зняти.
— Якщо аналізувати загальний рівень фінансування галузі на нинішній рік, то він не дуже змінився порівняно із минулим, — зазначила начальник обласного управління культури Ірина Трунова. — Однак усім зрозуміло, що видатки всіх закладів значно зросли. А відтак, серйознішими стали і проблеми з їхнім забезпеченням.
Простіше кажучи, грошей малувато. І тому кожен заробляє і економить, як може. Який район в області не візьми, в управлінні культури назвуть цифру бюджетного дефіциту. Скажімо, в Деражнянському на початку року мінус становив близько 820 тисяч гривень. Тому вирішили, що у першому кварталі для бібліотекарів усе-таки збережуть п’ятдесятивідсоткові доплати, але вже з початком квітня вони впадуть до десяти.
А у Кам’янець-Подільському районі, приміром, провели інші розрахунки. Тут цьогорічний дефіцит «культурної» галузі становить мільйон гривень. Тож вирішили розподілити гроші так, щоб насамперед їх вистачило для виплати зарплат до кінця року. Та при цьому залишилась проблема із оплатою енергоносіїв та комунальних послуг, що надаються закладам культури. Тут грошей вистачає лише на півроку. Щоб хоч трохи зекономити, планують відправити школи на канікули на два тижні раніше, ніж завжди. Але й це не розв’яже всі проблеми. Тому також вимушено пішли на те, щоб уже з початком березня бібліотечні доплати були не більше десяти відсотків.
— Усім відомо, що заклади культури ніколи не могли похвалитися таким фінансуванням, яке б хотіли мати, — розповідають і у Волочиському управлінні культури. — З початку року бюджетний дефіцит цієї галузі в районі становив півтора мільйона гривень. Тож довелось добре поламати голову, щоб зменшити цю діру майже наполовину, а потім — ще трохи. Серед інших непопулярних заходів — усе те ж урізання доплат бібліотекарям. Вони тепер отримуватимуть не більше двадцяти відсотків. Зате всім до кінця року має вистачити і на заробітну плату, і на оплату комунальних послуг.
Зрозуміло, що зменшення заробітку ні у кого не може викликати схвалення. Часто обговорення цієї проблеми і у колективах, і на сесіях районних рад проходило у гострих дискусіях. Але так само очевидно і те, що скорочували видатки лише тому, що місцева казна не спромоглася знайти більше коштів. На всю область залишилося тільки два міста і два райони, де для працівників книгосховищ вдалось зберегти звичну п’ятдесятивідсоткову надбавку. Всім іншим довелось знизити її до 5—45 відсотків.
Чи допоможуть гранти?
У тому, що хорошу зарплату хочуть мати всі бібліотекарі, можна не сумніватись. Але так само залишається фактом те, що якість роботи цих закладів культури є дуже строкатою.
— Ні для кого не таємниця, що існує велика різниця при формуванні книжкових фондів, — каже директор Хмельницької обласної наукової бібліотеки Надія Синиця. — При тому, що фінансування скрізь дуже обмежене, віддача у роботі бібліотекарів вкрай різна. Тому варто задуматись і над тим, чи справді заслуженою є будь-яка доплата.
Скарга на брак коштів для купівлі нових книжок і передплати періодичних видань стала вже класичною. Але ж саме для підтримки української бібліотечної системи запроваджено цілу низку грантових проектів. Виділені суми можуть коливатись від п’яти до п’ятдесяти тисяч гривень. А це ті реальні гроші, котрі можна використати на розвиток бібліотеки, а відтак, сподіватися на прихильність відвідувачів.
Адже не такими й безпідставними є звинувачення в тому, що десятки бібліотек просто проїдають бюджетні гроші, не виконуючи своїх функцій. До речі, саме про це згадано і у скарзі з Полонного:
«Громада не дуже жалує бібліотеки, особливо в селах, де вічний холод, дефіцит нових книжок, газет, журналів. Немає і комп’ютерів. Більшість голів сільських рад не звертає уваги на книгозбірні, відмахується від бібліотекарів».
Прикро таке чути. А тим більше відчувати на собі байдужість місцевих керівників та й всієї громади. У згаданому випадку все це ставиться у провину директору ЦРБС. Але ж і рядовим бібліотекарям є над чим поміркувати, якщо заслужили таку оцінку з боку своїх громад. Адже саме останні тепер вирішують, чи варто їм витрачати кошти на заклади, котрі дедалі менше їх влаштовують.
— Є книгозбірні, де працівники наче й стараються, — продовжує Надія Синиця. — Там є квіточки та віночки... Але немає основного — сучасних джерел інформації. Завдяки добродійним проектам бібліотечна система області отримала понад три сотні комп’ютерів. Здавалося б, ось вона, головна потенційна можливість для залучення відвідувачів. Та, виявляється, багато цієї техніки працює по півгодини — дві години на день. А подекуди комп’ютери взагалі не використовуються, бо там не можуть знайти кошти на те, щоб заплатити за Інтернет.
Свого часу однією з постанов Кабміну було передбачено до 2015 року комп’ютеризувати бібліотечну систему. Це не примха уряду. Саме так намагалися привернути увагу до цих закладів і паралельно дати їм шанс на виживання. На жаль, ним скористалися далеко не всі. Сьогодні в області показник комп’ютеризації сягає лише двадцяти відсотків.
Чимало бібліотек безнадійно відстало від життя і від запитів своїх відвідувачів. І якщо вони не знайдуть внутрішніх резервів, щоб зробити ривок уперед, буде йтися не просто про зменшення доплат, а про їхнє закриття. На жаль, такі жорсткі реалії життя.
Хто і як має досягати успіху? Думається, відповіді на ці запитання мають дати і безпосередньо у колективах, і в місцевих органах влади. Безсумнівно, ставку варто робити на професіоналів. Бо інакше витрачання таких дефіцитних бюджетних коштів буде просто даремним.
Хмельницький.
З кожним роком кількість книгозбірень і їхні фонди на Хмельниччині зменшуються
Кількість бібліотек, Бібліотечний фонд,
одиниці тис. примірників
1995 1243 15885
2005 968 12811
2013 934 10657
