Виробляють асфальт під вікнами житлових будинків і двох медичних закладів — лікарні та діагностичного центру
Асфальтобетонний завод у густонаселеному районі міста, та ще й під вікнами двох медичних закладів, — здавалося б, це нонсенс, такого не може бути. Для Вінниці, на жаль, це — реальність.
Одразу за парканом ПАТ «Вінницький асфальтобетонний завод» — житлові будинки. Через дорогу від підприємства також помешкання городян, одно- і багатоповерхової забудови. На відстані приблизно ста метрів — міська клінічна лікарня № 2 і сучасний Діагностичний медичний центр. На сполох б’ють тільки мешканці мікрорайону, його в народі називають «Можайка». Пекельним сусідом стало підприємство для жителів будинків провулку Грибоєдова, де розташовано завод, а також першого Київського провулку та провулку Талаліхіна, вулиць Нечуя-Левицького, Можайського.
Протягом трьох днів кореспондент «Голосу України» приїздив на названі вулиці і провулки, щоб переконатися, чи справді сморід від бітуму й свіженького асфальту накриває територію, як про це повідомили читачі газети. Робив це разом з місцевими жителями наприкінці жовтня. На собі відчув їдкий запах. Відчувався він у різну пору дня.
Дітей не випускаємо на вулицю
— Раніше тут виробляли тільки асфальт, — каже один з місцевих мешканців Віктор, його будинок через дорогу від підприємства. — Дим з труби ми ще якось терпіли. Сморід, що тягнувся шлейфом за автомобілем з гарячим асфальтом, теж стояв не довго. Але справжнє пекло, як з’ясувалося, на нас чекало попереду.
За словами співрозмовника, приблизно три роки тому асфальтобетонний розширив виробничу сферу.
— Відтоді на заводі почали виготовляти бітум, — продовжує пан Віктор. — Поки триває процес плавлення, навколо сморід такий, що дух забиває. У такі моменти наглухо зачиняємо вікна і двері, страшно на вулицю виходити, отруїтися можна.
— Не знаю, чи є десь ще таке місто, у якому асфальтобетонний завод стоїть біля лікарні, — каже пані Людмила, її будинок одразу за заводським парканом. — Нинішнього літа, коли спека була майже сорок градусів і вище, ми пережили справжнє пекло. Перевіряльники із санепідстанції, по секрету, сказали: «Те, що димить з труби, то дрібниці, а коли смолу плавлять — саме це для вас страшно». Виходить, асфальтний хтось кришує. Інакше з СЕС не говорили б про це по секрету.
Як не газ, то бітум
Три роки поспіль мешканці «Можайки» у Вінниці пишуть листи до різних інстанцій. Кажуть, реакції — як від гороху об стінку. Тільки один раз ефект реагування здивував їх. Якось побачили через паркан, що на територію асфальтного привезли цистерни і щось почали мурувати. З’ясувалося, ставлять газову заправку. Після дзвінка на «гарячу лінію» у Київ те, що змурували, розвалили, а цистерни вивезли. Але замість газу подарували людям інші «аромати» — почали плавити бітум. Вивозять багатотонними «бочками». На них напис: «Бітум. Продаж». Такі автомобілі постійно створюють затори при виїзді на Київську.
Перед тим, як виїхати на Київську, розплавлену смолу везуть попід вікнами лікарні.
— Спочатку заводське начальство, з яким постійно ведемо дискусії, казало, що смолу на заводі не плавлять, — розповідає один з жителів «Можайки». — То ми з хлопцями підстерегли, коли з цистерни зливають смолу, непомітно перебралися через паркан, сфотографували цей процес. Фотографії передали керівництву заводу. Відтоді вже не відбріхуються. Місце, де перелазили через паркан, закрили. Але ж сморід приховати неможливо. Парканом від такого не відгородишся.
Кореспондент «Голосу України» намагався зустрітися з керівником підприємства Віктором Тромпінським. Черговий на прохідній сказав, що пан Тромпінський на місці, зателефонував, щоб повідомити про прихід журналіста. Коли закінчив розмову сказав: «Директора немає на території, я прогледів, коли він виїхав». На дзвінки директор також не відповідає.
Санітарна зона порушена
Мешканці «Можайки» мають десятки відповідей із санстанції, одну — з управління екології. У липні минулого року під час спекотного літа санстанція після перевірки встановила перевищення допустимої концентрації низки шкідливих речовин — від 2,4 до 1,6 разу. Перевірку здійснювали в окремих місцях провулку Грибоєдова. Директора заводу, сказано у відповіді, притягнуто до адмінвідповідальності.
Трохи раніше, навесні 2014-го, покарали керівництво асфальтобетонного екологи. Державна екологічна інспекція встановила перевищення норм викидів у повітря забруднюючих речовин. «У результаті чого державі завдано шкоди у розмірі 71 грн. 82 коп., — так сказано у листі екологів. — Зазначена претензія сплачена суб’єктом господарювання у повному обсязі».
Встановили перевіряльники порушення норм санітарно-захисної зони. Згідно з чинним законодавством, вона визначена у розмірі 1000 метрів. Тобто відстань від заводської території до житлових об’єктів має бути один кілометр. Але якщо люди проживають через паркан, то про яку тисячу метрів можна говорити. Чому ж не усувають порушення?
Люди не повинні дихати отрутою
Заступник начальника обласного управління Державної санітарної служби Володимир Хитрук визнає, що люди не повинні дихати асфальтовим смородом. За його словами, вирішувати питання треба у суді. Підставою для подання позову є висновки СЕС про порушення санітарно-захисної зони і перевищення викидів окремих отруйних речовин.
«Спрогнозувати, яким буде рішення суду, теж не можна, — продовжує пан Хитрук. — Завод збудовано 1956 року. На той час житлової забудови у тому районі не було. Тому всі, хто будувався пізніше, самостійно допустили порушення санітарно-захисної зони. Бо не мали права ставити будинки на відстані ближче одного кілометра. Зрозуміло, що керівництво асфальтного оперуватиме такими аргументами. «За словами співрозмовника, простіше винести шкідливе виробництво за місто, аніж всі будинки громадян. Але й це зробити непросто. Хоча —можливо. На думку пана Хитрука, все залежатиме від активності дій мешканців, а також позиції, яку займе міська влада і керівництво підприємства.
Ті, хто проживає на «Можайці», пояснюють, що багато людей тут уже жило, коли почалося будівництво асфальтного.
Вінниця.
P. S. Чиновники з Вінницької міськради, лікарі із санстанції, фахівці-екологи, приїдьте хоча б на п’ять-десять хвилин на «Можайку», щоб нарешті зрозуміти, що люди живуть тут у пеклі. Можливо, після того долучитеся до вирішення проблеми, як людям позбутися пекельного сусіда.
