То не найкраща сторінка в біографії збірної України, котра ще жодного разу не долала бар’єр стикових матчів відбору на чемпіонати світу і Європи. А якось (1999 року) невдача нас спіткала саме в протистоянні зі Словенією в євровідборі. Тоді, як і тепер, балканську команду тренував Сречко Катанец.
До речі, українці зі словенцями зустрічалися чотири рази в офіційних матчах і жодного разу не вигравали (дві нічиї та дві поразки). Звичайно, всі ми дуже сподівалися, що крига нарешті скресне. І особливо у славному місті Лева, де «синьо-жовта» збірна виграла одинадцять матчів при двох нічиїх і без поразок!
Спершу гра господарів нічім особливо не відзначалася. Відчувалося певне хвилювання, котре призводило до помилок. Але так тривало до першого забитого м’яча. Коноплянка подав кутовий, воротар Ганданович вібив на Ярмоленка. Киянин на протиході обіграв кількох опікунів і низом правою крізь шпарину поцілив у дальній нижній кут воріт.
Домігшись переваги, наша команда трохи розслабилася в обороні. І виникло кілька гострих ситуацій біля воріт П’ятова, на всітрі яких щоразу опинявся досвідчений форвард Новакович. На щастя, словенцю забракло влучності.
Вже через дев’ять хвилин після початку другої половини поєдинку чудовий прохід правим флангом здійснив Федецький і бездоганно прострелив на Селезньова. Дніпропетровець ефектно замкнув цю передачу, вколотивши м’яч у порожні ворота.
Перевага в два м’ячі дозволила господарям грати розкутіше. Рахунок міг би бути більшим. Але і гості не здавалися, прагнули забити бодай один гол. Проте добре діяла наша оборона і П’ятов.
***
— Вітаю Україну з перемогою, — сказав після поєдинку Сречко Катанец. — На жаль, ми не використали свої можливості. Ми добре розпочали гру, мали 2-3 змоги забити. Але забракло удачі. Перший гол українці забили після кутового. А в другому випадку був офсайд. Цей гол не мали зараховувати.
— Чому ваші гравці так часто симулювали?
— Я не згоден з таким твердженням. Українці симулювали навіть більше за словенців.
— Що завадило вашим підопічним забити бодай гол?
— Протягом перших 15 хвилин ми повністю контролювали гру. У нас було більше можливостей забити. Вдома зробимо все, щоб перемогти і потрапити до Франції.
— І які ж ваші шанси після цієї поразки вийти на Євро?
— Справді, важко відігратися після програшу 0:2. Але у нас є два дні на підготовку і ще 90 хвилин матчу у Мариборі.
***
Михайло Фоменко також прокоментував матч.
— Михайле Івановичу, либонь, є за що похвалити футболістів після сьогоднішнього матчу?
— Природно. Як кажуть, перший тайм ми виграли, й тепер потрібно готуватися до другого, який буде основним.
— Ви випустили в основі Селезньова, і він своїм гольовим відчуттям підтвердив ваш вибір.
— Річ у тім, що це його робота. Але я радий, що Євген відзначився. Адже в збірній він з гри давно не забивав. Тільки з пенальті. Дай Боже, щоб Селезньов продовжував у тому ж дусі.
— Після забитого м’яча ви не могли докричатися до футболістів, і почалися помилки. Як швидко вам удалося виправити ситуацію?
— Це природний процес. Коли забили м’яч, то трохи розслабилися, почали помилятися. Добре, що суперник цим не скористався. Після перерви хлопці намагалися діяти вже без похибок.
— У другому таймі ледве чи не вся команда заспокоювала Хачеріді, щоб він не реагував на провокації.
— Як ми вже неодноразово казали: емоції повинні допомагати у творенні, а не в руйнуванні.
— Відбув дискваліфікацію Степаненко. Тепер у вас дилема з приводу визначення складу на повторний матч?
— Час ще є. У нас пройдуть тренування, матимемо інформацію від лікарів, але я радий, що цей футболіст буде в нашій обоймі.
— Усе йшло до третього м’яча. Вам не прикро, що не вдалося його забити?
— Звичайно, шкода. Адже створювалися моменти, але реалізація підвела.
— На останніх хвилинах у вас не було думки, що один гол словенців може все перевернути з ніг на голову?
— Зрозуміло, ми переживали, але хлопці постаралися, щоб такого не трапилося.
***
Одразу після матчу збірна України вирушила до аеропорту і вилетіла до Словенії, де сьогодні в Мариборі відбудеться друга зустріч. Вона розпочнеться о 21:45 за київським часом.
Андрій Ярмоленко.
Фото Євгена КРАВСА (зі Львова, спеціально для «Голосу України»).
