Майже десять тисяч вимушених переселенців з окупованого Криму та корінних татар-кримчаків із місцевих громад Херсонщини отримали свій голос — радіо «Куреш». Поки що його онлайн-трансляція ведеться через Інтернет, але передачі нової станції вочевидь будуть цікаві не тільки «цільовій аудиторії», а й представникам будь-яких національностей. Адже гарячі новини з тимчасового кордону чи безпосередньо з «путінського раю» на півострові надходять в ефір від тих слухачів, які з різних причин там залишилися. І подаються неупереджено.
Радіо «Куреш» не цурається і аналітичного осмислення причин того, що відбувається з усіма нами на пострадянському просторі, надаючи слово і всесвітньо відомим діячам культури. Багатьох, зокрема, вразив глибокий виступ лауреата Нобелівської премії з літератури, білоруської письменниці з українським корінням Світлани Алексієвич. Співчуваючи всім, кого затягло у кривавий вир штучно створюваних московськими політиканами протистоянь, Світлана Алексієвич нагадує, що їх і не було б, якби конфлікти не підігрівали б настрої певної частини суспільства. Ось як письменниця філософськи осмислює побачену на власні очі сцену, дуже характерну для «невмиваної Росії» наших днів. «Неподалік Красної площі я спостерігала таку картину: двоє молодих людей стояли з плакатом: «Перехожий! Скільки дітей, братів, сусідів ти готовий поховати, щоб Крим став частиною Росії?» При мені хлопців ганьбили фашистами, бандерівцями, американськими посіпаками. Поливали матюками. Старі жінки плювали в них. Подерли плакат. Перехожі кричали: «Севастополь — російське місто» і «Якщо вам не подобається Росія, чвалайте в Ізраїль». Якісь мужики в розстібнутих кожушках і з масивними хрестами на грудях привели «омоновців». «Заберіть цих юродивих у дільницю, бо ми їм суд Лінча влаштуємо». Прийшов поліцейський автозак, і хлопців забрали, — ділиться враженнями від побаченого Світлана Алексієвич. — Путін зробив ставку на ниці людські інстинкти і виграв. Навіть якщо б завтра Путіна не стало, ми б залишилися тими, що й були».
Нині Крим та й люд з протилежної частини Керченської затоки потроху приходить до тями, оговтується після масованого промивання мізків, влаштованого кремлівськими геббельсятами. Вже матінка-Росія не здається такою доброю і могутньою, а в житті не знайшлося місця молочним рікам та кисільним берегам. Навпаки, справжнє, а не уявне молоко подорожчало. Та завершиться болісний і складний для багатьох «кримнашівців» процес звільнення від ілюзій та пропагандистських нашарувань у свідомості не сьогодні й не завтра. Однак пришвидшити його можна не кулями й образами, а тільки такими «ліками» правдивої публіцистики, які пропонують Світлана Алексієвич і радіо «Куреш».

Херсон.