Роз’яснити ситуацію «Голос України» попросив Ольгу Скрипник, координатора Кримської правозахисної групи та Юрія Смілянського, експерта БФ «Майдан закордонних справ».

— Як, на вашу думку, функціонує Федеральна цільова програма — зокрема, надходження до Криму і Севастополя? Чи підтверджують ваші дослідження той факт, що після анексії Криму фінансування півострова погіршилося?

Ольга СКРИПНИК:

— Ми знаємо, що обсяги надходжень фінансів до Криму відрізняються між 2014-м і 2015 роком. Передовсім це видно з фінансування заробітних плат у так званих бюджетних сферах. Наприклад, в 2014 році російський бюджет виділив на Крим значні кошти на виплату так званих стимулюючих зарплат — це третя частина зарплати, яка нараховується необов’язково, але в Криму їх виплачували всім учителям, медикам і т. д. За рахунок цього зарплати 2014-го були відносно високі (приміром, у деяких учителів сягали 36 000 руб). Але з 2015 року така практика різко скоротилася, тепер виплачують лише основну частину зарплат, плюс були скорочення. Тепер зарплати тих само вчителів стали нижчими — 15 000 — 20 000 руб.
Дізнатися про точні цифри вкрай складно, бо ми, як українські організації, не маємо доступу до фінансових документів де-факто влади Криму. Проте рівень корупції дуже високий. Крім того, у багатьох сферах життя відчувається дефіцит фінансів, особливо в медицині, де не вистачає ліків, незважаючи на обіцянки безплатної страхової медицини, послуги в медзакладах надаються платно.
— Я, як постійний житель Криму, не можу сказати, що раніше півострів одержував достатньо фінансування. Втім, певна річ, ситуація погіршилася. При юрисдикції України все-таки основний акцент робився на курортну сферу, бізнес, туризм. Проте РФ розглядає Крим перш за все як якийсь військовий об’єкт — у рази збільшилася присутність силових структур (ФСБ, поліція), зріс контингент військових, з’явилося багато нормативних актів із грифом «секретно», посилився контроль над усіма сферами життя. Все це не сприяє «морській перлині». Також на ситуацію впливають і санкції: багато компаній залишили острів, порти нормально не працюють, туризм покривається здебільшого за рахунок громадян РФ.

Юрій СМІЛЯНСЬКИЙ:

— Низка програм у рамках реалізації федеральної цільової програми з Криму затверджені та прийняті до реалізації. Але сама реалізація програм по напрямках виявилася дуже проблематичною справою. Наприклад, інфраструктура. Розвиток автомобільних доріг у Криму фактично виявився банальним «ямковим» ремонтом. Це стосується як доріг між населеними пунктами, так і вулиць у самих населених пунктах. Слід зазначити, що і якість «ямкового» ремонту теж дуже далека від досконалої. В інформації, що надходить із Криму, відзначається утворення своєрідного конвеєра, кладуть асфальт, потім знімають і знову кладуть.
ЗМІ із РФ зазначали, що окупаційна влада в Криму не освоює виділені кошти, навіть при тому, що протягом 2015 року обсяги цих коштів скорочувалися. Скорочення обсягів фінансування пов’язано, зокрема, і з економічними проблемами в РФ. Скороченням надходжень до бюджету, падінням цін на енергоносії, санкції стосовно РФ із боку наших західних партнерів, відмова від купівлі російських нафти та газу і багато інших проблем. Восени поточного року терміни виконання бюджетних програм, виконання яких було заплановано на 2015 рік, перенесено на квітень 2016 року.
За даними офіційних джерел, у РФ на реалізацію федеральних бюджетних програм у Криму і м. Севастополі заплановано освоїти майже $13 млрд. США на період до 2020 року. На 2015 рік передбачалося майже $2 млрд. США. Протягом 2015 року по окремих напрямках програми освоєння виділених коштів коливалися від 30 до 60%, навіть із урахуванням скорочення фінансування.
У доокупаційний період жителів Криму не влаштовувало: якість життя і якість влади, але повністю влаштовував український правовий лібералізм. На позиціях якості життя і якості влади намагалися грати агресори. Вони давали обіцянки якості життя по картинці з Москви або Санкт-Петербурга. І на першому етапі окупації (березень 2014), і після прийняття неконституційного (за російськими мірками) рішення про анексію (квітень — грудень 2014) дії окупантів були спрямовані на, хоча б якесь, підтримання ілюзії, що ці обіцянки будуть виконані.
З 2015 року ситуація почала змінюватися. Крим для Росії, за всієї оголошеної «сакральності», — це провінція. Провінція далека і глибока. Острів. Залежність від фінансової підтримки з федерального бюджету дуже висока, адже в повному розумінні цього слова — Крим ніколи не був самодостатнім регіоном. Заробітні плати для працівників бюджетної сфери почали формуватися на принципах звичайного російського регіону, а зі зменшенням можливостей федерального бюджету і з додатковим стимулюванням виникли проблеми. На кінець поточного року співвідношення «рівень заробітних плат — рівень вимогливості до бюджетного працівника» спричинило те, що тільки в  муніципальній сфері (чиновники всіх рівнів у Криму) не закрито майже 2000 вакансій. Та сама тенденція спостерігається й у бізнесі. І це на тлі скорочення робочих місць і падіння рівня життя.

ДОСЛІВНО

Унаслідок окупації та подальшої анексії кримчани не отримали ні поліпшення якості життя (саме, навпаки, воно погіршилося), ні поліпшення якості влади (теж погіршилося). А от правовий лібералізм втратили! 

Записала Юлія КІНЗЕРСЬКА.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.