Розповідає Герой України командир аеромобільної роти 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади майор Олександр Порхун.

Батальйон Олександра прийняв перший бій 2 травня минулого року на мосту під Слов’янськом. Місцеве населення заблокувало дорогу, а з гори Карачун, яка на той час була під контролем бойовиків, полетіли перші кулі. Вогонь на ураження підрозділом було відкрито одразу... А потім бої йшли безперервно.
Найстрашнішим, згадує Олександр, був не страх смерті, а ставлення місцевих жителів, більшість із яких стрибали від радості, коли з дворів їхніх домівок терористи відкривали нищівний вогонь по «украх», які заради збереження життя цивільного населення не могли дати гідної відповіді. Одурманені патріоти «русского мира» не хотіли усвідомити, що бандити використовують їх як живий щит. Натомість десантникам довелося відбивати у ворога прилеглі до Слов’янська села без артилерійської підтримки, розплачуючись за збережені життя місцевих жителів найвищою ціною.
Після взяття гори Карачун батальйон Олександра Порхуна визволив від бойовиків Красний Лиман, Криву Луку, Миколаївку, Семенівку, Слов’янськ та Краматорськ.
27 липня 2014 року завдяки вмінню майора швидко реагувати на зміни в обстановці вдалося знищити декілька вогневих позицій бойовиків та встановити вогневий контроль поблизу населених пунктів Степанівка та Петровське Донецької області. Це в подальшому призвело до зриву усіляких спроб та намагань висування бойовиків, загальною чисельністю понад 200 чоловік для організованого протистояння підрозділам ЗС України. А уже 29 липня 2014 року штурмовою групою під керівництвом офіцера результативно та в найкоротші строки було взято під контроль стратегічно важливу точку створення «Маринівського коридору», курган Саур-Могилу, що в подальшому позитивно вплинуло на хід операції з найменшими втратами серед особового складу та техніки. Тоді Олександр отримав контузію ІІІ ступеню, але завдяки особистій силі волі, прикладу виконання військового обов’язку, вірності військовій присязі, відповідальності, залишаючись на чолі підрозділу, яким керує, до останнього виконав поставлені завдання.
— Для мене головне — зберегти життя бійців, з якими пішов виконувати завдання. Якщо підрозділ злагоджений, тоді кожен солдат діє в складі колективу, а не бореться сам за себе. Хлопці рятують один одному життя, виносять поранених з поля бою. Щоб досягти злагодженості підрозділу, потрібно щоденно спілкуватися з особовим складом, проводити заняття і обговорювати помилки, допущені під час бою. Адже в сучасній війні виграє той, хто діє нестандартно, несподівано для ворога, — розповідає він.
Олександр стверджує: між українською та російською армією лежить прірва. Йдеться про ставлення до поранених і загиблих. «Ми стояли до останнього і забирали своїх побратимів з поля бою. Через те у нас немає полонених, і практично усіх 200-х і 300-х ми повернули додому. А ось для Росії солдати — це гарматне м’ясо, завдання якого в тому, щоб героїчно загинути за імперію, забравши з собою якомога більше життів противника, а потім бути похованим по-злодійськи, таємно.

 

 

Президент України Петро Порошенко під час виступу на допрем’єрному показі документального фільму «Рейд» запросив на сцену чотирьох Героїв України — безпосередніх учасників тих подій та головних героїв фільму. Олександр Порхун на знімку третій праворуч.

Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА (прес-служба Президента України).