Волонтерський рух — окрема сторінка життя Новоукраїнського степового краю. Небайдужі серцем та відкриті добрим справам мешканці одними з перших у країні розпочали підтримку української армії. Ще коли про війну на сході ніхто навіть і не думав, вони вже згуртувались, щоб допомагати Збройним Силам України, які намагалися протистояти «зеленим чоловічкам» у Криму.
Бригаду волонтерів неформально очолила Наталія Дубінченко, адміністратор місцевого підприємства. Микола Сидоренко, Ігор Яриш, Сергій Гончаренко, Ігор Ревенко, Володимир Поповкін, Віктор Поповкін, Анатолій Стазілов (пізніше — учасник АТО), Андрій Ратушний, Андрій Шиптенко разом із іншими активістами започаткували співпрацю з підприємцями, аграріями та владою щодо забезпечення армії речами першої потреби. На заклик про допомогу відгукнулись майже всі.
Перший гуманітарний вантаж вирушив на Херсон ще в березні 2014-го. Мобілізовані першою хвилею армійці виявилися незахищеними від звичайних побутових проблем. Вони потребували ковдр, матраців, подушок, засобів особистої гігієни, елементарних засобів радіозв’язку.
Під час однієї з таких доставок у дорогу з волонтерами вирушили й місцеві журналісти. Зустрічалися з військовими різних частин, яким передавали необхідні речі. Ті були щиро вдячні за кілька сотень матраців, які власноруч виготовили працівники Новоукраїнського центру дитячої та юнацької творчості «ЗОРІТ» й учні ЗОШ № 8 та закупили працівники Новоукраїнського КХП. А також за велику партію харчових продуктів та понад десять рацій, які передав керівник місцевого сільгосппідприємства «Степ Агро», депутат обласної ради Володимир Арсірій.
А потім на сході розпочалася війна, війна з усіма військовими проблемами, пораненими і смертями. І волонтерський рух став чимось невід’ємним у житті кожного, бо всі зрозуміли: якщо не годуватимуть власну армію, то потім утримуватимуть чужу...
У районі створили координаційну раду з допомоги мобілізованим землякам та членам їхніх родин. Щотижня збираючись у кабінеті голови Новоукраїнської РДА Валерія Савенка, волонтери озвучують проблеми мобілізованих, передають побажання армійців-земляків та отримують матеріальну підтримку від ради сільгоспвиробників. Саме на її рахунку акумулюються добровільні пожертви аграріїв, які в подальшому використовуються на потреби військових.
«Ми постійно відчуваємо підтримку районного та міського керівництва, — розповідає нині вже директор благодійного фонду «З добром та миром» Наталія Дубінченко. — Бронежилети, планшети, військову форму, взуття, іншу військову амуніцію, якої так потребували наші бійці в перші дні АТО, ми придбали саме за кошти ради сільгоспвиробників. Активно долучились до благодійної справи й інші підприємці, пересічні громадяни, працівники установ. Серед них — колективи міської ради, дитсадка № 1.
Сьогодні важко сказати, скільки тисяч кілометрів доріг на передову й назад здолали волонтери, щоразу поспішаючи на зустріч із захисниками країни, доставляючи найнеобхідніше.
...Та ось настали холоди. І вони знову взялися за вже звичну роботу — збирають та виготовляють зимові спальники, валянки, теплу форму, термобілизну, рукавички, шкарпетки і буржуйки. Адже, хоч як це прикро, хлопці на передовій, як і раніше, відчувають потребу багато в чому...
Влада оцінила працю волонтерів, відзначивши їх грамотами, іншими нагородами, символічними преміями, які ті... передали у свій же фонд. Бо чи не найбільшою подякою для них є добрі слова командирів військових частин і самих бійців. Для новоукраїнців це, зокрема, подяка керівника сектору «М» генерал-майора І. В. Федорова за встановлену броню на танки, виготовлену майстром Новоукраїнського ПТУ Олександром Іщенком та його вихованцями.
...Закінчується черговий робочий тиждень. Усі повертаються з роботи з відчуттям виконаного обов’язку. Попереду — заслужені довгоочікувані вихідні. Їх не мають лише волонтери.
«Відпочинемо, коли скінчиться війна», — зауважує Олександр Рябошапка. Тепер він, учасник АТО, їздить до рідної частини вже в іншій іпостасі. Бо така у них робота — допомагати своїй армії не пускати ворога на рідну землю. Робота, за яку не отримують зарплат і не чекають винагород.
Новоукраїнка—Кіровоград.
Під час доставки вантажу військовій частині А 1604, що базувалась на Херсонщині, її командир Максим Саміленко (на знімку з волонтером Ігорем Яришем) перед особовим складом подякував волонтерам за допомогу.
Фото Олени Комісаренко.
Новоукраїнські волонтери, воїни — учасники АТО та їхні рідні під час покладання квітів до стели «Небесної Сотні».
Фото Лариси Шаповал.
