Нарешті ми дочекалися цієї такої бажаної, вистражданої миті: національна збірна України з футболу вперше успішно здолала стикові матчі за вихід на чемпіонати Європи або світу. П’ять попередніх спроб були невдалими. І от із шостої — влучили в десятку.
У нас велика радість — український футбол буде представлений у Франції-2016. Це, як відомо, — другий фінальний турнір чемпіонату Європи для нас. Нагадаємо, 2012 року наша країна приймала такі змагання, тому у відборі участі не брала.
***
Кров’ю і потім українські футболісти здобули право на французькі візи. Після досить переконливої перемоги у Львові минулої суботи підопічні Михайла Фоменка наштовхнулися на запеклий опір у Мариборі. Команді Сречко Катанца відступати було нікуди. Вона, як кажуть, не мала права на помилку — пропустивши бодай гол, господарі могли не просто опинитися на краю прірви, а й однією ногою сковзнути в цю безодню.
Словенці діяли з божевільним завзяттям. Але наші хлопці вистояли, витерпіли і вийшли з цієї колотнечі з гідністю, з гордо піднятими головами. Хоча починалося все з того, що капітан словенців Цесар забив швидкий гол. І відродив, здавалося, поховану результатом першої зустрічі інтригу. Цей стартовий успіх дав господарям величезний і дуже необхідний емоційний заряд на весь матч. І вони з вогнем в очах боролися з нашими футболістами.
Часом навіть перегинаючи палицю і переходячи у відверту брутальність, господарі йшли забивати другий м’яч у ворота Андрія П’ятова. І робили це без остраху, бо на останньому рубежі оборони їх страхував воротар італійського «Інтера» Самір Ганданович. Він не дозволяв гостям реалізувати моменти, котрі виникали в результаті швидких контратак.
Одне слово, словенець мав значно більше роботи, ніж П’ятов. Але діяв безпомилково. І, либонь, так і залишив би свої ворота в недоторканності, якби на сьомій доданій хвилині, коли його команда вже грала в меншості, «синьо-жовті» не вийшли втрьох на нього. Тут Ганданович був безсилий — Андрій Ярмоленко влучив у порожні ворота, скориставшись передачею Артема Кравця, який забув про себе, а думав лише про команду. Загальний рахунок протистояння став 3:1 на користь збірної України, котрій заслужено дісталася путівка до Франції.
Євген Коноплянка:
— Ми щасливі. Важкий другий тайм, та й перший не подарунок. Ми знали, що буде так. Огидно грати проти таких суперників: жодного футболу, одна лише боротьба, провокації. Подвійно радий, що ми виграли саме в такої команди. Господарі провокували наших хлопців, плювалися, штовхалися. Я знав, що ми виграємо, казав про це раніше. Нехай такі збірні грають у регбі, а ми граємо в футбол і їдемо в Париж.
Андрій Ярмоленко:
— Наші найщиріші слова вдячності вболівальникам. Вважаю, що вони краще підтримували нас, ніж 12 тисяч словенських фанів — свою команду. Хоча українців було лише 500.
Михайло Фоменко:
— Насамперед дякуємо хлопцям, що не «попливли» після пропущеного м’яча. Молодці! Вистояли до кінця. В перерві ми внесли корективи в гру. Пояснили підопічним, що найкраща оборона — це атака.
— Чи чекали на такий несамовитий тиск словенців?
— Ми насамперед готувалися до стандартів у виконанні суперника. Це його сильний бік. Наші гравці билися і намагалися завадити створювати моменти.
Справді, було жорстке протистояння. Ми й не очікували іншого. Граємо для вболівальників. Це ж національна збірна. І команда добре усвідомлює, для кого вона грає.
Андрій Ярмоленко забиває гол словенцям.
На висоті був Андрій П’ятов.
Фото Євгена КРАВСА і uefa.com.
