Вода зникає навіть у криницях і джерелах

Такого посушливого року, що так масштабно вплинув на стан водних ресурсів, протягом останнього півстоліття не було, стверджують у Хмельницькому обласному управлінні водних ресурсів. І хоча навести точні дані, наскільки зменшилися запаси у річках та озерах, а тим паче — грунтових вод, практично неможливо, проте дефіцит води, причому не тільки питної, а й технічної, відчули у багатьох населених пунктах. Її вдосталь хіба що там, де беруть з глибинних артезіанських джерел, як от, приміром, в обласному центрі. Зате в селах забили тривогу: живильна волога пішла навіть з криниць. Спрага замучила все і всіх. Селяни активно шукають нові джерела.

— Хотів їхати десь на заробітки, але дружина не відпустила. І знаєте через що? Бо сама негодна натаскати води для всього хазяйства, — розповідає молодий чоловік, що привіз на базар свою городину. — Про те, щоб там город поливати влітку, ніхто навіть і не думав. Добре, що з весни хоч два-три дощики пройшло. Вони й врятували картоплю, моркву, буряк... Інакше все висохло б. А от з худобою складніше. Тримаємо корову і п’ятеро свиней. Це практично наш єдиний заробіток. А воно ж все живе — хоче їсти-пити. Не кажу вже про те, що в хаті ще й діти. І знову всім треба їсти наварити, посуд помити, випрати... От і виходить: за день не відро і навіть не десять треба натягнути. А звідки?
У селі, каже, хіба що старожили пам’ятають, як у дитинстві ходили прати на ставки та до джерела. Три невеликі залишились ще з часів колгоспу. Кілька років тому їх взяли в оренду приватники, розвели там рибу. А цього літа два ставки просто висохли. А третій на якусь баюру перетворився. Яка там риба?
Вся надія була на джерело. Де-де, а там вода завжди била щедрим потоком. Звідти навіть річечка витікає. Але такого дива, щоб і воно практично пересохло, ще не було. Тепер відром вже не зачерпнеш — треба горнятком набирати. Та й не зрозуміло чому, але вода стала такою смердючою, що навіть худоба пити не хоче, не те, щоб люди. Треба, щоб постояла у відрі пару годин, тоді сморід трохи вивітрюється.
Щоб якось рятуватись від безводдя, вирішили «бити» нову криницю. Причому таку, щоб дістатись до глибинних вод. Фахівці прикинули, її глибина буде не менш як сорок-п’ятдесят метрів. Коли підрахували, у скільки стане кожен метр труби, потужний насос, кабель до нього, а ще ж за роботу потрібно заплатити, за голову взялись. У 25 — 30 тисяч гривень ледве вкладешся. А де такі гроші заробити в селі? Це скільки тієї картоплі та моркви треба на базар вивезти? От кажуть, що дорого по п’ять-десять гривень за кілограм. А це ж треба тоннами продавати, щоб тільки до води добутись...
Та навіть якби гроші були, то тут нова проблема. Бригад, які мають бурильну техніку, не так вже й багато. А замовлень на нові свердловини маса. Тож черги вишикувались не на тижні — на місяці наперед.
Раніше над цієї проблемою ніколи не задумувались, бо у дворі — своя криниця, он джерела, за ними — ставки. Але все зміліло, пересохло, замулилось... Що далі?

Ловили рибу, а лишились без озера

З подібними проблемами зіткнулись в багатьох місцях. А через дефіцит вологи навіть не такі вже великі зміни в роботі місцевих екосистем призводять до масштабних наслідків. Скандал розгорівся у селі Педоси Хмельницького району. Там вода теж пішла з криниць — усьому селу загрожує спрага. Але при цьому люди нарікають не так на природні катаклізми, як на діяльність орендаря, що експлуатує місцевий ставок.
Традиційно восени підприємці, що займаються розведенням риби, спускають воду, щоб зібрати свій «урожай». Це спробували зробити і у Педосах. Але тільки-но вода почала сходити зі ставка, «потягнула» за собою всі запаси у криницях. Подібне стається саме тоді, коли рівень грунтових вод істотно знижується. А як стверджують в обласному управлінні водного господарства, нинішнього сезону він впав на понад півтора метра. От тобі і порожні криниці. Ми поцікавились, як вплинути на подібні ситуації. Але відповідь виявилась маловтішною. Хоча орендарів ставків певною мірою і можна звинуватити у таких проблемах, проте вплинути на них майже нереально.
Перед тим, як спускати воду, кожен має отримати відповідний дозвіл у згаданому управлінні. Зробив це і орендар із Педосів.
— Перш ніж видати такий дозвіл, ми перевіряємо наявність документів щодо законності використання водойми, — розповів заступник начальника управління Олександр Лесневич. — У цьому разі папери в порядку. Тому і було дано дозвіл. Однак, як і в інших випадках, ми попереджаємо, що воду необхідно спускати поступово, повільно, не відкриваючи одразу всіх заслінки, щоб не викликати жодних непередбачуваних наслідків. Адже сама екосистема встановлює баланс. Але наразі так не сталось, бо в природі — великий дефіцит води.
Можна тільки уявити, що для села опинитись на «сухому пайку». Управлінню довелось тимчасово зупинити спуск води у водоймі. Хоча законних підстав для цього і немає — діяли, виходячи із моральних норм.
Але ж і рибогосподарників неважко зрозуміти. Цілий рік вони очікують саме цього моменту, вкладаючи чималі кошти у розведення та відгодівлю риби. Тож тепер не готові залишатись із пустими сітями.

Сподівання лише на дощі та сніги

— Загалом дуже важко прогнозувати і впливати на ситуацію, — продовжив Олександр Лесневич. — Залишається покладатись лише на сили природи і живильні дощі. Варто було кільком пройти, як уже відчули певні зміни — річки хоч трохи наповнились водою. Але як події розгортатимуться надалі, невідомо.

Ось такий ще до дощу мав вигляд Південний Буг майже на виході із Хмельницького (на знімку). І раніше тут річка не була надто широкою і повноводною. Але тепер у деяких місцях нагадує невеликий потічок чи струмок. Масштаб проблеми стає зрозумілим, коли починаєш аналізувати, що це третя за довжиною — понад вісімсот кілометрів — річка країни. Витікаючи з Хмельниччини, вона проходить через Вінницьку, Кіровоградську, Одеську та Миколаївську області. Та що найголовніше — є джерелом питної води для десятків і сотень населених пунктів. А хто і скільки нап’ється із такого струмка?
Наразі ситуація хоч трохи виправляється ще й завдяки тому, що знизилась середньодобова температура. Адже в літню спеку випаровування із поверхонь водосховищ було надто великим. Як наслідок, живлення того самого Південного Бугу із водосховища впало на кілька десятків сантиметрів. І це вже призвело до відчутних наслідків по всій довжині річки. На малих річках ситуація ще проблематичніша.
Тепер найбільші сподівання — на дощі. Тільки їхня живильна волога зможе не лише наповнити річки і озера, а й збільшити запаси грунтових вод, які є основним джерелом води для сотень сіл.

Хмельницька область.

Фото автора.

До речі

Робота електростанцій під загрозою

Ще недавно країна стояла на межі оголошення маловоддя, що могло внести серйозні корективи в роботу енергетики. Зокрема, під загрозою опинилася Дністровська ГЕС, де через кліматичні зміни розхід води на роботу турбін був більшим від її притоку. Адже відповідно до технологічного процесу на станції мають скидати понад сто кубометрів води в секунду, натомість притік дає лише половину від цього обсягу.
Не зважаючи на складні умови, роботу станції все-таки не припинили. Подібне рішення відповідної спеціальної міжвідомчої комісії спричинило б серйозні наслідки не тільки для енергетичної безпеки країни, а й екологічні. Адже через зупинку частина Одеської області могла залишитися без стабільних обсягів вологи з Дністра.
Як повідомили в Хмельницькому обласному управлінні водних ресурсів, питання щодо рішення про визнання стану маловоддя виникало і стосовно Південного Бугу. Якби спека не відступила, довелося б скидати до «мертвого обсягу» воду в резервному Щедрівському водосховищі, яке є орнітологічним заказником місцевого значення. «Мертвий рівень» практично означав би загибель у водоймі усього живого. Так само на критичній межі водозабезпечення залишалась і розташована на лівому березі Південного Бугу Южно-Українська АЕС, що в Миколаївській області. Критичних заходів уникли. Однак вплив людини на ці процеси мінімальний. Якщо природа не подарує рясних дощів та снігів, дефіцит води виявиться серйозною загрозою для багатьох галузей.

Тим часом

Рівень Дністра впав більш як на сім метрів

Такі дані зафіксували екологи у Дністровському водосховищі біля села Устя Кам’янець-Подільського району. Осінні опади мало змінили ситуацію — досі істотного припливу води немає. Невеликі притоки річки просто щезли. Так сталось із річкою Кізя, котра пересохла. Вода пішла із навколишніх ставків і криниць.
Екологи вважають ситуацію складною, але не драматичною. До критичної позначки рівня води в Дністрі ще залишається чотири метри. До того ж із настанням осені ситуація дещо стабілізувалась. Уже немає високих температур, а отже, уповільнилося випаровування. Подекуди йдуть опади, котрих практично не було влітку. Але цього замало, щоб повернути воду в Дністер. Найбільші сподівання — на багатосніжну зиму. Лише масове танення снігів зможе істотно поповнити запаси живильної вологи.
Для міста це вкрай важливо. Бо якщо й надалі зберігатимуться такі кліматичні тенденції, у Кам’янці-Подільському можуть виникнути перебої із водопостачанням. Хоча місцева влада запевняє: графіки подачі води залишаються незмінними. Щоб підтримувати таку стабільність, проводять спеціальні роботи з розчистки дна Дністра, що має допомогти його наповненню. Для цього навіть запросили водолазів із Новодністровська. Вже прокладено канал завширшки десять метрів до середини річки, після чого почали вибирати намул. За приблизними даними, його зібралось кілька тисяч тонн. Роботи триватимуть кілька місяців і коштуватимуть бюджету міста 350 — 400 тисяч гривень.