Як швидко в Україні можуть провести реформи і найкращий досвід децентралізації яких країн варто взяти за основу? Як правильно організувати систему управління на місцях і наблизити послуги до людей? Як громада має розпоряджатися коштами і контролювати місцеву владу? Про це за круглим столом, який редакція газети «Голос України» провела за підтримки Офісу реформ у Київській області, дискутували Володимир Удовиченко (керівник Офісу реформ Київської області, президент Всеукраїнського громадського об’єднання «Клуб мерів»), Віталій Суддя (заступник головного редактора газети «Голос України»), Олексій Христинченко (селищний голова Калити), Микола Бойченко (експерт, представник України в Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи), Гаррі Мартін (виконавчий директор Київського регіонального відділення Асоціації міст України), Василь Олексюк (секретар Бучанської міської ради), Микола Мосунов (керівник Центру соціокультурного проектування, президент асоціації депутатів місцевих рад), Руслан Майструк (міський голова Тетієва).
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Нещодавно відбувся великий семінар-тренінг, організатором якого були Мінрегіон, Асоціація міст України, наші європейські партнери по проекту Ради Європи. На цьому серйозному заході за участі експертів, керівників міністерств і відомств, представників офісів реформ, які існують у кожній області, ми провели детальний аналіз того, що зроблено з урахуванням завершення виборів і того, що треба зробити далі, щоб реформа не зупинилася. Розгляд питання був комплексний — ми розглянули навіть проект змін до Конституції, який обговорюється і в суспільстві, і в експертному середовищі. Фактично ці зміни — це зелене світло українським реформам. Усі сфери життя потребують змін. Але є й те, без чого не обійтися, є фундамент реформ — це територіальна організація влади. Якщо ми говоримо про децентралізовану модель, яка сьогодні у світі довела свою конкурентну спроможність, то повинні казати про розвиток місцевого самоврядування на базі Європейської хартії. Але головний принцип, який закладено, — це принцип субсидіарності, щоб цю систему послуг наблизити до людей, кардинально змінити їх якість. Децентралізація розпочалася, передусім, завдяки політичній волі Президента України Петра Порошенка, Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, Віце-прем’єра Геннадія Зубка і першого заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В’ячеслава Негоди. Нині за сприяння Ради Європи створено центральний Офіс реформ, який і очолив Г. Зубко. Треба відзначити величезну роботу, розпочату щодо децентралізації виконавчою дирекцією Асоціації міст України на чолі з Мирославом Пітциком. Ось команда, яка продовжує робити все для того, щоб реформа відбулася. Тому ми й говорили про те, що треба приймати зміни до Основного Закону, і суспільство має це розуміти і підтримувати, бо це майбутнє країни. Є всі необхідні і достатні умови для того, щоб продовжити реформу, але без змін до Основного Закону, які не приймаються тільки через завищені амбіції і політичну гру окремих партій, вона може зупинитися. Та, незважаючи на відсутність змін до Конституції, ми продовжуємо працювати над зміною усієї місцевої влади. Маємо закон про місцеве самоврядування, про добровільне об’єднання територіальних громад, ще раніше вийшов закон про співробітництво територіальних громад. Важливо зрозуміти, що ці закони не є антиподами, вони не суперечать, а доповнюють один одного. Громади, які об’єдналися, можуть відпрацьовувати спільні законопроекти через муніципальне співробітництво. Хотів би вкотре підкреслити, що ми не відкриваємо Америки: всі ці моделі успішно працюють у світі — нам залишається тільки обирати найкращі варіанти і рухатися.
У мене немає сумніву — те, що може об’єднати країну на сході, заході, в центрі, на півдні — це національна ідея української державності, яка буде основою для кардинальної зміни рівня життя і стандартів народу. Процес реформ незворотний, але треба об’єднатися навколо них, щоб побудувати сучасну ефективну державу.
Олексій ХРИСТИНЧЕНКО (голова об’єднаної територіальної громади з центром у селищі Калита):
— Наша громада — перша, яка утворилася в Київській області з центром у селищі Калита. Об’єднано чотири сільські ради і шість населених пунктів. Загальна кількість населення — 12,5 тисячі. У процесі формування громади ми починаємо бачити проблеми, які виникають. Деякі питання вирішуються відразу. Бачу перспективи розвитку нашої громади. Ми маємо шанс бути першими. Нам обіцяють допомагати обласна і районна адміністрації, громадськість і депутати. На мої плечі теж ляже великий тягар. Нині можу побажати тільки плідної праці всіх державних структур, щоб нам сприяли у переході до більш прогресивних методів управління.
Руслан МАЙСТРУК:
— З власного досвіду знаю, що проблеми виникнуть після 1 січня, коли почнеться формування бюджету і працюватиме Податковий кодекс. Цікавить основне: чи повертатимуть обіцяні 60 відсотків ПДФО (податок із доходів фізичних осіб) громаді. І ще — знаю, в парламенті мусують питання про акциз із продажу паливно-мастильних матеріалів, що дає значимий приріст до бюджету. Ці питання треба педалювати, бо вони важливі для життя громади.
Василь ОЛЕКСЮК:
— Ми працюємо над цим. Починаючи із 2015 року нам повернуто ПДФО на рівні 60 відсотків, які і обіцяли. Потім — податки залишаються всі в нас, і акциз залишається. Тобто є перспектива розвитку громади. Але проблема в тому, що буде далі з 1 січня? Штатний розпис, тобто чисельність адміністративного апарату нашої громади залежатиме від доходу попередніх років.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Пане Руслане, скажіть, будь ласка, яке у вас планується збільшення бюджету з урахуванням розпочатої реальної децентралізації?
Руслан МАЙСТРУК:
— Ми відчуваємо збільшення бюджету. У місті є низка заправних станцій, які дають до нього значний приріст. За шість місяців перевиконали бюджет на 2 мільйони 300 тисяч. А далі перевиконаємо в розмірі від 400 до 600 тисяч щомісяця. Звичайно, раніше ми не могли такого навіть очікувати. Це є ті покращення, які дають можливість вводити до штату нові посади, зокрема, пов’язані із законами по децентралізації. Перше, що ми запровадили, — архітектурно-будівельний контроль у місті, створюємо екологічний відділ. Це стало можливим завдяки тому, що є кошти.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Якщо гроші йдуть, то можливо закінчити реформу?
Руслан МАЙСТРУК:
— Бачимо, яка нині вакханалія відбувається в країні, коли змінюються прізвища посадових осіб, а по суті нічого в державі не міняється. Щоб змінити ситуацію, дати поштовх до розвитку, є єдиний шлях — децентралізація, тобто передача влади і фінансів на місця. Таким чином регіони отримають поштовх, і новостворені громади почнуть розвиватися із новою силою, а люди будуть зацікавлені платити податки, бо бачитимуть, куди вони йдуть, і контролюватимуть їх. Але найголовніше — ми повинні зробити так, щоб послуги на місцях були максимально наближені за рівнем до європейських країн, де переймаємо досвід. До тієї ж Польщі, де є чому повчитися.
«Голос України»:
— Ви сказали, що створюєте і архітектурну службу тільки тому, що з’явилися кошти. Але ж, мабуть, є у цьому якась і необхідність?
Руслан МАЙСТРУК:
— Звичайно, є. Якщо взяти архітектурно-будівельний контроль — буквально по кожну довідку доводиться їхати в Київ. А тепер ця функція повернута до органів місцевого самоврядування. Звісно, є певні нерівності, але це великий крок, що ми можемо самі контролювати те, що відбувається в місті.
Микола МОСУНОВ:
— На мій погляд, Олексій Васильович (Христинченко. — Ред.)— це камікадзе. Але щоб була спланована робота, я можу допомогти, щоб цей майданчик став предметом нашої спільної уваги. Думаю, науковці нині мало займаються аналізом економічного розвитку нових утворень. Допомагаючи Олексію Васильовичу, ми самі будемо вчитися і допоможемо за два роки просунути всі законопроекти. Навіть у містах обласного значення бракує спеціалістів, а що вже казати про невеличкі міста. Я можу допомогти віднайти ресурси, які є всередині цієї громади. Напевне, там є талановиті люди, яких ніхто не залучав до роботи — влада їх просто уникала. Треба це виправляти. Аж до того, щоб створювати профільні громадські організації, які працюватимуть для себе, на свої програми.
У Верховній Раді нині є люди, які взагалі не знають проблем на місцях. Чому в парламенті, наприклад, немає депутатської групи «Київщина»? По інших областях є, а в нас немає. Тому треба всім учасникам круглого столу взяти на себе зобов’язання позначити «точки росту» на Київщині. Я, зі свого боку, готовий це зробити.
Микола БОЙЧЕНКО:
— Зі свого 20-річного досвіду роботи можу сказати — потрібні реформи місцевого самоврядування в країні чи ні. Дуже легко переконувати противників, що потрібні. Наприклад, у районі є населений пункт, де проживає майже 100 осіб. Є сільська рада, секретар, бухгалтер, прибиральниця... Яких витрат зазнає держава! Про це потрібно говорити відверто. Як і про необхідність наближення послуг до населення. Треба зробити так, щоб люди не їздили по довідки за 30—40 км. Інший аргумент — які витрати несе держава. Наша країна не настільки багата, як, наприклад, Франція, щоб могла собі це дозволити.
Реформи йдуть тяжко не тому, що ми не знаємо, як їх зробити. Не дозволяє законодавче поле. Законодавець, готуючи документи, не передбачив нюансів, без яких громада сьогодні не може існувати. Наприклад, в усі часи сільський голова здійснював нотаріальні дії. Купляючи чи продаючи, громадянин йшов до сільського голови і реєстрував ці справи. Як бути сьогодні? Це все можна було передбачити. Нам пояснюють, що голова нової об’єднаної громади може комусь доручити. Кому доручити? Старості, який ще не має відповідних прав, чи якійсь іншій особі. Наскільки це законно? Таких моментів дуже багато. Сьогодні ми проводимо зустрічі з обраним головою, його колегами. Спілкуючись, шукаємо шляхи, як вирішити питання. Громада об’єдналася, іде процес. Як вклинитися в нього і забезпечити фінансування громади, коли ще структура не сформована. На це потрібен час, відповідні інструменти для формування. Але час іде. Опір є і, напевне, буде. Через те цей шлях не такий короткий, він продовжуватиметься. Добре це чи погано, що в нас одна громада Калитянська. Напевно, це добре. Ми дійсно наб’єм на ній гуль, багато чого навчимося. Цей шлях, який пройдуть вони, звичайно, буде дуже корисним громадам, які розпочнуть цей рух вперед.
Василь ОЛЕКСЮК:
— Чи є сьогодні центр надання адмінпослуг, чи є відповідні служби, які обслуговуватимуть чотири ради, шість населених пунктів, щоб надати ту послугу, яку сьогодні потребують? Чи є у вас відповідні служби для того, щоб забезпечити надання, наближення і якість послуги? Чи є на сьогодні ці центри, чи плануєте відкривати?
Олексій ХРИСТИНЧЕНКО:
— Приміщень, де можна було розмістити ці служби, немає. Наприклад, в Калиті приміщення є, але ремонт там був 25 років тому, опалення немає. Тобто треба вкласти чималі гроші в ремонт, щоб привести його до належного стану. В інших селах є тільки приміщення селищних рад. У Семиполках селищна рада у більш-менш нормальному стані, у Заворичах — маленька будівля, у Мокриці — двоповерхове приміщення, але потребує ремонту. В перспективі ми плануємо відкрити велике приміщення, де буде повністю організована вся структура надання адміністративних послуг.
Василь ОЛЕКСЮК:
— Сьогодні на Київщині та в інших областях є населені пункти, які увійшли до об’єднань територіальних громад, маючи відповідне рішення сільських і селищних рад з інших районів. Ми стаємо перед перепонами: розрив меж району. Ми говоримо, що немає районів, районних адміністрацій, є місцеве самоврядування. Повсюдність місцевого самоврядування — це головне, а не збереження районів. Їхні історичні традиції нікуди не діваються.
Назви населених пунктів навіть не зникають. Ми три роки тому, коли тільки був законопроект про об’єднання територіальних громад, почали працювати з населеними пунктами Блиставиця і Мироцьке, спираючись на досвід Литви та Польщі. Ми їздили з міським головою Федоруком, вели діалоги. Тоді нам говорили: що ви баламутите район! (тоді не було розпоряджень і закону). Це триває і нині. Вже прийнято закон, є досвід сусідніх держав. У нас є об’єднання громад з населених пунктів Вишгородського, Бородянського районів, місто Буча. Ми об’єдналися з огляду на зручності, доступність, можливості. Тяжіння йде у бік Києва. Людина має витрачати один відсоток свого часу на ті чи інші адміністративні ситуації. Всі ці населені пункти навколо — користуються інфраструктурою нашого населеного пункту: садочками, школами, магазинами, спортивними секціями тощо. То вже воно історично так є.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Ви уявляєте, як відстала держава від пілотних проектів. Держава відстає від реформи. Харківська юридична академія зробила аналіз: майже 500 законів треба прийняти, щоб провести реформи в Україні. Для реформування місцевого самоврядування — майже 100 законів. Це величезна робота. Але закон про добровільне об’єднання передбачає, по-перше, що об’єднана громада напряму у відносинах виходить на державу. Не буде ні районної адміністрації, ні районної ради. Це вже не зупинити. Друге — ця об’єднана громада має об’єктивний характер, але інфраструктури немає. У законі передбачена державна підтримка, і все це йтиме через Фонд регіонального розвитку. На наступний рік планується тільки 1,4 млрд. грн. виключно на підтримку об`єднаних громад, для того, щоб створювати інфраструктуру. Зокрема ремонтувати школу, садочки, утеплювати їх.
Це самоокупні проекти, це енергозбереження, це формування всього комплексу бюджетної сфери. Це потрібно розуміти на рівні центральних органів виконавчої влади. Однак розуміння, на превеликий жаль, ми не відчуваємо.
Чому Польщі вдалося? Тому що Польща тільки на реформування отримала понад 100 млрд. на той час. А хто нам не дає отримувати допомогу?! Європейці, які проводили семінари, конференції, готові. Східне партнерство дає можливість отримати більше 300 млн. євро на 2016 рік на підтримку місцевого самоврядування. Ми повинні рухатися, демонструвати це, об`єднуватися, створювати громади, і буде ця допомога.
Василь ОЛЕКСЮК:
— Чому в цьому році не завершити об’єднавчий процес, хай з помилками, але дати можливість об’єднатися громадам? Затвердити бюджети об’єднаних громад на наступний рік. У 2016 році провести вибори органів місцевого самоврядування вже об’єднаних громад, Верховної Ради. Ми все одно в 2016 році повернемося до виборів об’єднаних громад.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— На це немає політичної підтримки, волі. Тому, слава Богу, що хоча б так рухаємося. Якщо говорити про добровільність: чи повинна бути, чи ні. Західна практика показує, що добровільно процес тяжко завершиться, особливо в нас. Але я за добровільність. Чому? Децентралізація — це передача повноважень, ресурсів і відповідальності. Щоб відповідальність з’явилася, необхідне обговорення. Не треба боятися. А для громад ці вибори, в тому числі в 2017 році, треба проводити, навчитись обирати і не боятися цього процесу. Це повинна бути звичайна робота. Ці вибори треба пройти для того, щоб спільно з громадою перейти на зовсім іншу якісну складову відповідальності й побудувати нові відносини між владою і громадою. І ми перейдемо до філософії: влада для людей, а не люди для влади. Проста філософія, з якої почнеться новий світ державотворення і державного управління.
Микола МОСУНОВ:
— Треба завжди брати до уваги інтереси людей. Реалізовувати для громад проекти, наприклад, зі збереження регіонально-ландшафтного ворзельського парку. Треба показати, що Буча працює над збереженням Ворзеля.
Це унікальна територія. Треба об’єднати інтереси сіл і виборця.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— У противників реформ є дуже багато аргументів. Ми прийшли до одного висновку: проти реформ усе. А за реформи — одна можливість. За цю можливість варто поборотися. Не треба боятися. Треба використовувати досвід громад, які об’єдналися. Це унікальні проекти будівництва унікальної України. Це не відкриття Америки.
Микола БОЙЧЕНКО:
— Різного рівня начальство вбило людям в голову: немає сільради, немає села. Для села основа — робоче місце. Буде місце, будуть діти, буде дитсадок, буде школа. Нас не все влаштовує, але це перспектива й майбутнє. Дуже складно буде, коли починатимемо.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Треба говорити про перспективне планування розвитку громади. Воно має бути на порядку денному. Соромно, коли на Київщині немає дитячих садків. Пристоличний регіон із таким ресурсом. Хто виконує замовлення людей, хто виправдовує їхні очікування, той працює далі.
Кажуть: зруйнували сільські ради, добивають село. Почекайте. Що добивати? Село повністю добите! Змінити можна? Можна. Там, де не було сільських голів, будуть старости. Вже відродження. Там буде людина, яка представлятиме у виконкомі влади об’єднаної громади населений пункт. Це розвиток місцевого самоврядування.
Запитання від читачів Ольга (Київ):
— У нашій країні вже неодноразово намагалися провести децентралізацію. Наприклад, після помаранчевої революції говорили про об’єднання 15 тисяч сіл у крупні фінансово дієздатні одиниці і про те, щоб голів обласних і районних рад обирали на місцях. Але тоді на законодавчому рівні все пригальмувалося. Нині вже ніби й маємо закон, але чи діятиме він?
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Суспільство має об’єднатися. Немає проблем зі зміною 18 пункту до Конституції, але треба мати здоровий глузд і співпрацювати із Заходом. Ми повинні зрозуміти: без цього перспективи в Україні немає. Тому треба, щоб наші народні депутати задумалися: яка історія їх чекає. Закон діятиме. Зворотного шляху вже немає. Громади обігнали владу: Бучанська, Калитчанська.
Микола МОСУНОВ:
— Треба створювати соціальний рух з розвитку територіальних громад.
«Голос України»:
— Чи готові керівники громад бути самостійними?
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Треба вчитися, ми організовуємо школу врядування.
Гаррі МАРТІН:
— У нас вибори відбулися серйозніше, ніж у 2010 році. 65 відсотків представників влади залишилося, 35 — нових. У нас зберігся склад, який має досвід роботи. Нові люди в більшості своїй не підготовлені до цієї серйозної роботи. Багато хто думає, що люди, які балотуються на посаду градоначальника, йдуть красти. Це неправда. І це ми бачимо на прикладі Бучі, Славутича, Борисполя, Обухова, селища Велика Димерка. Але старих керівників обирають не тому, що вони нічого не роблять, а навпаки. Найголовніше — відповідальність. Муніципал бере відповідальність на себе. І наші люди беруть відповідальність на себе. Багато людей готові до об’єднання.
Та велика робота, яка сьогодні ведеться виконавчою командою Асоціації міст України під головуванням Мирослава Пітцика, це справді унікальний внесок у справу. Скільки напрацювань, ідей. Там багато гарних фахівців із аналітичним складом. Методика, напрацювання, створення Офісу реформ. Це потужна робота. Треба створити центр наукових напрацювань. Чому ми відстали. Великий науковий потенціал ми маємо: академія при Президенті. Є філіали. Всі напрацювання мають йти через центр, який має бути створений. Має бути інформаційна робота. Зона мовчання була, коли прийняли закон. Я запитую у заступника В’ячеслава Андроновича (перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В. А. Негода. — Ред.): «Чому не підключаєте ЗМІ?» Починайте, ми підтримаємо. Але де ж політична воля?
Звичайно, на місцях це важко роботи, коли крок вперед, два назад. Як могли впливати міські голови на події в містах, якщо їм з Києва вказують. Треба, щоб була можливість на місцях. Ми маємо великі можливості зробити країну такою, щоб пишатися нею.
Михайло (м. Теребовля Тернопільської області):
— Найкраще в усьому, що говорять про децентралізацію, звучить положення про те, що місцеві бюджети зможе формувати безпосередньо влада на місцях. Але чи є механізми гарантування того, що кошти від зібраних податків залишатимуться, щоб працювати на людей, які їх зібрали? Чи прописано це в законі? Бо без бюджету вся децентралізація не матиме жодної ваги.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Треба повністю погодитися. Приклад роботи Руслана Майструка продемонстрував: децентралізація уже розпочалася. Це складно. Супротив величезний. Це один податок на нерухомість. Але це все відбулося завдяки змінам до Бюджетного кодексу. Все розпочалося, а далі все має закріплюватися. Так і буде.
Володимир (м. Чуднів Житомирської області):
— Як послухати телебачення і почитати пресу, то після проведення децентралізації у нас має настати рай. Але наше місто має великі проблеми із комунальними питаннями, багато будинків потребують капітального ремонту, немає облаштованих для відпочинку і дитячих майданчиків, мовчу вже про дороги... Все це руйнувалося роками через байдужість влади. А тепер вимагатимуть у місцевих керівників, щоб вони наводили лад за рахунок місцевих бюджетів. Це просто не під силу малим містам. Чи передбачаються якісь національні програми відбудови таких містечок, як наше?
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Треба йти за національними проектами і державними програмами. І головне — реалізувати головну ідеологію реформи. Децентралізація — це передача повноважень, ресурсів, відповідальності туди, де відбувається реальне життя А ви обирайте керманичів і контролюйте. Нині кожного голову міста, який не вивів його на пристойний рівень, не отримав додатковий ресурс, його громада повинна спитати: «Ти чому так дієш?» Сьогодні потрібно відкинути все, що роз’єднує, і намагатися знайти те, що в тяжких умовах може об’єднати суспільство, націю. Немає історичних прикладів, коли роздерта нація щось змогла зробити.
Руслан МАЙСТРУК:
— Земля — це найбільший ресурс нашої громади. Треба, що ним розпоряджалася громада, а не агентство кадастрове, в районі чи в області. Це нонсенс. Цього не має бути.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Хай бійка, хай протистояння, але все одно приймають якесь рішення. А там одноосібно.
Руслан МАЙСТРУК:
— За великі території не сплачується земельний податок. А це великий ресурс наповнення бюджету. Ми на території зробили нову нормативно грошову оцінку. Це дало можливість місту не ходити з простягнутою рукою. До нас цю оцінку ніхто ніколи не робив. Це додатково в бюджет дало 1 млн. гривень.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Тетіїв — це ідеальний варіант об’єднаної громади району. Ми ставимо питання про спрощення процедури приєднання.
Олег (Коломийський район, Прикарпаття):
— Об’єднання громад подають як велике благо для людей. Мабуть це справді добре для мешканців потужних населених пунктів, які мають своє виробництво, угіддя тощо. А ми от переживаємо, щоб нашу сільську школу не закрили. Це й дітям зашкодить, і забере в людей робочі місця, яких і так немає.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— У нас є населені пункти, де англійську мову викладає вчитель фізкультури з німецькими акцентами і він же — географію. Який рівень знань у його учнів? Якщо школа неконкурентна, якщо вона твоїй дитині не дає конкурентну освіту, якщо дитина після закінчення школи нікуди не влаштується, тому що світ жорстокий, хто буде винен? Сьогодні особистість має бути конкурентоспроможна. Вози хоч на велосипеді дитину туди, де дають знання. А влада має забезпечити шкільними автобусами. Без державної підтримки не обійтися, але західні партнери готові допомогти. З маленького питання скільки відповідей. Вони не популістські. Якщо треба закрити, закрийте. Дайте можливість своїм дітям мати шанс. Якщо ми зараз не змінимо країну, наші діти шукатимуть долі за тридев’ять земель.
Валерія (Суми):
— Багато чула про запровадження інституту префектів як один із способів проведення децентралізації. Поясніть, будь ласка, що це буде за посада й чому навколо цього питання точаться такі дискусії?
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Префекти — представники державного управління. Є проект, ми його обговорювали на семінарі-тренінгу. Трималися наші експерти польської моделі. Там у ролі префекта — воєводи. Рішень вони приймають лише 0,3 відсотка. Тобто, не такий страшний звір.... А тепер ми перейшли до французької моделі. До речі, вона набагато жорсткіша, ніж у Польщі. Держава на те і є державою, щоб управляти процесами. Роль префекта — стежити за дотриманням Конституції України і законів. Ніхто не може порушувати це. І відповідно реагувати. До того ж дуже швидко, не затягуючи процес. Вони не втручаються у діяльність територіальних громад. Так живе сьогодні цивілізований світ. Якби справжні префекти були б у нас до 2014 року, то жодної б анексії Криму і подій на сході не відбулося. Ми маємо використовувати унікальні напрацювання цивілізованого світу. В Польщі вже в 5-6 разів поляки живуть краще, ніж ми на благодатній землі.
Руслан МАЙСТРУК:
— Є такий момент. Президент України має право призупинити діяльність тої чи іншої ради. І голови. До суду. В межах півроку на основі неправильно прийнятого рішення. На сьогодні й день багато важить. Уявімо, що в ради приходить більшість, яка не підтримує голову, хоче його «злити» і приймає неконституційне рішення, а президент його відсторонює і розпускає раду, призначаючи свого намісника на півроку.
Микола БОЙЧЕНКО:
— Територіальна громада, в разі прийняття неправильного рішення, може накласти на нього вето.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— А коли незалежний суд буде, то він робитиме так, щоб проти президента голосували.
Микола БОЙЧЕНКО:
— Рішення суду можна чекати і рік.
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— Треба виписати так, щоб не було можливості приймати авторитарне рішення.
«Голос України»:
— Як швидко, на вашу думку, можна здійснити реформу місцевого самоврядування?
Володимир УДОВИЧЕНКО:
— За два роки. Польща йшла 10. Литва, Латвія, Естонія досі не завершили. Бо немає волі парламенту. А рівень їх життя різний. Вони мають ресурси. У нас такої можливості немає.
Не потрібен п’ятирічний термін. Вибори через три роки. Влада має бути в тонусі. Тільки став на посаду — готуйся до наступних. А головне — результат.
У нас має бути одна мета: стандарти життя. Україна повинна працювати з усім світом. Це ринки збуту товарів. У нас АПК. 14 відсотків ВВП дає АПК. Але для того, щоб з нами співпрацювали, потрібна асоціація, Європейський Союз.
Дякую «Голосу України» за те, що ви послідовно підтримуєте реформи, і за надану можливість обговорити з фахівцями та керівниками актуальні проблеми.
Микола БОЙЧЕНКО.
Гаррі МАРТІН.
Василь ОЛЕКСЮК.
Руслан МАЙСТРУК.
Олексій ХРИСТИНЧЕНКО.
Микола МОСУНОВ.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
