Одна з найсильніших федерацій України втрачає свого ідейного натхненника напередодні головного старту 2016 року.

 


Літні Олімпійські ігри 2016 року, які відбудуться у бразильському Ріо-де-Жанейро, уже не за горами. І хоча прийнято вважати, що політика не має втручатися у справи спортивні, уже можна говорити, що порівняно з попередньою Олімпіадою в Лондоні до Бразилії українська команда через цілу низку обставин останніх двох років поїде в ослабленому складі. Одні спортсмени відмовилися виступати за національну збірну, прийнявши громадянство інших країн, другі — продовжують готуватися до головного старту планети в штатному режимі, а у третіх — цю можливість відбирають через те, що українська політика таки втрутилася у вітчизняний спорт.


Спорт в Україні протягом усього періоду її незалежності завжди залишався на задвірках уваги правлячої еліти. Коли українці поверталися зі світових змагань чемпіонами й призерами — тоді про них згадували. Але про те, якою ціною ці перемоги давалися, воліли замовчувати. А ціна ця завжди була вищою, ніж у інших команд, адже порівнювати умови для тренувань професійних спортсменів в Україні й за її межами просто не доводиться.

Від сильної спортивної школи, яка дісталася нам від настільки ненависного тепер радянського минулого, залишилися лише тренери та деякі інфраструктурні об’єкти, розвитком яких за 25 років ніхто до ладу не займався.


Професійному спорту неймовірними зусиллями дався вимушений перехід від всеосяжної державної підтримки до існування за рахунок спонсорів і меценатів. Саме завдяки останнім українська спортивна школа ще залишається на плаву. Але якщо до спорту №1 — футболу — бізнесмени вже давно проявили інтерес, то фінансування інших видів спорту лягло на плечі нечисленних ентузіастів, які своїм прикладом вселяли надію в серця юних спортсменів і допомагали їм досягати світових спортивних вершин. Про одного з них ітиметься далі.


Від руїни до розвитку за чотири роки: приклад Дніпропетровська


На Олімпійських іграх Україна традиційно розраховує на медалі від представників різних видів спортивних єдиноборств. Українські боксери, борці й дзюдоїсти неодноразово доводили, що недооцінювати їх не можна. У Лондоні-2012 саме боксери принесли в загальну олімпійську скарбничку країни найбільше медалей.


Але олімпійський спорт починається не з п’єдесталів європейських змагань. Він починається з дитячо-юнацького спорту, із сотень спортивних клубів у десятках міст України. Дорога до чемпіонства починається зі шкільної лави. Саме з розумінням цього і починалася історія розвитку однієї з найпотужніших регіональних спортивних федерацій України — Федерації дзюдо Дніпропетровська й області. Вона за останні чотири роки стала прикладом того, як спорт може розвиватися завдяки ентузіазму небайдужих до нього меценатів.


2010 року за ініціативи бізнесмена Михайла Кошляка на карті Дніпропетровська з’явився спортивний клуб «Дзюдо-Дніпро». Цей вид спорту для Кошляка, у минулому теж професійного спортсмена й майстра спорту СРСР, був близький. У розвиток спортивного клубу він вклав часточку себе — запросив іменитих тренерів, зібрав перспективних спортсменів і головне — правильно налагодив систему роботи й підготовки молодих дзюдоїстів. За незначний період часу «Дзюдо-Дніпро» перетворився на найбільший спортивний клуб області з дев’ятьма сучасними залами у п’ятьох містах Дніпропетровщини.


Діяльність Михайла Кошляка дала свої плоди. Вихованців клубу почали запрошувати до національних збірних. Для професійних спортсменів створили комфортні умови тренувань і організували систему міжнародних і національних зборів. І таланти, на яких завжди була багата українська земля, показали себе у всій красі. Вихованець клубу Денис Біліченко став першим номером у національній збірній з дзюдо у вазі до 60 кг, переміг на відкритому чемпіонаті Бельгії, двічі виборював «бронзу» Кубка Європи й увійшов до топ-100 найкращих дзюдоїстів світу у своїй категорії. Ще 5 спортсменів, які тренувалися в клубі «Дзюдо-Дніпро», увійшли до складу збірних команд України з дзюдо.


Своєю кропіткою працею з розвитку цього виду спорту Михайло Кошляк заслужив на посаду спочатку голови міської федерації дзюдо, а пізніше очолив і обласну організацію. При цьому рішення про призначення Кошляка на посаду президента Федерації дзюдо Дніпропетровської області було ухвалено одностайно. Ентузіаст своєї справи, Михайло Кошляк почав налагоджувати роботу організацій дзюдо в області із найнижчих її рівнів. Цей вид спорту одержав стабільне фінансування, і в кожному з його підрозділів — від дитячо-юнацького, молодіжного й студентського до ветеранського й олімпійського — було налагоджено роботу. До роботи залучили меценатів, міську й обласну владу, громадськість. Як і в будь-якому змагальному виді спорту, розвиток дзюдо не був можливим без проведення регулярних турнірів. У цьому напрямі активності Дніпропетровської федерації дзюдо та її очільника могли б позаздрити багато інших видів спорту. За ініціативи Михайла Кошляка було організовано змагання Дитячої ліги дзюдо, Студентської ліги, щорічний Відкритий Всеукраїнський турнір пам’яті основоположника дніпропетровського дзюдо Івана Прищепи, чемпіонат України серед ветеранів і відкритий всеукраїнський жіночий турнір з дзюдо «Українка».


Підтримку отримали не лише аматори й професійні спортсмени, а й ветерани дзюдо. Михайло Кошляк активно підтримував дзюдоїстів, які завершили професійну кар’єру. За ініціативи обласної федерації було створено Клуб ветеранів дзюдо, до якого увійшли понад 50 спортсменів, організовано тренувальний процес і поїздки на міжнародні змагання. З них ветерани дзюдо лише 2015 року привезли додому 5 медалей чемпіонату світу й стільки само комплектів нагород чемпіонату Європи.


Завдяки допомозі з боку федерації було модернізовано один із головних об’єктів обласної спортивної інфраструктури — спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну школу олімпійського резерву №6 з дзюдо і фехтування. А влітку 2015 року діти-сироти, діти учасників бойових дій на сході, діти медиків, які безпосередньо працюють із пораненими із зони АТО, одержали можливість вирушити на збори до літніх тренувальних таборів безплатно.


За підсумками 2014 року Федерацію дзюдо Дніпропетровська було визнано найкращою спортивною федерацією року, а Федерація дзюдо області посіла місце найсильнішої регіональної федерації в українському дзюдо.

Самого Михайла Кошляка було нагороджено медаллю «За вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області». Але, на жаль, у розвиток спорту втрутилася політика. Останнього дня жовтня в Дніпропетровську відбулася резонансна спецпризначення з півтисячею співробітників спецназу й бронемашинами. Під час неї було затримано лідера партії «УКРОП» Геннадія Корбана, а також очільника Федерації дзюдо Дніпропетровської області Михайла Кошляка. Його без пояснення причин доправили до Чернігова і рішенням суду залишили під арештом до кінця року. Поки що його майбутнє оповите туманом, як, утім, і майбутнє федерації, яку він допоміг вивести на якісно новий рівень, та й олімпійські перспективи України на татамі в Ріо-де-Жанейро теж.

Фото з архіву автора.