Опалювальний сезон, що лякав високими тарифами й малими нормами споживання газу, настав. На Хмельниччині ця подія минула тихо і спокійно. В більшості квартир і домогосподарств стало тепло. Але господарі з незвичною пильністю приглядаються до лічильників. Які сюрпризи приготують ті? В яку копієчку обійдеться тепло? Ці питання турбують тисячі родин.
Протилежні тактики в єдиній стратегії заощадливості
Найбільше занепокоєння викликають оті тисяча двісті кубометрів газу за ціною у 3,6 гривні за кубометр на опалювальний сезон. Чи вистачить їх? Думки з цього приводу різняться. Приміром, заступник хмельницького міського голови Анатолій Нестерук припускає, що в міських жителів подібне обмеження не повинно викликати тривоги — для опалення стандартної дво- та трикімнатної квартири вистачить.
Про те, скільки платитиме за газ голова ОДА Михайло Загородний, ми запитали в нього. І ось що розповів очільник краю:
— Удвох із дружиною ми живемо в двокімнатній квартирі площею майже сімдесят квадратних метрів. Скільки «накручуватиме» газовий лічильник взимку, ще не знаємо. Але попередньо все-таки поцікавився його показаннями. Так от, з’ясовується, що в неопалювальний сезон ми використовували майже тридцять кубометрів газу на місяць. Ці обсяги йшли лише на приготування їжі та підігрів гарячої води. Якщо зважити, що родина нечисленна і її потреби доволі обмежені, то це чималий розхід. Очевидно, опалення забиратиме значно більше.
Ці сумніви підтверджує і родина хмельничан із стандартної багатоповерхівки. Щоправда, квартира у них дещо більша — трикімнатна, хоча за площею і не надто перевищує попередню. Минулої зими, за всієї ощадливості щомісяця доводилося платити близько трьохсот гривень. І це при тому, що тариф був мало не втричі менший від теперішнього мінімального. То що буде тепер?
Пристрасті підігрівають політики
У селах, де на опалення будинку йде значно більше енергії, цифри ще більші. А населенню доводиться послуговуватись не так чіткими й прозорими цифрами, як логікою політиків. А вона в кожного своя.
Зокрема, народний депутат Юрій Луценко, який побував у Хмельницькому, відверто заявляв, мовляв, позиція пропрезидентської партії з цієї проблеми різниться від урядової. А тому є пропозиція збільшити норми газу за зменшеними тарифами. Виникла вона не на порожньому місці. Підштовхнуло до цього звернення до Президента низки голів обласних держадміністрацій, серед яких і Михайло Загородний. Вони попросили збільшити пільгові нормативи вдвічі. Можливо, саме тоді й згодився власний досвід, коли підраховувався кожний спожитий кубометр. Та, очевидно, що для прийняття рішень державного масштабу цього замало. Тут куди важливіші об’єктивні та відкриті розрахунки. І вони, начебто, подаються урядовцями. Але чомусь замість чіткого визначення газової складової, акцент робиться на розрахунках не газових витрат, а субсидійних доплат. І таке зміщення акцентів вносить чимале сум’яття у думки споживачів.
Хоч як крути — субсидія стала
Логіка обивателя спрацьовує так: якщо, за твердженням урядовців, левову частку витрат на оплату комунальних послуг у вигляді субсидій бере на себе держава, то який сенс у тому, щоб бути енергоощадливим самому? Приміром, якщо родині пенсіонерів обіцяно, що сума всіх їхніх витрат на комуналку не перевищуватиме десяти відсотків доходів, то вже мало кого цікавить, яка реальна вартість кожного кубометра й чи варто його спалювати за такі гроші.
При цьому безперечним успіхом влади подається той факт, що кількість бажаючих отримати субсидію постійно зростає. Так, за повідомленням ОДА, на кінець першої декади жовтня в області було понад 140 тисяч сімей, які звернулись, щоб оформити субсидії на житлово-комунальні послуги. А, за словами директора департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Світлани Лукомської, є цілі райони, зокрема Красилівський, Летичівський, Старокостянтинівський, де рівень оформлення субсидій сягає ста відсотків. У тому, що це значне фінансове полегшення для кожної родини-заявника, немає сумніву. Але назвати такі кроки ефективними, з точки зору державної економіки, а тим більше — енергоощадливості, навряд чи можливо. Адже ПАТ «Хмельницькгаз» забезпечує природним газом понад 490 тисяч домогосподарств Хмельниччини. І це означає, що частка побутового споживача в загальних обсягах споживання доволі велика. Але якщо промислові користувачі газу постійно прагнуть зменшити свої витрати, бо змушені самостійно розраховуватися за все використане блакитне паливо, то у власників квартир та будинків такої мотивації немає.
Чи варто збільшувати пільгові норми споживання?
За теперішніх умов розв’язання цієї задачі однозначної відповіді так і немає. Адже в тому, що втиснутись у прокрустове ложе в 1 200 кубометрів протягом опалювального сезону буде дуже проблематично насамперед сільським родинам, можна не сумніватися. Водночас виникає слушне запитання: хто нестиме реальні втрати й витрати за все спалене протягом зими блакитне паливо при збільшенні цих норм? Тут, напевно, державний бюджет мусить взяти на себе таку ношу. В тому, що вона йому під силу, є величезні сумніви. Або в самих нормах споживання і вартості тарифів є доволі значний люфт, який дозволяє ними так вільно маніпулювати. Обидва варіанти важко назвати такими, що передбачають встановлення порядку на ринку споживання газу.
Через таку неоднозначність загальної «газової» політики владі на місцях доводиться просто розриватися між двома практично протилежними шляхами. З одного боку, щедро роздається дешевий «субсидійний» газ, з другого, потрібно прозвітувати про економію блакитного палива. Як це зробити? Сум’яття у тактиках і стратегіях передається в клопоти кожної родини: субсидії не радують, а норми і тарифи продовжують лякати. Холодів усі чекають з острахом і тривогою.
Хмельницький.
Мал. Олександра ДУБОВСЬКОГО.
