Маріупольський загін морської охорони — єдиний такий підрозділ в Азовському морі. За час бойових дій на сході морські прикордонники неодноразово доводили здатність ефективно охороняти морські рубежі держави.

«Зараз катер у постійній готовності. Після команди «Тривога!» за півгодини вже повинні вийти в море виконувати завдання. Наприклад, учора невідомі судна не відповідали на наші запити. Ми вийшли в море, оглянули, попередили», — розповідає помічник командира катера Володимир Сизоненко. Додає: головне — не покарання, а попередження порушень. «Невстановлених» суден на ділянці морського кордону бути не повинно.
«Основне завдання — охорона рейдів портів Маріуполя і Бердянська від проникнення сюди чи висадки десантних засобів, інших плавзасобів, боротьба з незаконним переміщенням зброї, наркотиків, диверсійних груп», — каже заступник командира загону із роботи з особовим складом капітан першого рангу Юрій Алейников (на знімку вгорі), який свого часу після захоплення військової частини в Балаклаві вийшов до Одеси, а згодом прибув до Маріуполя.
Співрозмовник зізнається: до Азовського моря довелося звикати. «Море мілке, своєрідне. Штормові умови інші: розмір хвилі тощо. Приливи-відливи, дуже багато мілин, перекатів. Судноплавство здійснюється лише проритими каналами. Потрібно враховувати безліч нюансів», — розповідає Юрій Алейников.

Матрос Іван Бабенко теж починав службу в Севастополі. «Батько — моряк-підводник, і любов до моря передалася, мабуть, із генами. І до морської охорони пішов, бо насамперед хотів, щоб батько мною пишався», — каже прикордонник. Зізнається, що війна додала впевненості у власних силах і хоробрості: «Багато дій виконуєш «на автоматі». Кінці віддав — і пішов у море. Страху вже немає».
У загоні із захватом кажуть про отримані цього року нові технічні засоби: два патрульні катери UMC-1000 українського виробництва та три катери-навігатори BRІG за лінією міжнародної технічної допомоги, яка передбачає надання плавзасобів і приладів із несення служби з охорони кордону. Все це підвищило мобільність оглядових груп у районі Маріуполя та Бердянська.
Якщо у березні минулого року основу загону морської охорони становили виведені з Керчі і Балаклави прикордонники, яким у місті терміново підшуковували житло та допомагали розв’язувати безліч побутових проблем, то нині підрозділ поповнився і місцевими мешканцями. Їх майже половина із загальної кількості мобілізованих, які прибули з останньою хвилею. П’ята частина — добровольці. «Ці люди найбільш мотивовані, бо захищають рідне місто і рідну землю», — зазначає Юрій Алейников. Каже, для колишніх севастопольців найпереконливішою мотивацією став випадок, коли влітку 2014-го з окупованої території обстріляли катери загону, які стояли в морі.
На прохання назвати тих, хто найбільше відзначився протягом року, співрозмовник відповідає так: «У нас уся частина відзначилася. І під обстріли катери потрапляли, і наших хлопців рятували. Службу несуть на рівних».
Важливою частиною служби тут вважають налагодження відносин із місцевим населенням. «Спочатку було нерозуміння нашої роботи. Але тепер люди навіть самі підходять у морі: огляньте, будь ласка, щоб у нас не було проблем. Місцеві розуміють. Прагнемо не застосовувати жорстких санкцій. Якщо людина наловила пакетик бичків — за що карати? А з порушниками уже по повній програмі», — каже заступник командира загону. Один з останніх прикладів — затримання човна із трьома рибалками, у яких виявили документи з печатками «ДНР». Тепер правопорушниками займається СБУ.

Маріуполь 
Донецької області.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.