Понад 9,2 тисячі будинків і об’єктів інфраструктури, що розташовані на території Донецької області, нині підконтрольній українській владі, зруйновані або пошкоджені з початку воєнних дій. Серед повністю чи частково зруйнованих — майже 7,5 тисячі об’єктів житлового фонду, 1,4 тисячі об’єктів електропостачання, 69 об’єктів газового господарства, 29 установ охорони здоров’я, 39 шкіл і 24 дитячі садки, 33 об’єкти дорожньо-транспортної інфраструктури. Такі дані навела директор Департаменту інвестиційно-інноваційного розвитку і зовнішніх відносин Донецької обласної держадміністрації Оксана ГОЛОВКО.
Регіон, яким пройшлася війна
Утім, навіть ці, колосальні обсяги руйнувань на Донеччині, за словами Оксани Петрівни, — не остаточні, оскільки постійно уточнюються вбік збільшення. З одного боку, тому, що тільки восени цього року, з початком режиму офіційного припинення вогню, у фахівців з’явилася можливість без загрози для життя проводити обстеження й облік руйнувань на окремих територіях у безпосередній близькості від лінії розмежування. З другого — тому, що формування російсько-терористичних військ, навіть цього, дуже хиткого затишшя дотримуватися не поспішали і періодично продовжували обстріли, раз у раз завдаючи місцевій інфраструктурі дедалі нових втрат...
Так, на контрольованій сьогодні українською владою території Донеччини потребують відновлення майже 320 кілометрів доріг державної та 298 кілометрів доріг комунальної власності. Загальна вартість відбудовних робіт по цих комунікаціях оцінюється щонайменше в 4 мільярди гривень.
За інформацією облдержадміністрації, на території області, тепер підконтрольній українській владі, зруйновано шість мостів і шляхопроводів, дев’ять перебувають в аварійному стані.
Для забезпечення якісного водопостачання в регіоні необхідно також відремонтувати понад 100 кілометрів пошкоджених водоводів, відновити роботу низки фільтрувальних станцій, більшості каналізаційно-насосних об’єктів, шести мостів через канал Сіверський Донець — Донбас. Це дасть змогу забезпечити якісною водою 3,38 мільйона жителів області, захистити від підтоплень 400 га території, на 40 відсотків зменшити втрати води і на 25 відсотків — електроенергії.
Проте якщо об’єкти промисловості, ЖКГ рано чи пізно можливо відбудувати, то найбільшої непоправної шкоди з початку воєнних дій на Донбасі завдано людям, простим жителям регіону. За більш як півтора року в області загинули, дістали поранення тисячі людей. Понад 550 тисяч громадян зареєстровані на підконтрольній владі території Донеччини як внутрішньо переміщені особи.
«Люди мають отримувати не тільки рибу, а насамперед вудку...
Наша бесіда з директором Департаменту інвестиційно-інноваційного розвитку і зовнішніх відносин ОДА відбувалася в дні, коли безперервною низкою, чи не кожного дня, Донецьку область відвідували високі міжнародні делегації — ПРООН, ОБСЄ, ЮНІСЕФ. Ці та низка інших організацій-донорів працюють строго в рамках співробітництва з урядом України, на підставі укладених міжнародних договорів. Є договори, укладені на рівні Кабінету Міністрів України, є відповідні угоди — у рамках Міжнародного валютного фонду, Європейського Союзу, ООН, ЄБРР, — які ратифіковані на рівні Верховної Ради України. На тлі такої «бурхливої» активності донорських організацій у регіоні непосвяченому може здатися, начебто Донецька область щодня тільки й одержує міжнародну допомогу, не встигаючи освоювати її на відновлюваних об’єктах інфраструктури. Але це — тільки поверхневе і не завжди правильне враження.
— Так, організацій, що взаємодіють із обласною владою в питаннях відбудови, — чимало, — підтверджує керівник департаменту. — Тільки до вересня-жовтня в нас з’явилася можливість вибудувати співпрацю з ними в певну систему. Сьогодні є розроблена фахівцями інтерактивна карта Донецької області, яка відображає фінансування відновлюваних об’єктів по кожному населеному пункту з різних джерел. Зокрема — фінансування з обласного бюджету, з державного бюджету, з боку міжнародних організацій. Наявність такої карти сьогодні дає змогу краще координувати спільну роботу і рівномірніше розподіляти підтримку, що її надають. Ми попросили, щоб у рамках відбудовних проектів було задіяно якомога більше малих сіл, селищ, щоб не тільки на великі міста області припадала допомога організацій-донорів. Бо міста мають бюджети, які допоможуть виконати першочергові програми розвитку, а в селах і селищах таких можливостей набагато менше. Взаємодіючи з міжнародними донорами, ми зробили акцент на те, щоб забезпечити доступ до соціальних послуг потрібного рівня і якості для жителів незалежно від того, в якому населеному пункті вони перебувають. І представники ЮНІСЕФ, інших організацій відібрали такі проекти.
— При цьому, — продовжує Оксана Головко, — бездумними споживачами грантових, донорських коштів на Донеччині ніхто бути не збирається. Ми хочемо, щоб нам давали не рибу, а щоб нам давали вудку. І для нас найбільш важливими є проекти, які передбачають створення нових робочих місць або допомогу у відкритті бізнесу. Або надання грошових стартапів. Щоб люди вчилися САМІ ЗАРОБЛЯТИ КОШТИ. Тільки тоді в Донбасу, його жителів справді буде перспектива розвитку, а не тільки споживання.
Жителі «сірої зони» потребують підтримки більше за всіх
Чому кошти міжнародних донорів надходять у зруйновані бойовими діями міста та селища Донбасу не настільки швидко, як хотілося б? Відповідаючи на це запитання, у Департаменті інвестиційно-інноваційного розвитку і зовнішніх відносин ОДА пояснили: щоб гроші, передбачені в рамках конкретної програми, надійшли до тих, хто їх потребує, вони повинні бути запроектовані. Повинні проходити всі відповідні тендерні процедури. А це як мінімум два місяці. Інша складність полягає в існуючому в закордонних партнерів понятті того, що ми називаємо «сірою зоною» — відстань за 30 кілометрів від лінії зіткнення, у межах якої іноземці не мають від свого керівництва жодних санкцій здійснювати якісь роботи...
Для того щоб представникам міжнародних організацій поїхати, наприклад, до прилеглих впритул до лінії зіткнення Мар’їнки, Красногорівки чи Дзержинська, вони повинні робити відповідний запит на дозвіл, та і то не завжди цей дозвіл одержують. Тому навіть організувати поїздку однієї міжнародної делегації, наприклад, на КПВВ, — досить складний процес, який потребує узгодження з багатьма офіційними структурами і т. д. Але це і корисно. Нещодавно, приміром, в області перебував високий представник ПАРЄ. Побувавши на одному із КПВВ, побачивши руїни будинків і об’єктів інфраструктури у межуючому населеному пункті, він переконався навіч, які обсяги відбудови необхідні, що насправді перешкоджає відновленню миру. І наступного дня з’явилася заява ПАРЄ про ситуацію в регіоні.
— Коли настало відносне затишшя, — розповідає Оксана Головко, — ми як один із першочергових заходів попросили з держбюджету десь шість мільйонів гривень для відновлення Авдіївки. Йдеться про відбудову будинків, що зруйновані і в яких пошкоджені системи водо-, газопостачання й опалення. На сьогодні Авдіївка намагається реалізувати ці проекти, з яких є проектно-кошторисна документація і є гостра необхідність виконати підрядні роботи, щоб відновити будинки, подати в них тепло якнайшвидше. Бо якщо зараз ця система не запрацює, то на наступний рік її просто не відновиш. Тоді просто доведеться відбудовувати місто заново. Але тепер знову поновлюються бойові дії... І уявіть: останній блокпост розташований безпосередньо у межі населеного пункту. У таких умовах відбудовувати території, близькі до району воєнних дій, залишається дуже проблематичним.
Донецька область.
Директор Департаменту інвестиційно-інноваційного розвитку і зовнішніх відносин Донецької обласної держадміністрації Оксана Головко.
Фото автора.
