На сході України нетривке перемир’я. Настає час протверезіння. У такі хвилини менше хочеться дивитися телебачення, а більше читати класиків. Один з них — Андрій Платонов, письменник радянської доби — у романі «Чевенгур» змалював край, дуже схожий на вотчину «моторол» та «гів».
Бліді за виглядом і нетутешні за обличчям
Це дивне і нікому не зрозуміле містечко стало полігоном для експериментів творців нового раю. Щоб життя було їдким, для гарного смаку в Чевенгурі організували трохи горя. Спочатку розстріляли буржуїв. Після розправи все одно не відчували поліпшення, тоді взялися за напівбуржуїв. Їх зібрали і вигнали в степ. Пролетарі й прибулі на підмогу комуністи в Чевенгурі швидко доїдали залишки харчів буржуазії, виловлювали всіх курей, а далі харчувалися лише рослинною їжею в степу. Вони ходили вулицями спорожнілого міста і чекали, що краще життя саме прийде. Новий тип людей, блідих за виглядом і нетутешніх за обличчям, був нікому не зрозумілий.
Дивна порода творців нового раю нічого не робила, а лишень очікувала, що все само собою вирішиться. Чевенгурцям байдуже, в якій країні жити, які ідеали сповідувати, головне — щоб хтось прийшов і забезпечив їх харчами.
«Чевенгур» згадали непросто. Ми всі нині обговорюємо болісну тему, як повернути спокій на багатостраждальну землю Донбасу. Разом шукаємо аргументів, як переконати людей, що ми маємо жити поряд.
Ляпас з Кремля
Де поділися ті, хто вчора горланив, як Донбас годує Україну. Нема! Втекли. Хто в Москву. Хто в Київ. Хто в Крим. Ми залишилися самі, наодинці зі своєю бідою і знищеним Донбасом.
Так, у нас є російськомовний схід і україномовний захід. Але ми завжди говорили так, як хотіли. І нас завжди намагалися пересварити.
У Німеччині теж є східні та західні землі. У США — північні і південні штати, які теж воювали між собою. Схожі проблеми мали Італія, Велика Британія, Бельгія. Та люди навчилися мирно співіснувати і не відгороджуватися парканами. Понад те, ніхто не намагається відтяпати кусень країни і приєднатися до заможнішого сусіда. Ніде й ніколи. Це шлях у нікуди. Послухаємо, що з цього приводу каже російський письменник Віктор Єрофеєв: «Нині світ перебуває на межі нової технологічної революції, переходить від нафти до нових поновлюваних джерел енергії. Незабаром Європа, Китай і багато інших країн скоротять споживання нафти і газу. Росія до цього абсолютно не готова і залишиться ні з чим».
Після пережитого мають настати інші часи, коли схід і захід доповнюватимуть один одного.
Невже ми не розуміємо, що, якби Путін хотів загарбати Донбас і приєднати до Росії, не випалював би його земель. Путіну не потрібні ні Донецьк, ні Луганськ. Йому потрібен слабкий і бідний сусід. Тому він шле ешелони снарядів нищити українську землю, бо сильна і заможна Україна — найбільший страх для Росії.
І нам не потрібно плакати, що ми — схід і захід — різні ментально, економічно. Ми маємо жити разом. Постріляли, повоювали — і побачили, що на жорстокості рай не збудувати.
«Тобі скромнішим треба бути, і не забувай, звідки годуєшся?» — заявив лідеру «ДНР» Олександрові Захарченку під час телефонної розмови помічник президента Росії. Спробував ватажок комусь з великими зірками заперечити — і отримав ляпас. Ось така «влада» нині на Донбасі. Що накажуть з Кремля, те і зроблять. За вказівкою Путіна створюють для українців новий Чевенгур.
А Баба Яга проти
Росія завжди, щоб об’єднати свій народ, вишукувала зовнішнього ворога, який нібито заважає їй нормально жити. З ким тільки не воювали у часи «холодної» війни. Після того як Бог забрав розум, пішли «Градами» на Україну, а в усьому звинувачують американців.
Про що б ми нині не говорили, все впирається у нашого сусіда. Доки лідери бойовиків будуть підгодовуватися в Кремлі, жодного миру не варто чекати. Все, як у жахливій казці, де Баба Яга завжди проти.
Прочитаймо ще раз роман радянського письменника Андрія Платонова про страшний рай — Чевенгур. Там революціонери, як дві краплі води схожі на «моторол» та «гів», убивали людей і водночас вважали себе героями, а одурманений люд їм аплодував. Як же нам цей Чевенгур оминути, бо нині на окупованій частині сходу жодних аргументів не хочуть слухати. Російське телебачення заразило народ бацилами описаної Андрієм Платоновим хвороби нового раю, коли хтось прийде і принесе манну небесну.
Однак так буває лише у казках. Читайте класиків російської літератури. Дуже корисно для роздумів, якщо є бажання заглянути у майбутнє.
Луганська область.
На знімку: у Станиці Луганській після перемир’я.
Фото автора.
