Київ — європейська столиця, місто-парк, місто-легенда. Тут і береги Дніпра, оспівані класиками, і старовинний Поділ, і мало не кожна будівля в центрі має свою історію або ж легенду... Але одна річ — читати про це в путівниках. І зовсім інша — бачити реальний зміст цих слів: забудовані сквери, «засмічені» прибережні рекреаційні зони і напівзруйноване старе місто... Нині столиця отримала нову міську владу і черговий шанс почати змінюватись на краще. Відновлюючи в газеті рубрику «Фасади і задвірки», ми сподіваємося що допоможемо цьому перетворенню. Адже навіть найболючіші викриття — краща терапія, ніж замовчування проблеми.

 

 

 

Будинку за адресою Ярославів Вал, 15б, немає на багатьох мапах міста Києва. Попри те, що розміщується споруда в самому центрі столиці, реально знайти її складно. Не допомагає і знання, що саме тут народився, виріс і спроектував свої перші літальні апарати всесвітньо відомий авіаконструктор Ігор Сікорський. На його батьківській хаті немає ні адресного покажчика, ні тим паче меморіальної дошки. Уже кількадесят літ цей дім стоїть пусткою. Сьогодні від нього залишились тільки зовнішні стіни і дах. І ті невідомо яким дивом вистояли. Та нині, за крок до фактичного знищення історичної будівлі, її взялися активно рятувати. Міноборони через суд намагається повернути її собі в «підшефство», політичні сили влаштовують акції на підтримку цього процесу, столичні чиновники готують свої проекти «реставрації». Потенційно комерційно вигідним об’єктом, передусім через своє «географічне розташування», зацікавилися й інвестори з-за океану...


Пам’ятаєш, як усе починалось?


Напівзруйнованим будинок «родини Сікорських» стоїть не перше десятиліття. Не раз громадськість влаштовувала вуличні акції, писала відкриті звернення до керманичів міста і країни із проханням допомогти врятувати історичний об’єкт. Поки що все марно. Активісти переконані: будівлю спеціально доводять до руйнування, щоб одного дня розібрати її рештки і на місці, що звільнилося, звести новий комерційно вигідний об’єкт. Чи не найбільше бентежить той факт, що власником сімейного «маєтку» Сікорських фактично є держава, точніше — Міністерство оборони. Саме у нього в управлінні перебуває будівля.


Та ще 2000 року Міноборони вирішило передати приміщення на 49 років в оренду Міжнародному благодійному фонду «Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського». Здавалося б, сама назва орендаря обіцяє будинку «світле майбутнє». Яке, щоправда, так і не настало. За 15 років часу зайнятися відновленням об’єкта в орендаря так і не знайшлося. Та й чи планував фонд узагалі рятувати будівлю — сумнівне питання. Судячи з акта прийому-передачі, копія якого потрапила в розпорядження «Голосу України», ще 2000-го сторони зійшлися на думці: «Враховуючи стан будівлі та розмір фінансових витрат, що будуть направлені на проведення капітального комплексного ремонту будинку, доцільно при згоді орендаря та орендодавця на місці даного будинку провести будівництво нового з обов’язковим передбаченням в ньому квартири-музею або меморіальної кімнати І. Сікорського». Та руйнувати будівлю самотужки орендар, вочевидь, здогадуючись про реакцію містян, не поспішав. Сподіваючись, найімовірніше, що це за нього зробить час.


Мільйони на реставрацію чекають від небайдужих


Сьогодні доля будинку Сікорських — модна тема для обговорення. Нещодавно Міноборони поширило «ура-інформацію»: Музею історії військової авіації та повітроплавання імені І.І. Сікорського в Києві — бути. В оборонному відомстві запевняють: 2000 року віддали його в оренду задля «збереження для нащадків як будинку, так і пам’яті про видатного конструктора та його внеску в розвиток світової авіації». Нині Міноборони розпочало юридичний процес розірвання договору оренди меморіальної будівлі із сумнівним фондом. Це, щоправда, вже не перша спроба. Попередні завершилися програшем відомства. Ще тоді активісти припускали, що це було спланованою акцією з додаткової легітимізації договору оренди.


Чим завершиться цей судовий процес — поки що невідомо. Та плани у МО на будівлю вже є. Після повернення прав на неї там обіцяють все-таки відкрити музей. Серед запланованих експонатів — «колекція речей, які належали авіаторам та повітроплавцям часів Ігоря Сікорського, велика кількість оригінальних та унікальних фотографій, присвячених становленню та розвитку авіації в Києві, а також форма одягу, особисті речі та фото українців—військовослужбовців збройних сил США, які брали участь у Корейській та В’єтнамській війнах і літали на перших моделях гелікоптерів».


За попередніми підрахунками Міноборони, тільки на першочергові роботи — консервацію та подальшу реставрацію будівлі — потрібно 75 мільйонів гривень. У відомстві зізнаються: таких грошей не мають. Тому сподіваються на допомогу небайдужих киян, волонтерів та меценатів. «Усі війни рано чи пізно закінчуються, а історія залишається. Деякі держави вигадують легенди, щоб туристи відвідували їх міста. Нам нічого вигадувати не потрібно, наша земля є історичною пам’яткою», — переконаний директор Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міноборони Валентин Федічев (на знімку).

 


Проте є група активістів, які переконані: намір Міноборони повернути собі будівлю навіть після виграшу в суді не означатиме порятунку пам’ятки. Упевнені: весь цей процес перетворюється на ігри людей, які хочуть заволодіти землею в центрі міста, а не врятувати історичний об’єкт. Таку думку на прес-конференції, приміром, висловив столичний активіст Арсеній Пушкаренко. Ще кілька років тому він влаштовував акції, закликаючи чиновників врятувати садибу Сікорських і перетворити її на музей авіаконструктора. Тепер плани, вочевидь, дещо змінилися. Нині активіст обстоює іншу ідею, запропоновану колишнім американським сенатором: створити сучасний науковий центр і просто присвоїти йому ім’я видатного авіаконструктора. Проектна вартість центру, за словами А. Пушкаренка, становить 5 мільйонів доларів за умови збереження садиби. Реалізація проекту не на базі садиби вартуватиме вдвічі дешевше.


Питання — у створенні прецеденту


Тим часом будівля по вулиці Ярославів Вал, 15б, є пам’яткою історії місцевого значення та внесена у зведений перелік об’єктів культурної спадщини. Міноборони, здається, всерйоз націлилось повернути будівлю собі у відомство. В ексклюзивному коментарі «Голосу України» Валентин Федічев запевнив, що в міністерстві зносити будівлю і натомість споруджувати новий об’єкт не планують: «Існують відповідні технології, які дозволяють спочатку законсервувати фундамент, потім — стіни, а потім всередині провести перебудову... Фактично це буде новою будівлею, але зі старим фасадом».


А от на запитання, чи планує відомство проводити внутрішню перевірку, щоб з’ясувати, чи порушили представники Міноборони законодавство, укладаючи сумнозвісний договір оренди з уже згадуваним благодійним фондом, відповідь була неоднозначна: «Звичайно, завжди є людина, яка підписувала конкретний документ, надавала дозвіл... Але до цього питання двояке ставлення. З одного боку, можна говорити, що це минула влада зробила, кивати на попередників... Та не можна забувати і про факт, що на той час не вистачало грошей навіть на зарплати співробітникам. Й утримувати цю споруду міністерство не мало можливості. Понад те, згідно з договором Міноборони зберігало за собою цю споруду, просто надаючи її в оренду фірмі, яка зобов’язувалася зберегти, реставрувати і навіть відкрити в ній експозицію. Тому на таких умовах, на думку тодішнього керівництва, це було прийнятним рішенням. У чому ми винуваті: в тому, що не стежили за станом виконання умов договору?».


А наше уточнення, що в одному із висновків Акта прийому-передачі приміщення в оренду йдеться про «доцільність на місці даного будинку провести будівництво нового» чиновника із Міноборони взагалі заскочило, як видалось, зненацька. «Знаєте, якщо інформація про існування цього пункту підтвердиться, то це справді потребуватиме розслідування відносно людей, які його включали», — запевнив Валентин Федічев, пообіцявши розібратися з цим.


До інформкампанії «Врятуй садибу Сікорських» приєдналась і столична влада. Судячи із відповіді на наш офіційний запит, управління охорони культурної спадщини КМДА не раз зверталося і приписувало балансоутримувачу пам’ятки — Міністерству оборони України — зобов’язати орендаря провести комплекс першочергових протиаварійних робіт із подальшою реставрацією зазначеного об’єкта. У серпні цього року навіть було складено акт про вчинення правопорушення та видано припис із вимогою укласти охоронний договір та провести першочергові протиаварійні роботи. Крім того, видано постанову про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини.


Майбутнє будинку Сікорських наразі невідоме. Чи вдасться зберегти історичну будівлю і чи потрібно це робити «за будь-яку ціну» — тема для дискусій. Та нині головне — добитися розірвання договору оренди і повернення будівлі у відання держави. А далі — дуже уважно стежити за рухами рук, підписами, документами та проектами. Щоб знову, під прикриттям обіцянки створення музею «на пільгових умовах», на виході не отримати багатоповерхівку комерційного призначення з меморіальною квартирою у напівпідвальному приміщенні. І питання навіть не так у збереженні саме будинку Сікорського, як у створенні прецеденту.

 

ТИМ ЧАСОМ

 

Концепція майбутнього музею — ще тільки створюється. Долучитися до процесу закликають усіх небайдужих. Тих, хто бажає ввійти до складу ініціативної групи зі створення Концепції Музею І.І. Сікорського в Києві, прохання надавати всі свої пропозиції до Національного військово-історичного музею України (e-maіl:muzeyіmt@ukr.net).

 

ДОВІДКА

 

Саме в цьому будинку Ігор Сікорський, у той час студент Київського політехнічного інституту, збудував свої перші два найпростіші гелікоптери. У січні 1910 року Ігор Сікорський сконструював аеросани і, того ж року, літак С-2, що здійснив свій перший політ саме в Києві. Пізніше — емігрував до США, де його називають «Батьком гелікоптерів». Його гвинтокрилі машини блискуче показали себе під час Корейської війни, після якої гелікоптери було взято на озброєння всіма розвинутими арміями світу.

 

ДО РЕЧІ

 

Доля історичних пам’яток у місті Києві насправді хвилює і пересічних киян. Саме петиція за унеможливлення їх знищення першою була подана та підтримана понад 10 тисячами городян через запущений нещодавно сервіс «Електронна петиція». 

 

P.S. «Голос України» просить вважати цей матеріал публічним запитом редакції до Міністерства оборони України з вимогою дати правову оцінку та провести перевірку правомірності дій посадових осіб відомства щодо включення до Акта прийому-передачі приміщення будинку Сікорського пункту про можливість лише за згодою орендаря та орендодавця на його місці провести будівництво нового об’єкта. Адже реалізація таких кабінетних домовленостей могла б призвести до знищення будинку, який становить історичну цінність для громади.


На окрему увагу заслуговує питання виконання Департаментом культури КМДА своїх наглядових повноважень. Ідеться про невикористання повною мірою тих можливостей, які надано законом контролюючим органам задля збереження історичних пам’яток. Зокрема, Департамент культури КМДА не раз начебто звертався до Міноборони із проханнями провести комплекс протиаварійних робіт. Та приписи й фінансові санкції Управління охорони культурної спадщини, вочевидь, зважаючи на стан пам’ятки, були малоефективні. Чому, враховуючи те, що балансоутримувач бездіяльний, Департаментом не було застосовано, скажімо, положення ст. 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» — норму про можливість виконання необхідних пам’яткоохоронних заходів самостійно. Чи відповість хтось за таку бездіяльність? Редакція газети «Голос України» докладе зусиль, щоб винних в недотриманні пам’яткоохоронного законодавства було притягнуто до відповідальності.


Наталя ТИТАРЕНКО.

 

Копію Акта редакція отримала із власних джерел та перевірила її достовірність доступними нам методами. Крім того, ми звернулися до Міноборони із проханням офіційно підтвердити достовірність документа. На відповідь чекаємо.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.