Якби років десять тому Ігорю Шопіну (на знімку) сказали, що в недалекому майбутньому він буде селищним головою Новоайдара, Ігор, швидше за все, розсміявся б. Який з нього чиновник, якщо він спить і бачить себе на футбольному полі. Все в нього складалося успішно. Професійну кар’єру почав в 1995 році в луганському клубі «Зоря-МАЛС» — і тут став найкращим бомбардиром команди в чемпіонаті України. Шість років відіграв за харківський «Металіст» — провів понад сто матчів чемпіонату України. Потім ще рік знову захищав кольори луганської «Зорі» і завершив свою кар’єру в 32 роки на Закарпатті. Повернувся до Луганська, почав тренувати дітей. Одне слово, виходить, що футболу Ігор віддав майже половину свідомого життя. Тривалі заняття спортом допомогли виробити характер. Завжди й у всьому Ігор ставив перед собою завдання і домагався позитивного результату. Ця якість певною мірою допомогла йому перемогти на виборах новоайдарського селищного голови.
Без будь-якої похвальби Ігор каже, що був упевнений у своєму успіху на минулих виборах. І річ не в його футбольних заслугах, а в тому, що людям хочеться змін. Сьогодні вони роблять ставку на молодих і енергійних, на тих, хто представляє нові демократичні сили. Ігор Шопін у Новоайдарі не чужа людина. Він тут народився, тут живуть його батьки, та й сам він змушений був поміняти Луганськ на районний центр після того, як його місто окупували бойовики. У Новоайдарі почала формуватися його політична кар’єра: очолив районну організацію «Солідарності», громадську приймальню народного депутата Віталія Курила. Він і запропонував Ігорю поборотися за крісло селищного голови.
Боротьба була серйозна
Усі конкуренти Ігоря — солідні, авторитетні люди, серед яких чинний на той час селищний голова Володимир Кравченко, й він же — колишній керівник районної організації Партії регіонів. Крім нього, ще один екс-керівник селища. А проти них — молода, маловідома й недосвідчена людина. Ігор не виключав можливості різних провокацій, тим паче, що один інцидент уже був.
— Мене викрали в кафе, що належить моєму батькові, — розповідає він. — Правоохоронці в присутності відвідувачів почали бити мене, після чого затягли у свій автомобіль і продовжували залякувати обіцянками «здати» мене батальйону «Айдар» як сепаратиста. Потім запропонували «мирову»: переписати батьківське кафе-магазин на одного з керівників районної міліції. Мені вдалося втекти, і я переховуватися добу в знайомих, поки люди не повідомили в компетентні органі. Найбільше я переживав за своїх рідних, особливо за доньок — Олю і Соню. Тоді важко було припустити, як складеться ситуація. Усе могло бути значно трагічніше.
За показаннями свідків, викрадачами Ігоря виявилися начальник Новоайдарського райвідділу міліції і кілька його підлеглих. Вони були заарештовані. Після цього інциденту в Ігоря з’явилося чимало прихильників. Адже вперше в історії районного центру керівників правоохоронного органу змусили відповідати за порушення закону. Ймовірно, цей випадок також допоміг Ігорю виграти вибори: за нього проголосувало 44% виборців. Єдине, що можна стверджувати: довіри до колишньої Партії регіонів уже не було. Але Володимир Кравченко не хотів у це вірити. Коли стало відомо, хто пройшов до селищної ради, він запропонував 12 депутатам написати заяву про добровільне складання повноважень. Мотивація такого вчинку пояснювалася просто: люди йшли в раду, щоб працювати в команді Кравченка, а не Шопіна. Але насправді саботувалося проведення сесії, яка мала представити Ігоря як селищного голову.
— Чотирьох людей все-таки вдалося переконати забрати свої заяви. Вони погодилися зі мною в тому, що треба працювати на населення, а не на одного конкретного керівника, — розповідає Ігор. — Дві третини депутатського складу в нас було, і ми провели сесію, на якій мене оголосили селищним головою. На повторних виборах у грудні доберемо необхідну кількість депутатів.
Але більше тижня Ігор не міг приступити до виконання своїх функціональних обов’язків з тієї причини, що його робоче місце було зайнято. Програвши вибори, Владимир Кравченко не міг із цим змиритися і продовжував залишатися в кабінеті. Він — людина досвідчена. Кажуть, що в його історії вже був випадок, коли, програвши вибори, він «з’їв» переможця. Але із Шопіним такий шаблон не спрацював.
Не важко здогадатися, що жодної допомоги від колишньої влади молодий селищний голова не побачив. Більше того, з перших днів йому довелося в авральному порядку вирішувати проблему опалення приміщення селищної ради, розбиратися з машинами, які чомусь не стоять на балансі, тощо.
Домовитися з новою владою про махінації неможливо
— Зараз хочу провести аудит, — розповідає Шопін. — Багато чого незрозуміло. Колишня влада купила сміттєвоз за два мільйони гривень, хоча, за моєю інформацією, він коштує значно дешевше. Але ця машина не підходить під наші баки для сміття, і тепер треба купувати нові ємності. Крім того, габаритна машина не може під’їхати до майданчиків. Шукаю підрядника для ремонту доріг. Гроші є. Субвенцію в понад один мільйон гривень треба освоїти, інакше до кінця року вона пропаде. Новоайдарські шляховики не хочуть братися за ремонт, бояться, що я не прийму якість роботи. До нової влади ставлення вже інше. Багато хто розуміє, що домовитися з нею про якісь махінації неможливо. Зараз шукаю ремонтників в іншому місці.
Ігор Шопін не приховує: працювати йому важко, не вистачає знань і досвіду. При цьому він оптимістично заявляє, що розраховує на свою властивість швидко вчитися і допомогу людей, котрі, як і він, прагнуть радіальних змін у суспільстві. На жаль, більша частина населення пасивна й аполітична. Поки що на прийом до нового голови приходять із проханнями, а не з пропозиціями.
Утім, одна слушна пропозиція все-таки надійшла. Прийшов до Ігоря мешканець селища з парламентською газетою «Голос України» в руках і показав одну статтю. У ній ідеться про те, що населення одного села в Житомирській області виступає проти будівництва птахофабрики в їхній місцевості. «Зв’яжіться із цією людиною, яка хоче будувати фабрику, нехай приїжджає до нас, — запропонував відвідувач. — Адже наша птахофабрика не працює, але її можна відновити. Якщо інвестора там не приймають, то, можливо, він до нас захоче прийти?» Ідея Ігорю сподобалася, і він зараз шукає контакти.
Луганська область.
Фото автора.
