Вклинитися у робочий графік новообраного селищного голови Великої Березовиці, що під Тернополем, Іллі Костюка, вкрай складно. Ми домовилися зустрітися вранці. Ілля при мені відчиняв двері свого кабінету. На столі — горнятко з-під чаю і недоїдена здоба. Новообраний голова зізнався, що часто затримується на роботі допізна, ще й вдома нерідко працює над паперами.
Що й казати, на голову 23-річного хлопця звалилися проблеми великого селища, які накопичувалися роками. Попередня очільниця пішла у відставку задовго до виборів 25 жовтня. Її наступнику тепер доводиться розбирати завали в багатьох сферах. Скажімо, в землекористуванні. Як з’ясувалося, у приміському селищі практично немає вільної землі. Бюджет мізерний: на рівні 2,5 мільйона гривень, тоді як навколишні села, значно менші за площею і кількістю населення, мають солідніші надходження. Підприємства, які працюють на території селища, чомусь зареєстровані в інших населених пунктах, і податки сплачують там.
— Це лише айсберг великоберезовицьких проблем, — каже Ілля. — Що більше вникаю, то частіше закрадається думка: може, треба було вибрати щось спокійніше? Проте я реаліст: не все одразу вийде. Та хочу зберегти в собі прагнення до змін, щоб із плином часу воно не зникло, адже мої земляки заслуговують на краще життя. Тепер бачу, що мій юнацький максималізм розбивається об реалії життя, але відступати не збираюся. Якщо молоді будуть відсиджуватися, то кому робити зміни? Мене завжди дивувала пасивність молоді під час виборів. Голосувати йдуть переважно люди старшого покоління, вони й обирають владу на свій смак, а молодь потім нарікає, що не тих вибрали.
Саме на зміни розраховували жителі Великої Березовиці, коли надали перевагу недавньому випускникові ВНЗ над більш досвідченими претендентами. І він багатьом сплутав карти та багаторічні схеми, які лобіювали окремі «активісти» через місцеву владу. Ілля зізнався, що вже лунають погрози на його адресу, але каже, що фізичної розправи не боїться. Сподівається на підтримку громади, яка видала йому мандат довіри.
Він має приклад служіння громаді в особі свого дідуся, котрий головував у сусідньому селі Великі Гаї, працював у сільській раді в Петрикові. Та й у рідній Великій Березовиці мав авторитет у земляків. Вони підтримали його, коли взявся відновлювати джерело і будувати капличку біля нього. Дідуся не стало рік тому, порадів би за онука, дав би слушну пораду. Судячи з усього, в цій родині закладено міцні підвалини служіння громаді, народу, загострене почуття справедливості. Батьки Іллі нині працюють на Волині, саме через відстоювання справедливості батько, державний службовець, змушений був змінити місце роботи. Молодший брат Василь нещодавно обирався студентським мером Тернополя. Живуть хлопці з бабусею.
Ілля спочатку все брав на себе, соромився давати доручення старшим від себе за віком, але згодом зрозумів, що багато так не зробить. Звертаються до нього з повагою: «Ілля Ігорович». Він максимально відкритий для всіх, і такою ж прагне зробити місцеву владу. Сесії почав проводити не в тісному приміщенні селищної ради, а в Будинку культури, щоб кожен бажаючий міг прийти, послухати, які питання обговорюються. Коли щось незрозуміло, просить не перешіптуватися за спиною, а запитати відверто, обіцяє чесно відповідати на будь-які запитання і вже робить це. Скажімо, від нього чекають швидкої побудови нової школи, але він не може цього обіцяти. Проект масштабний, обійдеться в не один десяток мільйонів гривень. Власних коштів, зважаючи на куций бюджет, не вистачить. За нинішньої економічної кризи навряд чи доводиться розраховувати й на значні фінансові вливання держави. Каже: робитиме все для того, щоб нова школа у Великій Березовиці була, але бажання треба звіряти з можливостями.
Що реально зробити — це генеральний план селища. Планує за рік з цим впоратися, водночас заморозити на деякий час виділення земельних ділянок, аби навести лад із землею. Потрібно виділити промислову зону. Інвестори в приміське селище прийдуть, та слід встановити чіткі правила гри.
Запитую: «Чи не було бажання об’єднати навколо себе територіальну громаду?» Молодий голова каже, що спершу подивиться, як це виходить у досвідченіших колег: у Великогаївській, Великобірківській, Великоглибочецькій, Байковецькій громадах. Та й об’єднуватися з Великою Березовицею навколишні села нині не дуже хочуть. Незважаючи на велику кількість населення (понад вісім тисяч осіб), її економічний потенціал слабкий. Можна увійти до Тернопільської громади, але й цей варіант треба ретельно обміркувати. З поспіху такі речі не робляться. Сьогодні Ілля вважає нагальним навести у селищі елементарний порядок, звільнити його від сміття: поставити великі баки, налагодити вивезення побутових відходів, впорядкувати цвинтарі. Йому ще багато чого потрібно дізнатися, багато зробити, тому й засиджується на роботі допізна. Неохоче погоджується на інтерв’ю. Каже, що не любить показухи. Ось коли вже будуть конкретні результати, тоді спілкуватиметься з журналістами.
Вдячна Іллі Ігоровичу, що зробив виняток для «Голосу України» і бажаю йому, щоб надовго вистачило запалу, з яким взявся за справу. Може, справді з таких ось хлопців виростуть справжні слуги народу, яких нам так бракує в усіх гілках влади.
Тернопільська область.
Довідково
22-річний представник «Народного контролю» Ілля Костюк (на знімку) здобув переконливу перемогу, залишивши далеко позаду конкурентів. Він вважається наймолодшим селищним головою в Україні. 19 листопада Іллі виповнилося 23. Має дві вищі освіти: маркетолога та юриста, які здобув у Тернопільському національному економічному університеті. На одному факультеті вчився стаціонарно, на другому — заочно. Знання також здобував у Познані (Польща). Зізнається: прагнув змінити те, що не влаштовує нині українське суспільство, тож наполегливо вчився.
Фото автора.
