Президенту України Порошенку П. О.
Прем’єр-міністру України Яценюку А. П.
Голові Верховної Ради України Гройсману В. Б.
Секретарю Ради національної безпеки і оборони України Турчинову О. В.
Міністру економічного розвитку і торгівлі України Айварасу Абромавичусу
Голові Державної регуляторної служби України Ляпіній К. М.
Голові Комітету з питань бюджету Верховної Ради України Павелку А. В.
Голові Комітету з питань економічної політики Верховної Ради України Іванчуку А. В.
Голові Комітету з питань промислової політики та підприємництва Верховної Ради України Галасюку В. В.
Голові Комітету з питань запобігання і протидії корупції Верховної Ради України Соболєву Є. В.

 

ШАНОВНІ КЕРІВНИКИ ДЕРЖАВИ!

 

Керівники вітчизняних фармацевтичних підприємств, засвідчуючи повагу, звертаються із закликом забезпечити рівні умови для національних та іноземних суб’єктів господарювання під час здійснення анонсованих Міністерством охорони здоров’я державних закупівель із залученням міжнародних спеціалізованих організацій.
Необхідність реформування системи державних закупівель, яка існує в Україні, у напрямку створення прозорого середовища у вказаній сфері, у тому числі шляхом залучення авторитетних міжнародних організацій, — не викликає сумніву.


Разом із тим ситуація, яка склалася напередодні закупівель, є кричущою, адже під гаслом забезпечення своєчасного доступу пацієнтів до необхідних лікарських засобів створюються такі нормативно-правові та договірні умови, за яких вітчизняні виробники ліків відсторонюються від участі у тендерах із залученням міжнародних спеціалізованих організацій, що обґрунтовується наступним.


Кабінетом Міністрів України було прийнято базові підзаконні акти, які регулюють питання закупівель із залученням спеціалізованих організацій, а саме: постанови уряду від 8 жовтня 2015 року №787 та від 22 липня 2015 року №622.


Метою зазначених постанов уряду є визначення на підзаконному рівні особливостей вибору спеціалізованих організацій, які здійснюють закупівлі, укладення МОЗ угод щодо таких закупівель та інших особливостей здійснення державних закупівель.


Зокрема, постановою Кабінету Міністрів №622 (пункт 3) передбачено укладення МОЗ письмових домовленостей (меморандум, угода, базова угода, договір, контракт тощо) щодо закупівель товарів і послуг за рахунок бюджетних коштів у спеціалізованих організацій.


Постановою уряду №787 затверджено перелік лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі письмових домовленостей щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі (питання процедури здійснення закупівель актом не регламентовано, оскільки не є предметом його регулювання).
Натомість вказані підзаконні нормативно-правові акти не містять положень про можливість вітчизняних виробників лікарських засобів брати участь у вказаних закупівлях.


Відсутність у постановах уряду такої прямої норми призводить до того, що вітчизняні виробники штучно усуваються від закупівель, адже міжнародні організації, приміром, ВООЗ та ЮНІСЕФ, орієнтовані на закупівлю ліків, які пройшли процедуру прекваліфікації ВООЗ.


Вказану процедуру пройшли окремі іноземні компанії, у тому числі транснаціональні корпорації.


Вітчизняний виробник не пройшов прекваліфікацію, оскільки не зобов’язаний був це робити за українським законодавством. Пройти таку процедуру до моменту проведення торгів локальні виробники не зможуть — процес триває 1—2 роки.


За таких обставин український виробник опиниться поза торгами.


Крім того, міжнародні спеціалізовані організації із закупівель будуть придбавати лікарські засоби, вироби медичні тільки у фармацевтичних виробників, які відповідатимуть відповідним внутрішнім вимогам вказаних організацій (крім прекваліфікації ВООЗ, можуть бути і внутрішні вимоги, не орієнтовані на локального виробника), що, із високою ступеню імовірності, матиме наслідком реальне легалізоване відсторонення українських виробників від закупівель.


Тобто, в Україні створено такі умови для проведення закупівель, що можуть реально призвести до порушення засад недискримінації учасників, передбачених положеннями статті 5 Закону України «Про здійснення державних закупівель».


Водночас аналіз Переліку, затвердженого постановою КМУ від 8 жовтня 2015 р. № 787, показав, що у 2015 р. за бюджетною програмою 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» кожен 3-й препарат виробляється вітчизняними фармацевтичними підприємствами, тобто, майже 37% позицій лікарських засобів представлені на ринку України вітчизняними виробниками.


Загалом на фармацевтичному ринку України сьогодні присутня продукція 115 вітчизняних виробників. Частка вітчизняних ліків (в упаковках) на фармацевтичному ринку сягнула близько 78%.


Вітчизняні фармацевтичні підприємства формують 3% ВВП країни.


Лікарські засоби, що виробляються в Україні, у 4—5 разів дешевші за їх іноземні аналоги.


Сьогодні вітчизняна продукція експортується до 68 країн.


Вітчизняні виробники є сумлінними платниками податків та роботодавцями. Нині у фармацевтичному секторі працюють понад 60 тис. громадян, які вчасно та на достойному рівні одержують заробітну плату.


Українські підприємства також не стоять осторонь загальнонаціональних проблем: минулого року підприємства галузі безплатно передали у зону АТО ліків на суму 35 млн. грн.


Вважаємо, все вищенаведене дає підстави сподіватися, що держава повернеться обличчям до своїх підприємств, їх колективів та пацієнтів.


У разі, якщо держава знехтує інтересами своїх громадян, вочевидь матимемо негативні прогнозовані наслідки відсторонення вітчизняних підприємств від закупівель, зокрема, обмеження доступу пацієнтів до вітчизняних ліків європейської якості, які реалізуються за доступною ціною та є значно дешевшими за іноземні.


Натомість забезпечення захисту національних інтересів є завданням більшості цивілізованих країн.


Вітчизняні виробники не вимагають преференцій, а лише просять створити рівні з іноземними компаніями умови для участі у торгах.


МОЗ має можливість не допустити дискримінації вітчизняних фармацевтичних виробників та заощадити кошти державного бюджету під час здійснення закупівель, за умови урахування наведених нижче пропозицій.


Вважаємо, що під час проведення процедури закупівлі ліків міжнародними організаціями, до учасників торгів слід встановлювати вимоги відповідно до українського законодавства, а не лише вимоги, передбачені статутами спеціалізованих організацій, що здійснюють закупівлі за бюджетні кошти.


Ураховуючи викладене, для виробників лікарських засобів — резидентів України, ПРОСИМО:


у письмових домовленостях щодо закупівель (меморандум, угода, базова угода, договір, контракт тощо), які укладаються зі спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, включити положення, якими передбачити:


1. Наявність державної реєстрації лікарського засобу в Україні;


2. У вимогах до кваліфікації виробника лікарського засобу-резидента передбачити:


а) наявність підтвердження (Сертифіката) відповідності вимогам GMP виданого Державною службою України з лікарських засобів;


б) не вимагати наявність Сертифіката фармацевтичного продукту (СРР) як документа, що не вимагається законодавством України під час реєстрації лікарського засобу в Україні.


У разі, якщо голос вітчизняних фармацевтичних підприємств та їх трудових колективів не буде почутий, вимушені будемо вирішувати порушені питання у іншому правовому полі, із використанням визнаних у світі демократичних процедур та механізмів, у тому числі — шляхом оскарження рішень про закупівлі у судовому порядку.


Сподіваємося, держава зможе не допустити штучного відсторонення українських виробників від процесу забезпечення пацієнтів ліками національного виробництва та уберегти українське суспільство від нехтування національними інтересами.


Це звернення підтримують такі фармацевтичні підприємства:


1. ПрАТ «Ензим»
 (м. Ладижин) 
2. СУІП ТОВ «Сперко Україна» (м. Вінниця) 
3. ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ» (м. Київ) 
4. ПАТ «Фармак» 
(м. Київ) 
5. Корпорація «Артеріум» (м. Київ) 
6. ПрАТ «Біофарма» 
(м. Київ) 
7. ПАТ «Київський вітамінний завод» (м. Київ) 
8. ТДВ «Рівнефармація» (м. Рівне)
9. АТ «Лекхім» (м. Київ) 
10. ТОВ «Юрія-Фарм» (м. Київ) 
11. ТОВ «Астрафарм» (м. Вишневе) 
12. ТОВ «ТК «Аврора» (м. Київ) 
13. ТОВ «Фарм Артель» (м. Київ) 
14. ПАТ «Ліки Кіровоградщини» (м. Кіровоград) 
15. ТОВ НВФ «Мікрохім» (м. Рубіжне, Луганська обл.) 
16. ПАТ «Галичфарм» (м. Львів) 
17. ТДВ «ІНТЕРХІМ» 
м. Одеса) 
18. ПАТ «Лубнифарм» (м. Лубни) 1
9. ТОВ «Кусум Фарм» (м. Суми) 
20. ПАТ ХФЗ «Червона зірка» (м. Харків) 
21. ТОВ «Дослідний завод «ДНЦЛЗ» (м. Харків) 
22. АТ «Лекхім-Харків» (м. Харків) 
23. ТОВ Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу» (м. Харків) 
24. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» (м. Харків) 
25. ПрАТ «Технолог» 
(м. Умань) 
26. ПАТ «Вітаміни» 
(м. Умань) 
27. ЗАТ «Інфузія» 
(м. Київ) 
28. ПАТ «Стома» 
(м. Харків) 
29. ТОВ «Фарма Старт»
м. Київ) 
30. ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» (м. Київ) 
31. ТОВ «Фармекс    Груп» (м. Бориспіль, Київська обл.) 

 

З повагою, Президент Асоціації  «Виробники ліків України» П. І. БАГРІЙ.

Президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України  В. К. ПЕЧАЄВ.