Тонка межа від кулі до медалі,
Незриму правду відчуває
серце,
Незримій честі мудрості
замало
У розпалі невидимого герцю.
Яким вогнем горять нестримні
душі
В розважливості вашій
крижаній
В момент, коли симфонію
порушить
У ствол раптово загнаний
набій?
Які думки, коли кінець загрозі
І рани зашивають лікарі,
Коли горять відзнаки
на морозі
І зорі гріють плечі, як вогні,
Коли під сивину парадна
форма
Уперше одягається на світ.
Уже в відставці і не зовсім
в нормі,
І ордени — лічильник ваших
бід.
А відповідь проста, не знаю
звідки,
В цитат подібних авторів нема:
«Якщо з тобою ще ідуть
в розвідку
Ти жив на цьому світі
недарма!»
