Не так давно в стінах українського парламенту самі народні депутати та професійні актори ставили п’єсу «Сім». Ця документальна вистава складалася з монологів жінок із різних країн, які представляють світи, де життя простої жінки нічого не варте. За словами Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, в такий спосіб український законодавчий орган 25 листопада долучився до відзначення Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства над жінками. Однак символічні дні боротьби за рівність тривають протягом майже двох тижнів, аж до 10 грудня включно — Міжнародного дня прав людини. Упродовж цього часу світова спільнота втілює різноманітні соціальні, творчі та наукові проекти, покликані привернути увагу суспільства до проблеми або принаймні озвучити її, висловивши свою небайдужість.

 

Якось так сталося, що в Україні серед активних поборників за права жіноцтва уже не перший рік поспіль виступає Професійна спілка працівників агропромислового комплексу. Хоча це й не випадковість, стверджує заступник її голови, яка опікується гендерними питаннями, Світлана Самосуд. За її словами нині питання гендерної рівності актуальне всюди, однак чи не найбільше страждають від порушення своїх прав жінки на селі. А це вісім мільйонів прекрасних представниць людства. Цьому сприяє все: і низький рівень життя, і важкі умови праці, і пияцтво чоловіків, і навіть традиції, які десятиліттями складалися так, що на матері, крім основної роботи, лежали і клопоти по господарству, і турбота про дітей, і порання на городі та біля худоби... Ще змалечку дівчатка привчаються до таких важких умов життя, ніби закручуючись у замкненому колі.


Сама Профспілка АПК має жіноче обличчя, бо майже наполовину сформована із жінок, каже С. Самосуд, зауважуючи, що інші профспілки, на жаль, не дуже переймаються гендерними проблемами. Навіть Федерація профспілок України цей напрям роботи чомусь не охоплює. Мабуть, усе впирається в кошти, припускає вона. «Ми — одна із профспілок, яка справді займається цими питаннями, і не тому, що маємо забагато грошей, просто шукаємо підтримку в міжнародних організаціях», — підкреслює пані Світлана.


Утіленням гендерних підходів у роботу Профспілки АПК уже понад сім років опікується «Жіночий комітет», який очолює голова Івано-Франківської обласної організації Профспілки харчової та переробної промисловості Надія Бурлака. Коли починали цю справу, насамперед провели своєрідне анкетування серед голів обласних організацій і комітетів на предмет того, хто взагалі знає, що таке «гендерне питання». Саме тоді й зрозуміли, що роботи непочатий край.


У кожному місті, майже на кожному профільному підприємстві Профспілка АПК має свої членські організації. Створення жіночих комітетів і рад є одним із напрямів їх роботи. Звичайно, достукатися до кожної окремої жінки дуже складно. Для цього Профспілка намагається налагоджувати контакти із Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад, яка також має потужне «жіноче крило». «Ми не раз збирали конференції сільських жінок, і, підсумовуючи такі зібрання, готували звернення і до Президента, і до уряду, — каже С. Самосуд, — але ніхто нас не почув. Ми грішили на попередню владу, але й нині до нас не особливо дослухаються. На що сподіватися, якщо навіть в уряді і в парламенті не дотримується гендерний баланс? Ми збираємо щорічні семінари голів первинних організацій для того, щоб доносити цю інформацію. Вишукуємо кошти, насамперед за кордоном, і маємо колосальну підтримку колег з Європи та Американського центру міжнародної профспілкової солідарності. Там добре розуміють, що права жінки особливо важко захищати в умовах зубожіння населення».


Для того, щоб мати можливість розв’язувати гендерну проблему в нашій країні на законодавчому рівні, фахівці Профспілки наполягають на необхідності прийняття відповідної Конвенції Міжнародної організації праці, яка запроваджує нові стандарти з протидії гендерному насиллю. Водночас представники Профспілки заручилися допомогою народного депутата, заступника голови парламентського Комітету з аграрних питань та земельних відносин Вадима Івченка. «Він чує Профспілку і допомагає вирішувати багато питань», — кажуть про таку співпрацю.


Як профспілки діють у розв’язанні гендерних проблем? Насамперед існує можливість включати в колективні договори пункти про допомогу постраждалим від насильства вдома, а також позиції про захист від сексуальних утисків на роботі. Ще один спосіб — проведення громадських кампаній для того, щоб такі ганебні явища, як прояв сили або зневаги до жінок, зрештою, так само як і до чоловіків, не замовчувалися в суспільстві. Чималу нішу займає допомога працівникам-мігрантам у вирішенні питань торгівлі людьми та примушування їх до праці. А ще мають найсильнішу поки що зброю — слово, яким намагаються достукатися до свідомості і кривдників, і тих, кого кривдять.

 

ФАКТ

 

Сім із десяти жінок у світі принаймні раз у житті зазнавали фізичного або сексуального насилля. Унаслідок цього гинуть більше прекрасних представниць людства віком від 15 до 44 років, аніж через рак, малярію, ДТП та війни разом узяті. Найчастіше потерпають в сімейному колі, від близьких знайомих або на роботі.

 

Коментар


Вадим ІВЧЕНКО, народний депутат, заступник голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин:

 


— На своєму з’їзді Профспілки АПК прийняли рішення про те, що я представлятиму їх у Верховній Раді. Загалом є кілька народних обранців, які мають схожу співпрацю. Я намагаюся залучати представників Профспілки до всіх можливих законотворчих дискусій для того, щоб вони фахово розмовляли із представниками уряду. Ми постійно на контакті, намагаюся розв’язувати проблеми й на підприємствах аграрно-промислового комплексу — налагоджувати діалог між трудовим колективом та керівництвом. Ви могли бачити, що правки, які подавали в Трудовий кодекс я та Юлія Тимошенко (очільниця фракції, яку представляє в парламенті В. Івченко. — Авт.), були погоджені зі всіма профспілками України.


Відомо мені й про діяльність Профспілки АПК у вирішенні гендерних питань. Саме за їх активної участі проводяться семінари, навчання, поширюється інформація про ті чи інші зміни в законодавстві. Скажу відверто: все, що вони пропонують, я, як депутат, і моя фракція намагаємося виконувати, щоб вони відчували руку підтримки. Чому профспілок не чують? Питання це не до них і не до депутатів. Це площина поваги до певних категорій людей — до трудівників і роботодавців. Нині не чують цілу галузь економіки. Від себе можу сказати: ми й надалі відстоюватимемо інтереси трудових колективів та підприємств. Законодавець має приймати не лобістські рішення, а такі, що відповідають інтересам людей.