Історії жіночих доль, пошматованих війною, лягли в основу книги для біженців і про біженців
Втікали під вибухи снарядів
Допомагай людям — і люди допоможуть тобі. Цей нехитрий житейський принцип завжди сповідувала мати одинадцяти дітей Раїса Криволап. Багатодітна родина, де найстаршій дочці вже 35, а наймолодшій — тринадцять, мала власний дім та господарство у Макіївці. Склавши руки не сидів ніхто: мати працювала на ринку, доньки опанували робочі професії. Часом ніколи було вгору глянути, але мали й хліб, і до хліба. Над політикою в родині ніколи не замислювалися, але політика прийшла до них сама — із вибухами бомб, розривами снарядів та автоматними чергами. А в приміському селищі, де мешкала Раїса Миколаївна, не знайшлося навіть міцного великого підвалу, що вберіг би від обстрілів.
Рятуючи найдорожче — дітей, жінка за копійки спродала все своє майно і вирушила на Херсонщину. Сподівалися на родичів з місцевих. Та родичі воліли залишатися осторонь «чужих» проблем. Тому півтора місяці родина не знаходила прихистку, живучи по кілька тижнів то в Цюрупинську, то в обласному центрі. Та все більш-менш налагодилося, коли на її шляху зустрілися волонтери громадської організації «КримSOS». За їхнього сприяння біженці підшукали собі хатину у селі Кізомис, за тридцять кілометрів від Херсона. Для більш як десятка душ вона була тіснувата, але господар здав її в оренду разом з городом усього за чотириста гривень на місяць. І тільки таку скромну нерухомість сім’я могла собі тепер дозволити.
— Коли прийшла до сільського голови і поцікавилася, чи можу я сподіватися на якусь допомогу, то отримала від нього щире співчуття і... відмову — мовляв, у сільради грошей нема. Але в Кізомисі живе чимало щирих та привітних людей. Дізнавшись, що поруч оселилися вимушені переселенці, вони ділилися з нами, чим могли. Новий товариш дочки Єгор своїм трактором скопав город, сусіди подарували банки під консервацію. Зібрали врожай, наробили запасів, завели курей та качок, старші доньки знайшли роботу. Я отримую пенсію у 940 гривень, якось живемо — не тужимо, — розповідає Раїса Миколаївна. — Мрію поставити на городі ще й тепличку, але знайомі вмовляють не поспішати: якщо господар садиби в оренді відмовить, що тоді зі спорудою робити?
Ліки для зранених душ
Зумівши на новому місці все почати з чистого аркуша, Раїса Криволап і сама охоче відгукнулася на заклик організації «КримSOS», щоб допомогти родинам втікачів від війни. Її відверта розповідь про спокійну мужність і подолання викликів долі, записана херсонським психологом Інною Сергєєвою, стала однією з десяти жіночих історій про війну, мир та буття, покладених в основу книги «Жизнь, которую не планировали». Її видали за сприяння Агенції ООН у справах біженців. Весь наклад волонтери планують роздати вимушеним переселенцям, сподіваючись, що приклад героїнь твору надихне інших біженців на таку саму стійкість та бажання будь-що самому визначати свою долю, а не впадати у відчай та чорну зневіру. Інна Сергєєва переконує: така книга їм потрібна часом навіть більше, ніж гуманітарна допомога у вигляді харчів. Оптимізму та стійкості нам ніхто не подарує, але душа може ними підживитися, натхненна прикладом інших.
— Не йде з голови розповідь вимушеної переселенки. Покинувши будинок — повну чашу, на новому місці вона знайшла житло без меблів. І вирішила купити ліжко, щоб було хоч на чому спати. Приходить у магазин і бачить ліжко — точну копію такого, яке стояло у неї вдома. Тут підходить продавчиня і починає вихваляти виріб. «Таке ліжко — це назавжди», — каже. Це слово жінку так вразило, що вона знетямлено вискочила з магазину, залившись слізьми. І більше туди вже не повернулася, — пригадала психолог Інна Сергєєва. — Цей приклад показує, наскільки вразливі люди, котрих війна позбавила всього. Важливо дати їм надію, і підготовлена нами книжка саме для цього й призначається.
Либонь, ті духовні ліки, що їх пропонує «Жизнь, которую не планировали», спрацьовують. Координатор «КримSOS» Віталій Захарчук додає: наклад книги розходиться дуже швидко. Звернули на неї увагу і міжнародні гуманітарні організації — вони хочуть перекласти твір англійською, аби про стриману мужність простих українських жінок дізналися знедолені і в інших країнах, які роздирають війни та економічні негаразди.
Херсон.
На знімку: Раїса Криволап — героїня книги «Жизнь, которую не планировали».
Фото автора.
