Проект державного бюджету на 2016 рік не передбачає зменшення фінансування середньої освіти. Про це під час презентації проекту «Шкільна карта» розповіла аналітик центру CEDOS Ірина Когут.
«Видатки на середню освіту не планують скорочувати, тому що скорочувати їх нема куди, — уточнила Ірина Когут, відповідаючи на питання про можливу оптимізацію мережі шкіл. — Зауважу, що оптимізація, про яку ми говоримо, зовсім не передбачає швидкої економії, навіть у середньостроковій перспективі». Навпаки, вона потребує інвестицій — на ремонт доріг, закупівлю шкільних автобусів чи оплату іншого транспорту, який підвозитиме дітей до укрупнених навчальних закладів. Чи знайдуться в державній скарбниці на все це кошти? Невідомо. Водночас оптимізація мережі «це не питання грошей, це питання якості освіти», — додає Ірина Когут.
Якою ця якість є насправді, можна побачити за результатами зовнішнього незалежного оцінювання, де мешканці «глибинки» традиційно демонструють слабші досягнення. «Є різниця не просто між результатами ЗНО в місті й селі, — розповідає Ірина Когут. — Що більший населений пункт, то на кращий результат ЗНО можна очікувати». При цьому витрати на одного учня в провінційній школі набагато вищі. Тому «області з меншою кількістю сільських навчальних закладів обходяться дешевше», — каже Ірина Когут. Так, на Івано-Франківщині на одного учня витрачають 15 тисяч гривень на рік, а на Харківщині — трохи більше 8 тисяч.
Проект «Шкільна карта CEDOS» надає можливість ознайомитися з інтерактивною базою даних (щодо кількості шкіл, учнів, учителів, витрат на навчання в регіональному розрізі) кожному, хто цікавиться цією темою, а передовсім — людям, які можуть впливати на освітню політику. Присутній на його презентації профільний міністр Сергій Квіт відзначив: «Ми заклали в проект закону про освіту норму, що вся законотворча діяльність і діяльність міністерства має спиратися на об’єктивні дані досліджень».
Зібрати шкільну статистику надзвичайно складно, кажуть учасники проекту, і зізнаються, що тільки в загальних рисах можуть розповісти, на що витрачається освітній бюджет. Майже 70-80 відсотків освітньої субвенції — це витрати на зарплату вчителям, решта витрачається на оплату комунальних послуг та утримання приміщень і тільки 3-4 відсотки — це так звані капітальні видатки (де «заховані» гроші на ремонти і придбання нового навчального обладнання, про яке в багатьох сільських школах можуть лише мріяти).
