Якщо ви гадаєте, буцімто в популярній книжковій крамниці завжди можна знайти бодай один україномовний дитячий журнал, то ви помиляєтеся. «Ми таким не торгуємо!» — зізнається заклопотаний продавець, що вивантажує з картонного ящика чергові «дорослі» бестселери. І це у Києві. У центрі міста. В часи війни й підвищеного попиту на патріотичні гасла.


В кіосках таку літературу теж не завжди знайдеш. Через економічну кризу і брак державної підтримки деякі видання вже припинили своє існування — такі як «Соняшник». Втрачає свої наклади один із найтиражніших українських дитячих журналів «Барвінок», те саме відбувається і з «Однокласником» — виданням для підлітків.


«2003 року наш наклад сягав 30 тисяч примірників, 2015-го — лише 9 тисяч», — каже головний редактор «Барвінку» Василь Воронович. Цієї осені гучну й безплатну рекламу виданню зробили російські силовики, які під час обшуків вилучили «Барвінок» з читального залу Української бібліотеки в Москві. Буцімто на його шпальтах помітили зображення прапора «Правого сектора»...


— Якщо бути точним, то це не символ «Правового сектора», а червоно-чорний прапор УПА, — розповідає Яна Біленко, заступник директора столичної Центральної бібліотеки для дітей імені Тараса Шевченка.


Саме тут нам пощастило відшукати «Барвінок», щоб роздивитися «екстремістські картинки». У столичних бібліотеках знайти популярне видання непросто, хоча після такої «розкрутки» його мала б передплатити кожна книгозбірня в Україні... На тлі червоно-чорного прапора зображено нагороди, які за тих часів вручали воїнам. Поряд — Державний прапор України і сучасні нагороди. Номер присвячено Дню захисника України. Під прапорами — щемливі дитячі листи з розповідями про загиблих героїв АТО, яких вони знали особисто.


Бібліотека фінансується напряму з бюджету міста Києва і має більше ресурсів для передплати періодики порівняно з районними книгозбірнями. Тільки для дітей молодшого віку тут пропонують 26 видань. «2014-го ми не передплачували жодного журналу, грошей на це не було, цього року маємо 60 найменувань приблизно на 35 тисяч гривень. І на 2016-й передплатили 90 видань майже на 65 тисяч», — каже Яна Біленко. Втім, тут визнають: якщо видань для молодших школярів багато, то розраховані на підліткову аудиторію можна перелічити на пальцях. Велика проблема — з науково-популярними виданнями природничого спрямування. Одне з найцікавіших — львівський журнал «Колосок», що вишуканою українською мовою розповідає про приховані від людського ока таємниці живої природи. Відкриваю першу-ліпшу сторінку і читаю заголовок: «Мистецтво виживання — переносні укриття». Невже і тут воєнна тематика? Придивляюся і бачу зовсім мирну історію: про далеких від політики істот,  які будують собі хатки, про різних равликів та чохлоносок.


У читальному залі ми зустріли військовика з Генштабу — підполковника Євгена Бєляєва, з яким разом розглядали «червоно-чорні» сторінки дитячих видань. «Будь-яка якісна українська книжка чи дитячий журнал — це протидія російській інформаційній агресії, — каже він. — Між Міноборони і Мінкультом треба поставити знак рівності, бо це має бути Міністерство оборони нашої культури. А дитяча бібліотека перебуває на передовій...»
На жаль, нині на передовій культурного фронту — без особливих успіхів. Святе місце пустим не буває: за браком українського друкованого слова його замінює російське. Тому в бібліотеках досі можна бачити авторитетні українські науково-популярні журнали, видані коштом фонду «Русский мир».


Ми намагалися знайти «Барвінок» і «Однокласник» у кількох інших столичних книгозбірнях і з’ясували, що ситуація там нерадісна. У дитячій бібліотеці імені організатора київського партійного підпілля Олександра Пироговського цього року не мали коштів, щоб їх передплатити. У книгозбірні імені Василя Івановича Чапаєва, подумали ми, їх не може бути за визначенням. І зраділи, коли помилилися: «Однокласник» відвідувачам бібліотеки доступний, а от «Барвінок», на жаль, тут востаннє передплачували 2012-го. Між іншим, уже є чи то наказ, чи то його проект про перейменування книгозбірні на честь репресованого за «антирадянську агітацію і пропаганду» українського поета-шістдесятника Івана Світличного. Тож є надія, що українська культура теж нарешті вийде з підпілля.

 

Відділ обслуговування дошкільнят та учнів 1—4 класів.

 

 

Друг бібліотеки учасник АТО підполковник ЗСУ Євген Бєляєв із «екстремістським» номером дитячого журналу «Барвінок».

 

Заступник директора з наукової роботи Яна Біленко.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.