Щовихідних у кожному районі столиці відбуваються сільськогосподарські ярмарки. На них, принаймні як переконують у Київській міській державній адміністрації, споживачам у широкому асортименті пропонують різноманітні продовольчі товари від безпосередніх товаровиробників із різних регіонів України. На старті ярмаркової епопеї чиновники обіцяли ціни на 10—15 відсотків нижчі, ніж у магазинах. Нині про цей «нюанс», який рідко на ділі знаходить своє підтвердження, дедалі частіше забувають. Понад те, дехто з киян почав жалітися: навіть за умови, що ціни не вищі за магазинні, закуповуватися на таких ярмарках стає невигідно через масштабні обважування.

За місяць не дорахувалася 518 гривень

Киянка Ольга Іванівна ідею проведення сільськогосподарських ярмарків підтримує обома руками: «У вересні-жовтні, приміром, у період заготовок, багато овочів купувала. Було зручно: не довелося здалеку їх носити. Ярмарок буквально в сусідньому дворі відбувався (вул. Лайоша Гавро, Оболонський район). І взагалі, це правильна ідея: і селянам — ринок збуту, і нам — можливість придбати вітчизняний продукт». Позитиви затьмарює хіба той факт, що кожного разу Ольгу Іванівну продавці обважують.
— Я підрахувала: тільки за жовтень мене обважили на... 518 гривень. Це ні мало ні багато — половина моєї пенсії, — скаржиться киянка. І це попри те, що останнім часом на ярмарки вона ходить зі своїм безміном і продавців про нього заздалегідь попереджає. — Результат одного з останніх моїх ярмаркувань — обважування на 30 гривень... Адекватно на моє попередження відреагувала тільки продавчиня м’яса. Сказала «зрозуміло» і зважила вже правильно. Це, можна вважати, мені гривень 10—15 зекономило. Решта продавців або казали «не хочеш — не бери», або у грубій формі розповідали, куди заховати свій кантар...
А знайти контрольні ваги чи хоча б представників організаторів ярмарку жінка ще жодного разу не змогла. «Намагалася скаржитися на обважування. Зверталася до нашої райдержадміністрації. Зі мною там погодилися, що це безчинство, але сказали, що нічого не можуть зробити, адже діє мораторій на перевірки бізнесу. Здається, ним просто прикриваються, щоб нічого не робити», — припускає Ольга Іванівна.

«Хотіли б допомогти, але...»

Організації, що опікуються правами споживачів, як реально допомогти у боротьбі з обважуваннями, здається, також не знають. Найчастіше просто озвучують теорію: написати скаргу до Держспоживінспекції, яка хоча й реформується, але має виконувати свої функції. Далі — чекати, що інспектори здійснять контрольну закупку, перевірять «викладені у скарзі» факти і в разі їх підтвердження застосують певні санкції. От, правда, як шукатимуть горе-продавця, який обважує покупців на непостійних ярмарках, — питання. Як і те, чи інспектори Держспоживінспекції взагалі візьмуться за цю справу...
— Вірогідність того, що споживач зможе відстояти свої права та добитися покарання для продавця, що обважує, — мізерна, — зізналася в коментарі для «Голосу України» Роксолана Цірук, керівник Київського міськобласного центру захисту прав споживачів, якості та безпечності продукції. — На таку скаргу Держспоживінспекція просто відпише про права споживача по закону, про мораторій, і про те, що вони б хотіли, але... Насправді це питання потрібно порушувати на рівні міської влади. Вона, як організатор ярмарків, повинна нести відповідальність і за порядність продавців, і за якість продукції, яку допускає.
До речі, саме до якості продукції на ярмарках в експертів виникає чи не найбільше питань. «Не минає і тижня, щоб ми не виїжджали за скаргами споживачів на такі сільськогосподарські ярмарки. Їхня ідея була гарна, але в реальності ми отримали напівлегалізовані стихійні ринки на непристосованих до цього площах, просто посеред вулиць на асфальті, — каже пані Роксолана. — Улітку взагалі був жах. Уявіть: спека, розплавлений асфальт і просто неба, без холодильників, морозильних камер тощо продають м’ясо свіже, молоко і колись заморожену рибу. Мало того, що вже за годину після початку ярмарку все це мало непрезентабельний вигляд і просто могло отруїти киян, так і документів на товари майже ні в кого не було». Експерт переконує: регулярні рейди на ярмарки в різні райони столиці дають їй право стверджувати: у переважній більшості торгують на них не виробники-селяни, а перекупники. «Ми називаємо їх «кочівниками». Вони по різних районах їздять то з м’ясом, то з «молочкою», то з рибою. Одні і ті самі обличчя. Тільки поодинокі люди справді продають саме свою продукцію».

У звітах чиновників усе під контролем

Тим часом столична влада запевняє: про здоров’я киян дбають. «Контроль за якістю та безпекою продовольчих товарів, які реалізуються на ярмарках, а також наявністю документів у торговельників здійснюють фахівці Головного управління ветеринарної медицини в м. Києві, які постійно чергують на ярмарках. Перед проведенням ярмарків фахівцями управління здійснюється контроль за наявністю якісних сертифікатів на продукцію, в разі відсутності документів суб’єкти не допускають до участі», — запевнили в Департаменті промисловості та розвитку підприємництва КМДА у відповіді на наш офіційний запит. Утім, наша читачка божиться: щоразу на ярмарках шукає хоча б когось із організаторів. Та максимум кого знаходила — правоохоронців, які стежили за дотриманням порядку...
«Крім того, відповідно до «Методичних рекомендацій щодо організації ярмарків із продажу населенню сільськогосподарської продукції», розроблених Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, під час проведення ярмарків у наметі адміністрації встановлюються контрольні ваги», — запевнили у профільному департаменті. Прпоте знову-таки, не на кожному ярмарку ці намети адміністрації є. Або ж у деяких районах їх дуже гарно ховають.
Однак принаймні один корисний факт із відповіді на інформаційний запит, ми все-таки знайшли: «Беручи до уваги те, що участь в ярмарках здійснюється за попередніми запрошеннями, організатори ярмарків володіють усією інформацією про суб’єктів підприємницької діяльності, які торгують на ярмарках, та товар, що вони реалізують. Інформація про виробника та суб’єкта господарювання, що здійснюють реалізацію сільськогосподарської продукції, повинна розміщуватися на кожній торговій точці». Тому юристи, хоч і не надто вірять в успішність цієї справи, але все-таки радять: якщо права споживача порушили і вас обважили — ви не повинні мовчати. По-перше, зафіксуйте, де та коли це сталося, і всі дані про продавця. Інформація про це повинна бути на кожній ятці. Вам не погоджуються її показувати — є підстави викликати поліцію, адже продавець може працювати несанкціоновано... Також в ідеалі заручитися показами кількох свідків. А далі — почати скаржитися: організаторам ярмарок, інспекції з питань прав споживачів, на гарячу лінію «15-51», в райдержадміністрацію тощо. Можливо, так вдасться привчити продавців поважати права покупців.
Щоправда, Ольга Іванівна сумнівається, що кияни почнуть обстоювати свої права: «Ще жодного разу, як я вказувала продавцям на те, що вони мене обважили, і вимагала припинити дурити народ, мене ніхто не підтримав у черзі. Люди, які стояли за мною, просто дивилися, слухали і мовчали. Чи думали, що їх, на відміну від мене, не обдурять?». А контролювати правильність показів вимірювальної техніки, її регулярні повірки, як і якість продукції, що продається на ярмарках, мають організатори останніх. Ми, до речі, сподіваємося, що в кабінетах КМДА прочитають історію нашої читачки і, як мінімум, запровадять обов’язкову, а не рекомендаційну норму про наявність намету адміністрації і контрольних вагів у ньому на кожному ярмарку.

Варто спробувати

 Завсідники ярмарків радять по покупки ходити зі своїми вагами та калькулятором. Обидва «гаджети» часто достатньо просто тримати в руках, показуючи продавцеві, що всі його дії буде перевірено. Якщо у вас немає кантара, можна заздалегідь зважити, приміром, власний мобільний телефон. Далі. На ярмарку, після або перед зважуванням обраного вами товару, перевіряйте вагу і свого «мобільного». Це хоч і дуже приблизний, але все-таки спосіб контролювати продавця. До речі, відповідно до Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» усі ваги, які використовуються під час торговельно-комерційних операцій, підлягають обов’язковій повірці раз на рік. Якщо зважувальний пристрій не пройшов цю процедуру, він не повинен бути допущений до експлуатації.

Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА (з архіву «Голосу України»).

МІЖ ІНШИМ

У столиці почали роботу перші ялинкові еко-ярмарки. Для зручності киян КО «Київзеленбуд» навіть створило інтерактивну мапу, на якій позначено легальні точки продажу «вічнозелених». Поки що їх — 13. Працюватимуть вони до 31 грудня. Як запевняють у прес-службі «Київзеленбуду», сертифіковані сосни та смереки, які вважаються найстійкішими до особливостей нашого клімату, були вирощені в екологічно чистій зоні. За штрих-кодом можна навіть визначити походження новорічної красуні.
Паралельно з цим, у міських лісах посилено охорону «хвойних» у передноворічний період. Силами особового складу лісопаркових господарств спільно з лісовою охороною здійснюється патрулювання вічнозелених плантацій. Нагадаємо, чинним законодавством за несанкціоноване вирубування зимових красунь передбачено штраф залежно від діаметра дерева від 269 грн. до 13 617 грн.
Набирає обертів і модний тренд останніх років — купівля живих ялин та сосен у горщиках. Після зимових свят їх можна висадити неподалік власного дому або ж в одному із лісів міста. Придбати дерево у горщику можна як на еко-ярмарках, так і через Інтернет. Ціна за однометрове деревце у столиці стартує від 800 гривень. До слова, за зрізані деревця цього року, як очікується, правитимуть від 70—150 гривень.
Тим часом у Державному агентстві лісових ресурсів українців просять бути відповідальними, не провокувати браконьєрів та купувати новорічні деревця тільки зі спеціальними бирками чи ж самоклейними етикетками. На них має міститися унікальний номер деревця. Аби перевірити законність зрубаної ялинки чи сосни і її походження, цей номер потрібно ввести у спеціальні графи на сайті http://www. ukrforest. com/check.