Луганщина створює цільову програму залучення інвестицій
Без такої лоції просування вперед неможливе, тим більше в умовах, у яких за останні два роки опинилася область: 84% промислового виробництва регіону залишилося на окупованому боці. Існуючий на українській території великий бізнес в основному зосереджений у чотирьох містах — Сєверодонецьку, Рубіжному, Лисичанську й частково в Кременній. Однак і тут не все благополучно, оскільки окремі бюджетоутворюючі підприємства дотепер не можуть відновити свої виробництва через змушені зупинки під час проведення бойових дій. В економічному відношенні область ослаблена, вона показує найбільше падіння економіки серед усіх регіонів України. Без інвестицій, без допомоги держави, міжнародних донорів їй не обійтися.
Водночас тут розуміють, що «плану Маршалла» на Луганщині очікувати не варто. Поки держава не дасть чітких, конкретних гарантій, не виробить реальну політику стосовно Донбасу, жоден надійний інвестор сюди не зайде. Сьогодні в регіоні створилася така ситуація, коли інвестори й бізнес існують окремо, самі по собі, хоча й визнають, що не можуть одне без одного. Луганщина, наприклад, дуже розраховує на допомогу банків, однак з усіх, до кого область зверталася по допомогу, ніхто не виявив до неї навіть малого інтересу. Логіку такого ставлення, у принципі, можна зрозуміти: банківський бізнес, як і будь-який інший, потребує створення умов для вигідного вкладення своїх коштів. Таких умов держава ще не створила, поки що над цим думає. Але Луганщина не може чекати.
Вважається, що великий бізнес завжди знайде ресурси й зможе самостійно поліпшити свої справи, чого не може зробити дрібний підприємець. У цьому зв’язку в області звертають увагу саме на малий і середній бізнес. Причому установка така: утримати його на території, не дозволити залишити її межі. Причини для таких хвилювань є. Ведення бізнесу в умовах АТО поєднане з великими труднощами, і деякі підприємці їх не витримують. Наприклад, обсяг продажів продукції одного із сєверодонецьких підприємств за останній рік знизився настільки, що перед власником постала загроза банкрутства. Вихід із цієї ситуації він вбачає у тому, щоб перевезти свій бізнес в інший регіон країни, в якому продукція буде затребувана. Якщо підприємство закриється, без роботи залишаться 200 людей. Тому обласна влада вирішила більше працювати з тим бізнесом, що залишився на території регіону, створювати йому умови для розвитку й у такий спосіб, до речі, повертати до себе втрачену довіру. Крім того, існує великий дефіцит професійних кадрів, які покинули регіон, рятуючись від війни. Експерти кажуть, що на повернення цих фахівців сподіватися не варто. Багато хто уже знайшов своє місце в столиці, в інших великих індустріальних містах країни і там будують свою кар’єру. Демографічні процеси дуже сильно вдарили по Луганщині. Але що можна зробити в умовах АТО?
Ці питання обговорювалися на круглому столі, який зібрав представників бізнесу, різних державних відомств, науки й керівників департаментів військово-цивільної адміністрації. Визначаючи подальшу стратегію розвитку області, учасники зустрічі внесли чимало пропозицій, які спрямовані на підтримку місцевого бізнесу. Йшлося, зокрема, про створення спеціальних майданчиків, де акумулюватиметься необхідна інформація, створюватимуться бізнес-проекти та програми, говорили про невикористані ресурси і можливості. Сьогодні, наприклад, в області існує велика проблема з реалізацією молочної продукції. Мережі крупних супермаркетів, що працюють у регіоні, не беруть продукцію місцевого сільгоспвиробництва, посилаючись на довгострокові договори з іншими виробниками. Проте із власниками торговельних підприємств можна знайти спільну мову, якщо зацікавити їх вигідною пропозицією. Скажімо, знизити орендну плату за землю, яку вони займають, а у відповідь отримати можливість реалізовувати продукцію регіону в супермаркетах. Власне, ідея не нова, однак вона не знайшла застосування, хоча спроби вибудувати таку систему були. Тепер, схоже, обласна влада узялася за неї серйозно.
Також мова йде й про більш широке використання міжнародної допомоги в розвитку малого та середнього бізнесу. Уже є показові приклади, коли за допомогою грантів міжнародних організацій така категорія населення, як переселенці, почали свій бізнес і поступово розвиваються. Що стосується великих інвестицій, то тут в області замислилися. Щоб заманити інвестора, слід, насамперед, відремонтувати дороги, налагодити інфраструктуру, створити резерв фахівців тощо. Тобто, поки уряд країни сушить голову над стратегією з відновлення зруйнованого господарства Донбасу, Луганська область намагається щось зробити власними силами. Зараз вивчається можливість створення декількох виробництв з випуску будівельних матеріалів, поновлення роботи асфальтобетонних заводів. Ресурсна база для такого виробництва в області дуже хороша — є і пісок, і глина, і шлаки. Тож у ВЦА вирішили, що треба розбудовувати власне виробництво, а не купувати будівельні матеріали на стороні. Вигода від цього очевидна — податки залишаються в області, бізнес розвивається, а головне — зменшується армія безробітних.
Зрозуміло, що і обласна влада, і громадськість сьогодні намагаються поліпшити ситуацію в регіоні, але без допомоги держави багато які їхні спроби будуть приречені на невдачу.
