Як сенсація подавалася останніми днями інформація про те, що Росія перемістила дві бурові установки, що належать кримському підприємству «Чорноморнафтогаз», у російські територіальні води.
Однак жодних сенсацій немає і не було. Півтора року тому, у березні 2014 року, разом із самим півостровом Росії відійшло й усе майно, що раніше перебувало в державній власності України.
У тому числі й майно підприємства «Чорноморнафтогаз», підприємства з понад тридцятирічною історією розвідки, видобутку й буравлення газу й нафти на шельфі Чорного й Азовського морів. Видобуток газу невеликий, приблизно 2—2,5 млрд. куб. м на рік, нафти — майже 7 тисяч тонн.
Однак розвідка морських надр триває. Перспективними виглядають Безіменне й Одеське родовища в північно-західній частині Чорного моря. Саме на Одеському родовищі й проводили буравлення дві нові бурові установки, які скромно позначають буквено-цифровими позначеннями — В-312 і В-319. Свого часу вони мали назви «Незалежність» і «Петро Годованець». Перша була названа на честь незалежності України, друга на честь одного з першопрохідників морського буравлення на Чорному морі. Навколо них колись розгорівся великий скандал у ЗМІ.
Загальні прогнозовані запаси в Одеському й Безіменному родовищах становлять майже 23 млрд. м куб. газу, якого вистачить мінімум на 20-30 років.
Крім того, на Прикерченському родовищі існують перспективні запаси нафти. Саме там і планується розмістити дві високотехнологічні бурові.
Сторожові кораблі Прикордонслужби України намагалися дізнатися, куди переміщують вишки, але втручання російських прикордонних кораблів звели ці спроби нанівець.
Насправді, у цій історії багато дивного й незрозумілого. Бурові установки перебували на цих родовищах з 2013 року, нікуди не переміщаючись. Родовища розміщені за сто кілометрів від українського узбережжя, зокрема Одеси. Невже було складно якось вирішити це питання, коли стало зрозуміло, що анексія вже відбулася.
Крім того, на родовищах уже після березня 2014 року встановлювалися блок-кондуктори з житловими комплексами. Це такі потужні конструкції, які зводяться над експлуатаційними свердловинами, з вахтовою командою, яка здійснює контроль видобутку природного газу.
Між блок-кондукторами вже прокладено по дну моря газогін, ще один планується прокласти й до кримського берега, а газ знову ж таки піде в Крим. Видобуток природного газу проводиться в нейтральних водах як мінімум на декількох точках родовищ «Штормове» і «Голіцина» у Чорному морі, Східно-Казантипського в Азовському морі.
Реакція на переміщення бурових надійшла від Прикордонслужби України й від НАК «Нафтогаз України». А також від українського МЗС, який висловив «глибоке обурення» у зв’язку з буксируванням бурових установок «Чорноморнафтогазу».
У заяві українського МЗС, розміщеному на сайті відомства, зазначено, що буксирування двох бурових установок «Чорноморнафтогазу» з Одеського газового родовища розцінюється як «черговий епізод широкомасштабного грабежу майна й природних ресурсів» України з боку Росії.
За даними НАК «Нафтогаз України», збитки держави тільки по «Чорноморнафтогазу» становлять: 15 родовищ нафти й газу і на суші, і в морі, три площі покладів нафти й газу, Глібовське підземне газосховище, понад 1200 кілометрів магістральних газогонів, 43 газорозподільні станції, 29 одиниць плавзасобів, чотири плавучі бурові установки.
Упущено можливість вести розробку родовищ, запаси яких становлять майже 50 мільярдів кубометрів газу, 3,5 мільйона тонн нафти й 1 мільйон тонн газоконденсату.
НАК «Нафтогаз України» заявила, що вимагатиме в міжнародних судах відшкодування збитків від втрати активів у Криму, включаючи шельф, і повернення контролю над ними.
Збитки лише за 2014 рік становлять майже 600 мільйонів доларів, а вартість утрачених активів — приблизно 700 мільйонів доларів.
Поки відбувається потрясання документами на дипломатичному рівні й значними цифрами в майбутніх судових засіданнях, на Одеське родовище прибула ще одна установка «Чорноморнафтогазу» — «Таврида» і буксир «Центавр». Їх також спокійно розмістили на цих родовищах, але вже під охороною російських прикордонників і кораблів берегової охорони.
Крим.
КОМЕНТАРІ
Із зазначеного питання «Голос України» поспілкувався провідними експертами енергетичної галузі. Наші співрозмовники вважають, що здійснити технічно переміщення бурових вишок до українського берега одразу після анексії Криму було неможливо. Проте звертають увагу: державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» могло і повинно було скористатися юридичними можливостями, щоб протистояти захопленню майна.
Сергій Дяченко, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова:
— Анексія була здійснена швидко, а ці вишки не так просто перемістити. Можна було б зробити простішу річ: штаб-квартиру «Чорноморнафтогазу» перевести на підконтрольну українську територію — наприклад до Херсонської області, а також вивезти документацію, печатки тощо.
Я не скажу, що це вирішило б питання, але це набагато ускладнило б загарбникам роботу. І про такий варіант ішлося набагато раніше, ніж сталася анексія.
Повернення вишок — складова ланцюжка кримської проблеми. Дипломатичним шляхом це зробити неможливо. Єдиний варіант, окрім політичного рішення в контексті повернення півострова та активів, — це позиватися до суду. Але такі процеси тривають навіть не роками, а десятиліттями.
Дмитро Марунич, співголова Фонду енергетичних стратегій:
— Перевезти комплекс «Чорноморнафтогазу» до українського прибережжя було нереально. Щоб якось його вберегти, треба було, щоб персонал підприємства одразу зайняв певну принципову позицію. Чого за півтора року анексії, на жаль, не відбулося, і не розумію, чому.
Щоб перемістити ці вишки, потрібна велика кількість технічних засобів: буксири, навігація тощо. Це складний захід, який потребує залучення величезної кількості осіб і відповідно певних погоджень. Адже зміна водних маршрутів, якими пересуваються судна, може призвести до негативних наслідків з погляду безпеки судноплавства.
Можна позиватися до суду і вимагати компенсації за обладнання. Але рішення ніхто вам не спрогнозує.
Бурові вишки, як такі, Україні не потрібні. Вони ж не працюють як окремий елемент сам по собі. Для їх функціональної роботи треба побудувати трубопроводи, виходи на суходіл. Це величезний комплекс заходів. Імовірність того, що тепер ці бурові необхідні Україні, зважаючи на значну економічну кризу, невелика.
Записала Юлія КІНЗЕРСЬКА.
Фото Сергія ПАВЛІВА (Укрінформ).
